ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2011 р.                                                                                   Справа № 66749/09/9104

 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:                                        Глушка І.В.

суддів:                                                             Судової-Хомюк Н.М., Коваля Р.Й.,

 розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області на постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 16.07.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області про зобов’язання провести нарахування та виплату державної соціальної допомоги, як дитині війни,–

                                                      В С Т А Н О В И Л А :

23.06.2009 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача. У позовній заяві просить визнати протиправними дії відповідача та зобов’язати відповідача здійснити на свою користь перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за 2006-2008 роки відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

 Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни. Згідно з статтею 6 цього закону йому повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога виплачувалась в не повному обсязі. Просив позов задоволити.

 Оскаржуваною постановою позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії пенсію позивачу як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

 Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що постанова прийнята з неповним з’ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

 Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що залишається невизначеним порядок обчислення спірної доплати та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і  не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України.

 Відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.

 Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

 Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, оскільки статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

 Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

 Вирішуючи питання щодо задоволення позовних вимог за 2006 рік, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов’язання відповідача виплатити оспорювану надбавку за 2006 рік, оскільки п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 02.04.2006 року, п. 17 ст. 77 виключено. Однак ст. 110 даного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Враховуючи, що Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок проведення таких виплат, а також те, що зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, отже, підлягала виконанню, суд правомірно відмовив у задоволенні позову в частині виплати позивачу підвищення до пенсії за 2006 рік.   

 Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено надану ст.. 6 Закону соціальну гарантію. 09.07.2007 року окремі положення Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2007 рік» визнано неконституційними тим самим відновлено дію ст. 6 Закону, яка тривала до 31.12.2007 року, оскільки 01.01.2008 року ст. 6 Закону викладено в іншій редакції, згідно якої дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону  України «Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального  захисту») (3551-12)  до  пенсії  або  щомісячного  довічного  грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що  виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі  надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення  до пенсії  або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до  цього  Закону та  Закону  України  «Про  статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального  захисту» дане  підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

 Тому у 2007 році, право на підвищення пенсії, яка виплачувалася позивачу надавалося у період із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

 Разом з тим, суд при задоволенні вимог позивача за 2008 рік, вірно виходив з того, що рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, у відповідності до якого положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що обмежувало дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційним, відтак починаючи лише з 22.05.2008 року і до 31.12.2008 року позовні вимоги підлягають задоволенню.

 Попри вказане, колегія суддів не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, виходячи з наступного.

 Частиною третьою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" установлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

 Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

 Отже, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, виплат допомоги дітям війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

 За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

 Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

 З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про законність оскаржуваних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

 Керуючись ст.ст. 195, 197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

 ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 16.07.2009 року у справі № 2а-636/09 – без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

 Головуючий:                                                                      І.В. Глушко

 Судді:                                                                                Н.М. Судова-Хомюк

                                                                                 Р.Й. Коваль