ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
Справа №2-а-9997/07
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 лютого 2008 року
Вінницький окружний адміністративний суд
в складі: головуючого - судді Федчука В.В.
при секретарі судового засідання Педорук Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації про зобов'язання донарахувати та виплатити невиплачену допомогу, -
ВСТАНОВИВ:
Подано позов до Управління праці і соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації про зобов'язання донарахувати та виплатити невиплачену допомогу на оздоровлення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 12.03.1993 року.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії виплачується допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Незважаючи на це та без урахування розмірів мінімальних заробітних плат, які встановлювались на 2005, 2006 роки, відповідач зазначену допомогу позивачу виплачував у 2005, 2006 роках - по 100 гривень за кожен рік.
Таким чином, позивач вважає, що йому недоплачена сума грошової допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС другої категорії.
В зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь недоплачену частину допомоги на оздоровлення за 2005, 2006 роки.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації - в судове засідання не з'явився по невідомим суду причинам, хоча про день та час слухання справи був повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №878110.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 12.03.1993 року.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач має право на отримання допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Згідно ч.5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Згідно наданої відповідачем (Управлінням праці та соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації) довідки у 2005 та 2006 роках зазначена виплачувалась по 100 гривень за кожен рік.
Даним Законом (зокрема абз.4 ч.4 ст.48) передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Управління праці та соціального захисту населення Тиврівської райдержадміністрації при нарахуванні позивачу щорічних виплат на оздоровлення за 2005 та 2006 р.р. виходило з положень Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ та Постанови Кабінету Міністрів України “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 р. № 836, згідно з якими ОСОБА_1 підлягала виплаті щорічна допомога на оздоровлення за ці роки як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії у розмірі 21,50 грн. (встановленому зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України ще у 1996 році).
Однак, з таким висновком не можна погодитися з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України №836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 січня 2004 року у розмірі 205 гривень, з 1 вересня 2004 року - 237 гривень, Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» - з 1 січня 2005 року у розмірі 262 грн. на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290, з 1 липня - 310 грн., з 1 вересня - 332 грн., Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» - з 1 січня 2006 року у розмірі 350 грн., з 1 липня - 375 грн., з 1 грудня - 400 грн. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закони України про Держаний бюджет на відповідні роки, а не постанова Кабінету Міністрів України № 836.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України у 2006 році доповнила Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон №231-V від 5 жовтня 2006 року).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів. Верховною Радою України дія статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протягом 2004, 2005 років не призупинялась.
Судом встановлено, що встановлений ще у 1996 році постановою Кабінету Міністрів України №836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом багатьох років не змінювався, незважаючи на постійне збільшення мінімальної заробітної плати, тому не відповідає розміру, встановленому Законами України.
Що стосується заявлених вимог позивача щодо випалити йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, то суд приходить до висновку, що в цій частині позову слід відмови з наступних підстав.
Відповідно до п. 37 ст.77 Закону України "Про Державний Бюджет України на 2006 рік" зупиняє на 2006 рік дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом. Крім того, згідно ст. 109 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2006 рік» Кабінету Міністрів України надано право « ... у 2006 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами».
На підставі викладеного та керуючись ст.92 Конституції України, ст.ст. 7, 70, 71, 99, 100, 158-163, 186, 256 КАС України, Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2004, 2005 роки.
В решті позову відмовити.
Відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня ї проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений 18.02.2008 року
Суддя: В.В. Федчук
Станом на 18.02.2008 року постанова не набрала законної сили
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: