Судове рішення #184936
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 серпня 2006 року                                                                                                        м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого: Яремка В.В.

Суддів: Чміля І.Х., Ружило О.А.

секретаря Михайлюк Т.Д. за участю     представника     позивача -     Рендюка М.В.,  відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 червня 2006 року в справі за позовом Акціонерного поштово -пенсійного банку "Аваль" в особі Чернівецької обласної дирекції АППБ "Аваль" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2006 року Акціонерний поштово - пенсійний банк "Аваль" в особі Чернівецької обласної дирекції АППБ "Аваль" ( далі - банк) звернувся до відповідачів з даним позовом.

Зазначав, що відповідачі з метою одержання в банку кредитних коштів в сумі 500000 грн. для закупівлі зерна директором ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 склали фіктивний договір про зберігання на складах ДП "Вашківський спиртовий завод" 1000 тонн зерна, а ОСОБА_2 склав та видав фіктивну довідку про отримання вказаної кількості зерна на відповідальне зберігання.

На підставі цих документів банком була відкрита кредитна лінія в сумі 500000 грн., внаслідок чого банку відповідачі заподіяли шкоду на суму 542423 грн., в т.ч. 495100 грн. -суми основного боргу та 47032 грн. 92 коп.- пені, нарахованої за несвоєчасне повернення кредитних коштів.

Зазначаючи, що вказана сума шкоди завдана злочинними діями відповідачів, щодо яких була порушена кримінальна справа за ч.2 ст.222, ч. 2 ст. 366 КК України , яка закрита внаслідок акту амністії, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на відшкодування шкоди завданої злочином 542423 грн. 92 коп.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 червня 2006 року позов задоволено .

З відповідачів на користь позивача стягнуто солідарно спірну суму боргу.

В доход держави з відповідачів стягнуто 1700 гривень судового збору.

справа № 22ц-618                                                                                      Головуючий у 1-й інстанції

категорія 19/20                                                                                                     Іщенко І.В.

Доповідач Яремко В. В.

 

В апеляційній скарзі відповідачі просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові банку відмовити.

Посилаються на неповне з'ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права .

Зазначають, що на порушення ст.ст.60, 61 ЦПК України суд безпідставно оцінив постанову суду від 2 листопада 2005 року про закриття щодо них кримінальної справи внаслідок амністії як доказ їх винуватості у скоєнні злочину, рішення суду ґрунтується на припущеннях.

Посилаються на те, що висновки суду про фіктивність договору зберігання зерна та довідки від 9 квітня 2003 року про знаходження зерна на відповідальному зберіганні, про заподіяння банку шкоди не відповідають фактичним обставинам справи.

Вважають, що заявлений позивачем позов на підставі ст. 1166 ЦК України є необгрунтованим.

В ході апеляційного розгляду справи відповідачі, їх представник підтримали вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача апеляційної скарги не визнав. Вважає, що судом правильно по суті вирішено спір. В письмових запереченнях представник позивача зазначає, що відповідно до роз'яснень та практики Верховного Суду України , суд, розглядаючи позов про стягнення збитків, який випливає з кримінальної справи, не вправі обговорювати вину відповідача, а звільнення від кримінальної відповідальності не є виправданням особи.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі з метою одержання у позивача кредитних коштів на суму 500000 грн. склали фіктивний договір зберігання зерна НОМЕР_1, відповідачем ОСОБА_2 також видано фіктивну довідкуНОМЕР_2 про отримання підприємством " Вашківський спиртовий завод" на відповідальне зберігання 1000 тонн зерна. На підставі цих документів банк відкрив приватному підприємству " Суперквін" кредитну лінію на 500000 грн.

Суд зазначив , що в результаті таких неправомірних дій відповідачів позивачеві заподіяно майнову шкоду на суму 542423 грн. 92 коп.

Як на обґрунтування неправомірних дій відповідачів суд послався на факт притягнення їх до кримінальної відповідальності та закриття справи в силу акта амністії.

Разом з тим, висновки суду про заподіяння відповідачами позивачеві шкоди не відповідають фактичним обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права ( ст. ст. 204,1166 ЦК України, ст.ст.60,61 ЦПК України), що відповідно до п.п.З, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що банком позов про відшкодування шкоди заявлено з підстав завдання відповідачами шкоди злочином.

Встановлено, що за кредитним договором НОМЕР_3, укладеним між банком та ІНФОРМАЦІЯ_1, засновником та директором якого є відповідачка ОСОБА_1, позивач відкрив кредитну лінію ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 500000 грн.(а.с.21-25).

Кредит ІНФОРМАЦІЯ_1 вчасно не повертає.

Вважаючи, що укладення договору , а відповідно завдання позивачеві майнової шкоди мало місце в силу злочинних дій відповідачів, банк як на докази завдання такої шкоди злочином посилається на постанову про порушення кримінальної справи від 28 квітня 2005 року, постанову про притягнення відповідачів як звинувачених, постанову суду про закриття кримінальної справи(а.с.5-12).

 

Відповідно до ч.З ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК.

Посилання позивача на постанову про порушення кримінальної справи від 28 квітня 2005 року, постанову про притягнення відповідачів як звинувачених, постанову суду про закриття кримінальної справи, як на докази заподіяння йому відповідачами шкоди не можна вважати обґрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України лише вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи стосовно якої ухвалено вирок або постанову, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вирок щодо відповідачів чи постанова про адміністративне правопорушення з приводу складання ними фіктивного договору зберігання зерна НОМЕР_1 та видачі фіктивної довідки НОМЕР_2 про отримання на відповідальне зберігання 1000 тонн зерна, не ухвалювалися.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Встановлено, що фіктивність договору зберігання зерна НОМЕР_1 законом не встановлена і судом цей договір недійсним не визнавався.

Не визнавався недійсним судом і кредитний договір НОМЕР_3 , за змістом якого позивач відкрив кредитну лінію ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 500000 грн.

Виходячи зі змісту вказаного договору та позовних вимог, саме вказана сума та пеня , нарахована за несвоєчасне повернення кредитних коштів, є спірною сумою у даній справі і цю суму позивач вважає шкодою, завданою позивачеві відповідачами.

Разом, з тим видача за вказаним договором кредитодавцем спірної суми, за умови, що договір не визнано судом недійсним, не може вважатися шкодою для позивача як кредитовавця.

Вказану суму отримали не відповідачі у даній справі, а ІНФОРМАЦІЯ_1 як юридична особа і саме вказана юридична особа зобов'язана повернути суму кредиту та пеню , нараховану за несвоєчасне повернення кредитних коштів.

Про це стверджується рішенням господарського суду Чернівецької області від 12 жовтня 2004 року в справі № 10/164 у справі за позовом банку до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення боргу ( а.с. 27 ), яке набрало законної сили, і за яким визнано, що спірну суму боргу за кредитним договором має сплатити ІНФОРМАЦІЯ_1 як винна особа.

Тому, мова може йти лише про завдання позивачу збитків у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконання договору. Однак, з таким позовом, позивач до відповідачів чи до інших осіб не звертався.

Доводи позивача про фіктивність довідки НОМЕР_2 про отримання на відповідальне зберігання 1000 тонн зерна не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог банку. Навіть за умови, що вказана довідка містить неправдиву інформацію, вона не могла спричинити позивачеві шкоди, про яку йдеться у позові.

По справі встановлено, що вказана довідка не була підставою для прийняття позивачем рішення про надання кредиту ІНФОРМАЦІЯ_1. Так, хоча вона і датована 9 квітня, однак, фактично видана ДП " Вашківський спиртовий завод" лише 14 квітня 2003 року, тобто, після укладення кредитного договору. Про це свідчать записи у книзі реєстрації вихідної кореспонденці ( т.2 крим. справи №Ю-059035, а.с. 70,73-74). Зі змісту самого кредитного договору (а.с.21-25) вбачається, що в ньому немає посилання на згадану довідку як підставу для надання кредитних коштів.

 

Відповідно до п.1.2 договору застави НОМЕР_3, укладеного між банком та ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.23-25), місце знаходження та належність 1000 тонн зерна заставодавцю підтверджується не довідкою, а накладними.

Про те, що довідка від 9 квітня 2003 року не могла бути підставою для видачі кредитних коштів свідчить і ще один договір заставиНОМЕР_3, укладений між тими ж сторонами ( т. 1. крим. справи №Ю-059035, а.с.22-23), згідно якого на виконання зобов'язань за кредитним договором ІНФОРМАЦІЯ_1 передало у заставу майнові права за іншим договором.

За таких обставин, твердження позивача про вчинення відповідачами неправомірних дій, які завдали шкоди банку , є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги банку до відповідачів є недоведеними, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1166 ЦК України, ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 червня 2006 року скасувати.

У позові Акціонерного поштово - пенсійного банку "Аваль" в особі Чернівецької обласної дирекції АППБ "Аваль" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація