Єдиний унікальний номер 728/2794/24

Номер провадження 2/728/55/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

додаткове

03 лютого 2025 року Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді – Лободи Н.В.

за участі секретаря судового засідання – Кулик Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бахмач заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Хлівного Ярослава Миколайовича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

                                             В С Т А Н О В И В :

23.01.2025 до Бахмацького районного суду Чернігівської області від представника ОСОБА_1 – адвоката Хлівного Я.М. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №728/2794/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, у якій представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 42000.00 грн.

Згідно з ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23.01.2025 розгляд вищевказаної заяви був призначений на 03.02.2025.

Сторони у судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи без їх участі. При цьому, у своїй заяві відповідач просив зменшити суму витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Повно та всебічно, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15.01.2025 у справі №728/2794/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, позов був задоволений повністю та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики (розпискою) від 23.03.2024 заборгованість на суму 81760.00 грн. та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання – 67.02 грн.

Під час розгляду справи питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги не вирішувалось. Однак, про понесення позивачем вказаних судових витрат, розмір яких остаточно не був визначений ні на момент подання позову, ні під час розгляду справи, представником було зазначено у позовній заяві та у заяві про розгляд справи без участі позивача та його представника від 15.01.2025.

20.01.2025 представником позивача разом із заявою про ухвалення додаткового рішення до суду направлено докази понесення ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу у даній справі на суму 42000.00 грн.

Відповідно до положень ч.1 ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України,  інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат і підлягають розподілу.

Представником позивача на підтвердження понесених останнім витрат на правничу допомогу суду надано копію договору про надання правової допомоги №1634 від 09.10.2024 з додатком, який підписаний ОСОБА_3 з використанням ЕЦП і у якому встановлено фіксовану суму гонорару, детальний опис робіт (наданих послуг) від 16.01.2025 (підготовка та складання позовної заяви), попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат від 16.01.2025, копія акта про надану правову допомогу від 16.01.2025, який також підписаний ОСОБА_3 з використанням ЕЦП. Виходячи з вищевказаних документів, витрати ОСОБА_3 на правничу допомогу у даній справі становлять 42000.00 грн., які представник позивача просить стягнути з відповідача (а.с.74-88).

У свою чергу відповідач, у заявах про розгляд справи без його участі, які подані до суду 12.12.2024 та 03.02.2025 просив суд зменшити суму судових витрат, які підлягають відшкодуванню (а.с.45, 105).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до статті 26 Закону №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону №5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами першою та другою статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Такий правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У даній справі гонорар адвоката визначений у додатку до договору і становить фіксовану суму – 1000 доларів США. При цьому, представник позивача просить стягнути з відповідача еквівалентну суму - 42000.00 грн., що, виходячи з детального опису робіт (наданих послуг), є вартістю підготовки та складання адвокатом позовної заяви.

Разом з тим, враховуючи критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката та конкретні обставини справи, беручи до уваги, що справа не є складною і збір та аналіз доказів для підготовки та складання позовної заяви та ознайомлення із суттю правових питань у даному випадку не вимагає значного часу, оскільки судова практика щодо стягнення заборгованості є усталеною, враховуючи якість позовної заяви, яка була залишена без руху з наданням строку для усунення її недоліків, обсяг позовної заяви, який з додатками становить 20 аркушів, беручи до уваги ціну позову – 81827.02 грн. та відповідне клопотання відповідача ОСОБА_2 , суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу з 42000.00 грн. до 3000.00 грн.

Керуючись ст.ст.133, 137, 141, 246, 247, 270 ЦПК України, суд, –

                                                     У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Хлівного Ярослава Миколайовича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Позивач – ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Бахмацького районного суду Н.В.Лобода