Головуючий у I інстанції: Ковальчук В.Д. Справа № 22-а-2052/08
Горохівськи районний суд Волинської області ряд. стат. звіту № 48
№ 2-а-54/07
Суддя-доповідач: Онишкевич Т.В.
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого-судді - Онишкевича Т.В.,
суддів - Улицького В.З., Багрія В.М.,
при секретарі - Троцькому Є.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Звиняченської сільської ради Горохівського району Волинської області на постанову Горохівського районного суду Волинської області від 04 жовтня 2007 року у справі № 2-а-54/07 за позовом ОСОБА_1 до Звиняченської сільської ради Горохівського району Волинської області про визнання неправомірним рішення та стягнення середнього заробітку за період працевлаштування , -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправним п. 1 рішення Звиняченської сільської ради Горохівського району Волинської області (далі - Звиняченська сільрада) № 7/1 від 05.09.2006 року та зобов'язати відповідача виплатити їй заробітну плату за 6 місяців після звільнення без працевлаштування за період з 05.09.2006 року по 05.03.2007 року у сумі 10012 грн. з розрахунку 1668 грн. за місяць.
Оскаржуваною постановою Горохівського районного суду Волинської області від 04 жовтня 2007 року у справі № 2-а-54/07 позов було задоволено частково, визнано незаконним п. 1 рішення Звиняченської сільради № 7/1 від 05.09.2006 року та зобов'язано вказаний суб'єкт владних повноважень виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за період з 05.09.2006 року по 05.03.2007 року в сумі 6542 грн.
Звиняченська сільрада у поданій апеляційній скарзі просить зазначену постанову суду скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції у іншому складі суддів. У обґрунтування своїх вимог покликається на те, що на позивачку було покладено обов'язки секретаря сільської ради тимчасово терміном на 3 місяці і вона не була прийнята на постійну роботу. Запис у трудовій книжці під порядковим номером 7 від 05.09.2006 року позивачкою зроблено особисто, зміст і підпис сільського голови з прикладенням печатки сфальсифіковано, оскільки повноваження були припинені на першій організаційній сесії Звиняченської сільради 07.04.2006 року, а не 05.09.2006 року як собі записала позивачка. Рішення Звиняченської сільради від 07.04.2006 року № 1/2 було відмінено на законній підставі, оскільки позивачка була обрана секретарем сільради не за пропозицією сільського голови, а за пропозицією депутата ОСОБА_2. Позивачка ОСОБА_1 до обрання на посаду секретаря Звиняченської сільради працювала на посаді економіста у колгоспі ім. Кірова, правонаступником якого є ПСП “Звиняче” села Звиняче, у якому збереглася посада економіста. Однак позивачка не забажала повернутися на займану раніше посаду економіста, за допомогою у Звиняченську сільраду не зверталася. Середньомісячна заробітна плата позивачки ОСОБА_1 на посаді секретаря сільради становила 1298 грн., а тому за шість місяців заробіток позивачки становив би не 6542 грн., як зазначено у постанові суду, а 5090 грн.
Представник апелянта на виклик апеляційного суду не прибув, що відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник у судовому засіданні вимоги апелянта заперечили, просять залишити оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача та учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Звиняченської сільради № 1/2 від 07.04.2006 року у зв'язку із необранням секретаря сільської ради його обов'язки тимчасово були покладені на депутата ОСОБА_1, позивачку по справі. На цій посаді вона працювала до 05.09.2006 року і відповідно до запису у її трудовій книжці була звільнена з посади секретаря Звиняченської сільради у зв'язку із закінченням строку повноважень ради (п.1 ст. 50 Закону України “Про місцеве самоврядування”). Рішенням Звиняченської сільради № 7/1 від 05.09.2006 року (пункт 1) було відмінено рішення № 1/2 від 07.04.2006 року “Про обрання секретаря сільської ради”. Вказаним рішенням відповідача, на думку суду першої інстанції, було безпідставно зменшено трудовий стаж позивачки за період з 07.04.2006 року по 05.09.2006 року, коли вона виконувала роботу секретаря Звиняченської сільради, та безпідставно зараховано даний період у трудовий стаж новообраному секретарю сільради ОСОБА_3, яка приступила до виконання своїх обов'язків з 05.09.2006 року.
Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки позивачка ОСОБА_1, будучи депутатом Звиняченської сільради, постійно працювала на посаді секретаря Звиняченської сільради у період з 01.07.1987 року по 05.09.2006 року, після звільнення не була працевлаштована за попереднім місцем праці, то відповідно до вимог ст. 33 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад” відповідач зобов'язаний виплатити їй середній заробіток на період працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому судом першої інстанції було визначено середній заробіток позивачки за період з листопада 2005 року по листопад 2006 року у розмірі 1540грн. З урахуванням перебування позивачки на обліку у Горохівському районному центрі зайнятості з 24 листопада 2006 року та отриманої у період з листопада 2006 року по березень 2007 року допомоги у сумі 2698грн., на відповідача було покладено обов'язок виплатити позивачці 6542 грн.
Даючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суду першої інстанції у контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з таких міркувань.
Відповідно до вимог ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно із положеннями ч. 3 ст. 24 цього Закону органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Статтею 26 цього Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, крім іншого, питання обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом та скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи рішення Звиняченської сільради № 1/2 від 07.04.2006 року “Про обрання секретаря сільської ради”, даним нормативним актом було затверджено протокол № 2 засідання лічильної комісії сільської ради про результати таємного голосування з виборів секретаря сільської ради та, у зв'язку з необранням секретаря сільської ради, обов'язки секретаря сільської ради було тимчасово покладено на депутата ОСОБА_1, позивачку по справі, терміном на три місяці.
На думку колегії суддів, вказане рішення Звиняченської сільради було прийняте у межах наданих їй повноважень, та відповідало фактичним обставинам, які склалися на час його прийняття. Правових підстав для його скасування у відповідача не було. Крім того, вказаним рішенням фактично визнається протиправним виконання позивачкою обов'язків секретаря Звиняченської сільради з 07.04.2006 року по 05.09.2006 року, тобто у період відсутності обраного належним чином секретаря сільської ради, а отже і ставиться під сумнів підставність отримання нею за виконану роботу заробітної плати, а також включення даного періоду до трудового стажу.
Тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що пункт 1 рішення Звиняченської сільради № 7/1 від 05.09.2006 року, яким було відмінено рішення відповідача № 1/2 від 07.04.2006 року “Про обрання секретаря сільської ради”, слід визнати незаконним.
Разом із тим, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо виплати позивачці на виконання вимог ст. 33 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад” середньої заробітної плати за період з 05.09.2006 року по 05.03.2007 року в сумі 6542грн.
З позовної заяви позивачки вбачається, що вона просить суд зобов'язати відповідача виплатити їй заробітну плату за 6 місяців після звільнення без працевлаштування за період з 05.09.2006 року по 05.03.2007 року, тобто з часу обрання секретаря сільської ради у встановленому законом порядку.
Положеннями ст. 33 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад” передбачено, що депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.
Тобто, депутату місцевої ради, який працював у раді лише на постійній основі, після закінчення його повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за його згодою, на іншому підприємстві, в установі, організації. І лише у разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за таким депутатом зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що для застосування до позивачки положень ст. 33 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад” щодо гарантій збереження на період працевлаштування середньої заробітної плати, що виплачується з відповідного місцевого бюджету, необхідними передумовами є її працевлаштування у раді на постійній основі, а також неможливість надання попередньої роботи (посади), а за її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за її згодою, на іншому підприємстві, в установі, організації після закінчення повноважень депутата. Право позивачки на отримання середнього заробітку після свого звільнення з виборної посади і відповідний обов'язок відповідача на проведення таких виплат виникає лише у випадку надання доказів неможливості працевлаштування за попереднім місцем праці.
Як встановлено у ході апеляційного розгляду, позивачка не працювала у раді на постійній основі, оскільки на неї лише тимчасово було покладено обов'язки секретаря Звиняченської сільради через необрання такого у встановленому законом порядку.
Крім того, позивачка після припинення виконання обов'язків секретаря Звиняченської сільради залишилася її депутатом.
Не було встановлено у ході судового розгляду і того, що позивачкою подавалися у Звиняченську сільраду докази неможливості надання попередньої роботи (посади) чи рівноцінної роботи (посади) на тому самому або на іншому підприємстві, в установі, організації, а тому у відповідача не виникло обов'язку проводити позивачці виплату середньої заробітної плати на період працевлаштування.
Відтак, колегія суддів приходить до переконання, що покладення судом першої інстанції на Звиняченську сільраду обов'язку проведення виплат на користь позивача є безпідставним з огляду невідповідності вимогам закону.
Наявність у трудовій книжці позивачки запису № 7 від 05.09.2006 року про звільнення з посади секретаря ради у зв'язку із закінченням строку повноважень ради до уваги колегією суддів не береться, так як він суперечить встановленим у ході судового розгляду дійсним обставинам справи, оскільки після виборів, які відбулися 26 березня 2006 року, повноваження сільської ради попереднього скликання були припинені 07.04.2006 року на першій сесії сільської ради п'ятого скликання відповідно до положень ст.ст. 45, 46 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до переконання що судом першої інстанції при вирішенні частини позовних вимог було допущено невідповідність висновків суду обставинам справи, а тому постанова суду підлягає частковому скасуванню.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202 п. 3, 205, 207 КАС України колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а :
апеляційну скаргу Звиняченської сільської ради Горохівського району Волинської області задовольнити частково.
Скасувати постанову Горохівського районного суду Волинської області від 04 жовтня 2007 року у справі № 2-а-54/07 у частині зобов'язання Звиняченської сільської ради Горохівського району Волинської області виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за період з 05.09.2006 року по 05.03.2007 року в сумі 6542грн. та ухвалити нову про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
У іншій частині постанову Горохівського районного суду Волинської області від 04 жовтня 2007 року у справі № 2-а-54/07 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т.В.Онишкевич
Судді В.З.Улицький
В.М.Багрій