Головуюча у I інстанції: Перегінець Л.В. Справа № 22-а-1526/08
Івано-Франківський міський суд ряд. стат. звіту № 31
№ 2-а-378/07
Суддя-доповідач: Онишкевич Т.В.
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого-судді - Онишкевича Т.В.,
суддів - Улицького В.З., Багрія В.М.,
при секретарі - Троцькому Є.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського міського суду від 16 серпня 2007 року у справі № 2-а-378/07 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1349 про стягнення заборгованості по виплаті надбавки за безперервну службу та компенсації втрати частини грошових коштів у зв'язку із несвоєчасною виплатою , -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов'язати військову частину А 1349 виплатити йому 10000,38грн. заборгованості по виплаті надбавки за безперервну службу та премії за період з червня 2003 року по листопад 2005 року, 3193,17грн. компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, 1217,7грн. заборгованості по виплаті допомоги на оздоровлення у 2003-2005 роках.
Постановою Івано-Франківського міського суду від 16 серпня 2007 року у задоволенні вказаного позову відмовлено за безпідставністю.
У поданій апеляційній скарзі представник позивач ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що суд вимоги по доказуванню переклав на позивача, а також не врахував рішення суду за аналогічною справою за позовом ОСОБА_3.
Представник позивача адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав поясненнями, аналогічними до викладеного у самій скарзі, просить її задовольнити.
Представник військової частини А 1349 у судове засідання на виклик суду не прибув і суд відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України розглядає справу у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що щомісячні надбавки за безперервну військову службу нараховувалися та виплачувалися позивачу у межах, визначених Указом Президента України № 389/2003 від 05.05.2003 року та Інструкцією про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України № 149 від 26.05.2003 року, зокрема, відповідно до вказівки Міністра оборони України від 26.05.2003 року № 1038 та розпорядження Міністерства оборони України № 146/1/11/26.
Із такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з таких міркувань.
Відповідно до п.1 Указу Президента України № 389/2003 від 05.05.2003 р. “Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу” (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 1227/2003 від 29.10.2003 р.) Міністрові оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України, які мають високі результати у службовій діяльності щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, зокрема, при стажі роботи понад 5 років - до 10; понад 10 років - до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків грошового забезпечення. Пунктом 2 Указу виплату надбавок передбачено з 1 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України.
Наказом Міністра оборони України № 149 від 26.05.2003 р., прийнятого на виконання вказаного Указу, затверджено Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України та передбачено, що розміри щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
На переконання колегії суддів, вказаними нормативно-правовими актами Міністру оборони України надано право, а не покладено обов'язок, встановлювати військовослужбовцям щомісячну надбавку за безперервну військову службу в межах коштів на утримання Збройних Сил України. При цьому розмір таких надбавок визначається самим міністром, залежить від бюджетного фінансування і обмежується виключно їх максимальними розмірами від грошового забезпечення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_1, як і іншим військовослужбовцям, надбавка за безперервну військову службу у спірний період військовою частиною А 1349 виплачувалася в розмірах, визначених відповідними рішеннями Міністра оборони України, які позивачем у судовому порядку не оскаржуються.
Відповідно до п. 33.1. Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 N 75, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) у разі вибуття в щорічну чергову відпустку виплачується грошова допомога на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Таким чином, висновки Івано-Франківського районного суду про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо виплати сум недоотриманих надбавок за вислугу років та сум допомоги на оздоровлення у 2003-2005 роках, як і компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, відповідають обставинам справи та вимогам закону.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, ухвалив законне рішення з додержанням норм матеріального права, а допущені порушення вимог процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду від 16 серпня 2007 року у справі № 2-а-378/07 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т.В.Онишкевич
Судді В.З.Улицький
В.М.Багрій