Справа № 11 а - 683 Категорія: ст. 286 ч. 2 КК

Головуючий у 1 інстанції Заліщук М.С. Доповідач у 2 інстанції Ткач С.О.

УХВАЛА Іменем  України

12 вересня 2006 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

Головуючої   - судді Мельничук Н.М.

суддів.....................    Ткача CO.

Ткаченка В.Л.

з участю:

прокурора   .........      Руденка В.І.

потерпілої   ..........     ОСОБА_1

засудженого..........    ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Богунського районного суду м.Житомира від 23 червня 2006 року, яким

ОСОБА_2, уродженець та мешканець м. Житомира, проживаючий АДРЕСА_1, не працюючий, не судимий, засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки.

Як визнав суд, 19 січня 2006 року о 18 годині 10 хв. в м. Житомирі на перехресті вулиць Ватутіна - Східна, ОСОБА_2 керуючи автомобілем ВАЗ -21051 державний знак НОМЕР_1, порушив вимоги Правил дорожного руху, проявив неуважність до дорожної обстановки та її змін, не справився з керуванням автомобіля, виїхав не полосу зустрічного руху, скоїв зіткнення з автомобілем КІА державний знак НОМЕР_2, внаслідок чого пасажир автомобіля ВАЗ-21051 ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження від яких померла на місці пригоди.

В апеляції потерпіла ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, пом'якшити покарання засудженому, призначити його без позбавлення волі та збільшити суму моральної шкоди, сприяти її негайному стягненню в розмірі 100000 гривень. Мотивує    тим, що суд безпідставно не врахував її доводи відносно заподіяної моральної шкоди внаслідок сметрі дочки та зменшив суму стягнення. Вважає, що позбавлення волі винного, перешкоджатиме йому працювати і відшкодовувати заподіяні збитки.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, пом'якшить покарання, призначить його без позбавлення волі, з урахуванням політичної ситуації у державі, відсутністю необхідності призначення йому покарання у виді позбавлення волі за необережний злочин. Вважає призначене судом покарання не законним внаслідок суворості. На думку засудженого суд не врахував дві обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття та відшкодування потерпілій матеріальних збитків, а зазначив їх як одну обставину та взагалі не врахував активне сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики, молодий вік, не прийняв до уваги, що злочин не умисний, не врахована думка потерпілої, яка просила не позбавляти його волі.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора про законність вироку суду та безпідставність поданих апеляцій, потерпілу та засудженого, які підтримали свої апеляції, перевіривши вирок суду, обсудивши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з слідуючих підстав.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_2 у порушенні Правил дорожного руху особою, яка керує транспортним засобом, скоєння дорожно - транспортної пригоди, внаслідок чого потерпіла ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, від яких настала її смерть є обгрунтований, правильний, відповідає фактичним обставинам справи, стверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів не оскаржується потерпілою, засудженим та будь - ким із можливих апелянтів.

Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_2, а міру покарання визначив відповідно з правилами ст. 65 КК України.

В достатній мірі враховоно особу винного та пом'якшуючі обставини, що у сукупності впливають на визначення покарання.

Суд врахував відсутність обставин, які обтяжують покарання, щире каяття засудженого, його позитивну характеристику, добровільне відшкодування матеріальних збитків потерпілій, намір відшкодувати моральну шкоду.

Тому покарання призначене у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин мінімальним строком.

Суд мотивував призначення покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі, наслідком злочинних дій якого є смерть ОСОБА_3.

Думка потерпілої ОСОБА_1 по справі не зобов'язує суд призначити покарання за скоєний злочин із застосуванням ст. 69, або ст. 75 КК України. Застосування даних статей є правом, а не обов'язком суду при наявності достатніх підстав.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 суд дотримався вимог ст. ст. 64, 323, 328 КПК України та врахував роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» із змінами, внесеними постановою № 5 від 25 травня 2001 року, щодо доведеності характеру і розміру заподіяної шкоди, встановлення її у суді доказами, які були розглянуті, обсягу страждань потерпілої. Зменшуючи заявлену потерпілою суму моральної шкоди суд виходив із засад розумності, виваженості та достатності.

За наведених обставин доводи апелянтів безпідставні, так як колегія судців не встановила істотних порушень вимог кримінально-процесуального чи норм матеріального закону, які є підставою для скасування або зміни вироку суду, збільшення суми моральної шкоди та звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, розмір призначення якого є необхідним й достатнім для виправлення засудженого.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

__________________ УХВАЛИЛА:____________________

Апеляціїю потерпілої ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 23 червня 2006 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.