АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2006 року м. Чернівці
Колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого: Яремка В.В
Суддів: Перепелюк Л.М., Ружило О.А.
Секретаря: Михайлюк Т.Д. за участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, прокурора Швеця О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 червня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права на нежитлове приміщення та усунення перешкод у його користуванні, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Зазначала, що вона є власником 30/100 ідеальних часток житлового будинку АДРЕСА_1 з допоміжними та господарськими будівлями, в т.ч. напівпідвальним приміщенням VII, площею 9, 10 кв.м.
Посилаючись на те, що відповідачка, яка є власником квартири НОМЕР_1 цього ж будинку зайняла вказане напівпідвальне приміщення та оспорює її (позивачки) право на нього, просила визнати за неї право власності на спірне напівпідвальне приміщення та зобов'язати відповідачку не чинити перешкод у користуванні цим приміщенням, звільнити його від майна та речей.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 червня 2006 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення , яким задовольнити її позовні вимоги.
Вважає, що висновки суду про те, що вона не є власником спірного приміщення не відповідає фактичним обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права - ст. 186 ЦК України щодо приналежності речі головній, ст. 392 ЦК України щодо права на заявлення позову про визнання права власності , якщо таке право оспорюється або не визнається.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачкою не доведено її одноособового права на спірне приміщення.
У наданих позивачкою правовстановлюючих документах не конкретизовано, які саме допоміжні приміщення належать позивачці , в т.ч. не зазначено, що спірне напівпідвальне приміщення відноситься до квартири, що перебуває у власності позивачки.
справа № 22ц-679 Головуючий у 1 інстанції
категорія 2/5 Дудаков С.Є.
Доповідач Яремко В. В.
По справі встановлено, що у спірному приміщенні в 60-х роках минулого століття знаходилася пральня ( а.с.24), а з 1972 року ним користується відповідачка без наявності на нього правовстановлюючих документів.
Як на доказ належності на праві власності спірного приміщення позивачка посилалася також на облікові дані Чернівецького КОБТІ та Чернівецького МКБТІ ( а.с.8-9 ), однак, вказана інформація не відповідає дійсності. Так, у відповідних довідках БТІ вказано, що спірне приміщення належить позивачці та спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 7 квітня 2003 року, однак, у вказаному договорі насправді не зазначено про приналежність дарувальнику ю спірного напівпідвального приміщення.
Апелянт посилається на заяву попереднього власника її частини будинку ОСОБА_5 ( а.с. 16 ) та договір купівлі продажу від 5 червня 1972 року ( а.с.28-29 ) як на підтвердження продажу ОСОБА_5 спірного приміщення. Однак, за нормами ЦК УРСР 1963 року заява не може розцінюватися як угода купівлі - продажу, у самому договорі купівлі - продажу не зазначено про продаж спірного приміщення, а у справі немає даних про те, що на час укладення договору купівлі-продажу продавцю ОСОБА_5 на праві власності належало спірне приміщення.
Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції матеріального права - ст. 186 ЦК України щодо приналежності речі головній не є обґрунтованим, оскільки позивачкою не доведено, що спірне приміщення є приналежністю саме її частини будинку.
Таким чином, колегія судців приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно вирішено спір та відмовлено у позові за його недоведеністю, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України , колегія суддів , -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.