ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2011 р.   Справа № 1346/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

 головуючого судді                                       Багрія В.М.,

суддів                                                            Ніколіна В.В., Старунського Д.М.,

 розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області на постанову Шацького районного суду Волинської області від 12.11.2009 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області про виплату недоплаченого підвищення до пенсії,

                                                      В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії.

 Позивач посилався на те, що у зв’язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого йому було нараховано пенсію, в 2006-2008 роках відповідач зобов’язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та рішеннями Конституційного суду України розмір виплати його пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни.

 Позивач просив стягнути з відповідача на його користь недоплачену як дитині війни доплату до пенсії з 2006 року по жовтень 2008 року.

 Постановою Шацького районного суду Волинської області від 12.11.2009 року позов задоволено частково.

 Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплатити пенсію з урахуванням підвищення до пенсії як «дитині війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.10.2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

 Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області, подавши на неї апеляційну скаргу.

 В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального права.

 Апелянт звертає увагу на те, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій.

 Апелянт просить скасувати постанову Шацького районного суду Волинської області від 12.11.2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у повному обсязі заявлених позовних вимог.

 Оскільки, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, тому, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

 Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

 Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дитини війни, а тому він має право на встановлене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії. Оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнав неконституційними окремі положення Законів України Про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, відмова управління Пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області у проведенні перерахунку пенсії позивача з врахуванням вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є неправомірною.

 Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права та є правильними.

 Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання підвищення виплачуваної йому управлінням Пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, тому вимоги позивача в частині соціальних виплат з 09.07.2007р. є обґрунтованими.

 Ч.2 ст. 99 КАС України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

           Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом в 21 жовтня 2009 року, а на застосуванні наслідків пропуску річного строку звернення до суду наполягав відповідач у своєму запереченні на позовну заяву.

 Колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, визначеного ст. 99 КАС України та відмову в задоволенні позовних вимог позивача за 2007 рік.

 У зв»язку з тим, що підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком не нараховувалось відповідачем, колегія суддів вважає, що в даному випадку слід застосовувати річний строк звернення до суду, оскільки іншими нормативно-правовими актами не визначено строк звернення до суду за не нарахованими пенсіями.

 З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме в частині виплати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 21 жовтня 2008 року  по 31.10.2008 року.

 У задоволенні позовних вимог щодо виплати підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 20 жовтня 2008 року слід відмовити у зв»язку з пропуском строку звернення до суду позивачем.

 Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

 За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни з 21.10.2008 року по 31.10.2008 року.

 Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів приходить до висновку щодо відмови у підвищенні пенсії за 2006 рік, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-ІV дію цієї статті було відновлено, але установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5, запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

 Отже, ці підвищення повинні бути здійснені у випадку вищезазначених умов, оскільки такі умови не настали, то в задоволенні позовних вимог в частині виплати позивачу підвищення до пенсії за 2006 рік слід відмовити.

 Доводи апелянта в тій частині, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не заслуговують на увагу, оскільки за чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, слід застосовувати цей розмір.

 З огляду на наведене, колегія судів приходить до висновку про неправомірність постанови суду першої інстанції щодо незастосування до спірних правовідносин наслідків  пропуску строку звернення до суду, тому оскаржувана постанова підлягає до скасування з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

 Керуючись ст. 195, ст. 197, ст. 198, ст. 202 ч.2, ст. 205, ст. 207, ст. 254  КАС України, колегія суддів,  

П О С Т А Н О В И Л А :

 Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області задоволити частково.

 Постанову Шацького районного суду Волинської області від 12.11.2009 року у справі №2а-538/09  скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково.

 Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області в частині відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії.

 Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 21.10.2008 року по 31.10.2008 року  підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

 Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

           Головуючий:                                                                         Багрій  В.М.

            Судді :                                                                                  Ніколін В.В.

Старунський Д.М.