Судове рішення #1850764
Справа № 2-399/2008

Справа № 2-399/2008

 

 

Р І Ш Е Н Н Я

 

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 

      20 лютого 2008 року                                                                                                   м. Запоріжжя

 

       Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

 

Головуючого: судді  Калюжної В.В.,

 при секретарі:  Тарасенко О.Л.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду  у м.Запоріжжя цивільну справу за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4про вселення,

 

ВСТАНОВИВ:

         Позивачі ОСОБА_1., ОСОБА_2. звернулися до суду з позовом до відповідачів про вселення  та про визнання договору дарування недійсним,  зазначивши наступне. ОСОБА_4. є рідною матір'ю позивача по справі ОСОБА_1. Позивач ОСОБА_1. вказує, що з  1997 року постійно проживав разом з матір'ю у квартирі АДРЕСА_1, з 25.02.2003 року зареєстрований у вказаній квартирі постійно як член родини. 13.02.2004 року позивач уклав шлюб з  ОСОБА_2, яка 08.02.2005 року зі згоди відповідачки також була зареєстрована у вказаній квартирі і постійно у ній проживала. Позивачі вказують, 18.09.2007 року відповідач ОСОБА_4. подарувала квартиру ОСОБА_3., після чого  09.10.2007 року їх житлові права були грубо порушені відповідачем по справі ОСОБА_3., який самовільно змінив замки на вхідних дверях квартири та  не пускає позивачів у квартиру, чинить перешкоди у користуванні житлом. Позивачі  вказують, що іншого житла не мають, всі  їх особисті речі знаходяться у вказаній квартирі. У зв'язку з цим позивачі просять суд вселити їх у квартиру АДРЕСА_1та визнати договір дарування недійсним.

            Ухвалою суду  від 24.01.2008 року позовні вимоги про визнання договору дарування недійсним виділені в окреме провадження.

             У судовому засіданні  позивачі та їх представник адвокат  ОСОБА_5.  підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві,  просять суд  задовольнити позов у повному обсязі та вселити їх у  квартиру АДРЕСА_1

       Відповідачі у судовому засіданні  позовні вимоги не визнали. З раніше наданих пояснень відповідача ОСОБА_4. вбачається, що вона не надавала згоди на вселення та прописку невістки у вказаній квартирі. Відповідач ОСОБА_3. не заперечує, що самовільно змінив замки у квартирі, оскільки тепер являється її власником та  пояснив суду, що позивачі не мають доступу у квартиру. Заперечує проти вселення позивачів у квартиру, оскільки  має намір у ній проживати разом з матір'ю та вважає за неможливе сумісне проживання у вказаній квартирі.

          Суд, заслухавши пояснення  сторін,  вивчивши матеріали справи, вважає, що  позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» при вирішенні спорів про  право користування житловим приміщенням судам слід враховувати, чи була письмова  згода на вселення у житло, чи  було приміщення постійним місцем проживання   осіб, які вселилися до наймача, тривалість часу їх проживання,  чи велося спільне господарство та ін.

Судом встановлено, що  позивачі ОСОБА_1. та ОСОБА_2. вселилися та зареєстровані у спірній квартирі  зі згоди відповідача ОСОБА_4., яка на той час була власником квартири,  що  підтверджується   матеріалами справи та  спростовує пояснення  відповідача ОСОБА_4.

Пояснення позивачів про вселення в квартиру зі згоди ОСОБА_4.  та  проживання з нею однією сім"єю також   підтверджуються поясненнями свідків  ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8.,  та  наданими суду документами про сплату комунальних послуг.

Родинні стосунки позивачів та відповідача ОСОБА_4.   підтверджується наданими суду документами: свідоцтвом про народження ОСОБА_1. серії ЯЮ НОМЕР_1від 21.11.1951 року,  свідоцтвом про укладання шлюбу серії І-ЖС НОМЕР_2від 13.02.2004 року.

Таким чином,  суд вважає доведеними обставини, на які посилаються позивачі, а саме, що позивачі  вселились у вказане житло зі згоди власника квартири як члени його сім'ї та набули права на житло, вказана квартира стала їх постійним місцем проживання.

Відповідно до договору дарування від 18.09.2007 року, ОСОБА_4. подарувала  належну їй квартируАДРЕСА_1відповідачу по справі ОСОБА_3.

Із пояснень позивачів вбачається,  і ця обставина не заперечується відповідачами, що після придбання квартири у власність ОСОБА_3., він змінив замки  на вхідних дверях  квартири, не пускає їх у квартиру та позивачі були змушені проживати у іншому місці.

  Відповідно до ч.3 ст. 9 ЖК УРСР  ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

    Відповідно до ст. 109 ЖК УРСР виселення з займаних житлових приміщень допускається з підстав,  встановлених законом і проводиться в добровільному чи судовому порядку.

            Підставою для виселення  членів сім'ї власника квартири не може бути  сам факт переходу права власності на  житло до іншої особи.

            Таким чином, позовні вимоги   про вселення є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами  справи і не суперечать вимогам законодавства,  тому підлягають задоволенню.

 На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212,  214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги  ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення - задовольнити.

Вселити ОСОБА_1, ОСОБА_2в  квартиру АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

 

Суддя                                                                                                       Калюжна В.В.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація