Справа № 2-399/2008
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 лютого 2008 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
Головуючого: судді Калюжної В.В.,
при секретарі: Тарасенко О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4про вселення,
ВСТАНОВИВ:
Позивачі ОСОБА_1., ОСОБА_2. звернулися до суду з позовом до відповідачів про вселення та про визнання договору дарування недійсним, зазначивши наступне. ОСОБА_4. є рідною матір'ю позивача по справі ОСОБА_1. Позивач ОСОБА_1. вказує, що з 1997 року постійно проживав разом з матір'ю у квартирі АДРЕСА_1, з 25.02.2003 року зареєстрований у вказаній квартирі постійно як член родини. 13.02.2004 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_2, яка 08.02.2005 року зі згоди відповідачки також була зареєстрована у вказаній квартирі і постійно у ній проживала. Позивачі вказують, 18.09.2007 року відповідач ОСОБА_4. подарувала квартиру ОСОБА_3., після чого 09.10.2007 року їх житлові права були грубо порушені відповідачем по справі ОСОБА_3., який самовільно змінив замки на вхідних дверях квартири та не пускає позивачів у квартиру, чинить перешкоди у користуванні житлом. Позивачі вказують, що іншого житла не мають, всі їх особисті речі знаходяться у вказаній квартирі. У зв'язку з цим позивачі просять суд вселити їх у квартиру АДРЕСА_1та визнати договір дарування недійсним.
Ухвалою суду від 24.01.2008 року позовні вимоги про визнання договору дарування недійсним виділені в окреме провадження.
У судовому засіданні позивачі та їх представник адвокат ОСОБА_5. підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просять суд задовольнити позов у повному обсязі та вселити їх у квартиру АДРЕСА_1
Відповідачі у судовому засіданні позовні вимоги не визнали. З раніше наданих пояснень відповідача ОСОБА_4. вбачається, що вона не надавала згоди на вселення та прописку невістки у вказаній квартирі. Відповідач ОСОБА_3. не заперечує, що самовільно змінив замки у квартирі, оскільки тепер являється її власником та пояснив суду, що позивачі не мають доступу у квартиру. Заперечує проти вселення позивачів у квартиру, оскільки має намір у ній проживати разом з матір'ю та вважає за неможливе сумісне проживання у вказаній квартирі.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» при вирішенні спорів про право користування житловим приміщенням судам слід враховувати, чи була письмова згода на вселення у житло, чи було приміщення постійним місцем проживання осіб, які вселилися до наймача, тривалість часу їх проживання, чи велося спільне господарство та ін.
Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1. та ОСОБА_2. вселилися та зареєстровані у спірній квартирі зі згоди відповідача ОСОБА_4., яка на той час була власником квартири, що підтверджується матеріалами справи та спростовує пояснення відповідача ОСОБА_4.
Пояснення позивачів про вселення в квартиру зі згоди ОСОБА_4. та проживання з нею однією сім"єю також підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., та наданими суду документами про сплату комунальних послуг.
Родинні стосунки позивачів та відповідача ОСОБА_4. підтверджується наданими суду документами: свідоцтвом про народження ОСОБА_1. серії ЯЮ НОМЕР_1від 21.11.1951 року, свідоцтвом про укладання шлюбу серії І-ЖС НОМЕР_2від 13.02.2004 року.
Таким чином, суд вважає доведеними обставини, на які посилаються позивачі, а саме, що позивачі вселились у вказане житло зі згоди власника квартири як члени його сім'ї та набули права на житло, вказана квартира стала їх постійним місцем проживання.
Відповідно до договору дарування від 18.09.2007 року, ОСОБА_4. подарувала належну їй квартируАДРЕСА_1відповідачу по справі ОСОБА_3.
Із пояснень позивачів вбачається, і ця обставина не заперечується відповідачами, що після придбання квартири у власність ОСОБА_3., він змінив замки на вхідних дверях квартири, не пускає їх у квартиру та позивачі були змушені проживати у іншому місці.
Відповідно до ч.3 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 109 ЖК УРСР виселення з займаних житлових приміщень допускається з підстав, встановлених законом і проводиться в добровільному чи судовому порядку.
Підставою для виселення членів сім'ї власника квартири не може бути сам факт переходу права власності на житло до іншої особи.
Таким чином, позовні вимоги про вселення є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи і не суперечать вимогам законодавства, тому підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення - задовольнити.
Вселити ОСОБА_1, ОСОБА_2в квартиру АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Калюжна В.В.