КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  Справа: №   2-а-844/11                                                       Головуючий у 1-й інстанції:  Гончаренко Т.В.    

Суддя-доповідач:  Земляна Г.В.

  У Х В А Л А

Іменем України

"27" жовтня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого –судді Земляної Г.В.

суддів                         Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання неправомірними дій, зобов’язання перерахувати недоплачену пенсію,-

  В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо недоврахування та виплати позивачу пенсії, зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача та виплатити відповідно до ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 21 липня 2010 року з урахуванням проведених виплат, доплату до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної зарплати, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справ матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої ст. 183-2 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача щодо зобов`язання УПФУ здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіологічного контролю у розмірі 1 мінімальної зарплати, та,  додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 4 призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорія, та проживає на території радіоактивного забруднення, що підтверджується копією посвідчення, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію у відповідача, додаткову пенсію та доплату за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідності до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі Закон).

У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 4 категорії призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно до ст. 39 Закону, пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Всупереч ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року по ст. 39 вказаного Закону та по ст. 51, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.

З огляду на те, що Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 р. відповідач не правомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст.ст. 39, 51 зазначеного Закону.

Таким чином колегія суддів погоджується в висновком суду першої інстанції, щодо часткового задоволення позовних вимог та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача та виплатити відповідно до ст.39, ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

  У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу   управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області – залишити без задоволення .

Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2011 року - залишити без змін .                                       

Ухвала є остаточною та оскарженю не підлягає.

  Головуючий суддя :                                     Г.В.Земляна

 Судді:                                                                                Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький