Справа № 11-а 800                                         Головуючий у 1-й інстанції Синьогуб М.С.

Категорія ч.2 ст. 187                                                            Доповідач Ковальова Н.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

5 вересня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області у складі :

Головуючого : судді Годуна В.А. Суддів : Ковальової Н М., Сажинова В.В. З участю прокурора Литвиненко О.О. Адвокатів ОСОБА_1., ОСОБА_2. Законного представника неповнолітнього - ОСОБА_3.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_1. в інтересах засудженого ОСОБА_4., адвоката ОСОБА_2. в інтересах засудженого ОСОБА_6., прокурора на вирок Нововоронцовського районного суду Херсонської області 19 червня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком:

ОСОБА_6, 1985 р.н. раніше не судимий, засуджений за ч.2 ст. 121 КК України на сім років позбавлення волі, за ч.2 ст.296 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено сім років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.

ОСОБА_4, 1986 р.н., раніше не судимий, засуджений за ч.2 ст.296 КК України на три роки позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.

ОСОБА_5, 1987 р.н., раніше не судимий, засуджений за ч.2 ст.296 КК України на три роки позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.

Міра запобіжного заходу - тримання під вартою щодо ОСОБА_6. залишена без зміни, а щодо ОСОБА_4. та ОСОБА_5. змінена з підписки про невиїзд на тримання під вартою до набрання вироком чинності.

Вирішені цивільні позови та судові витрати.

ОСОБА_6., ОСОБА_4., ОСОБА_5. визнані винними і засуджені судом за те, що в ніч на 1 жовтня 2005 року в АДРЕСА_1 Нововоронцовського району Херсонської області вчинили хуліганство, з мотивів явної неповаги до суспільства , грубо порушивши громадський порядок, зневажаючи існуючі правила і норми поведінки, з особливою зухвалістю почали чіплятися до потерпілих ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., тривалий час ображали та били, наносячи удари руками та ногами в різні частини тіла, чим спричинили ОСОБА_9. легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_8. та ОСОБА_10. - легкі тілесні ушкодження що потягли короткочасний розлад здоров"я.

Крім того, ОСОБА_6., в ході побиття ОСОБА_7., умисно наніс йому декілька ударів ногою в область правої вушної раковини, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодженя по критерію небезпеки для життя в момент спричинення ушкоджень, від яких настала смерть потерпілого.

В апеляціях :

засуджений ОСОБА_5. не оспорюючи кваліфікацію вчиненого ним злочину, просив пом'якшити покарання, призначивши не пов'язане з позбавленням волі, посилаючись на те, що злочин вчинив не тяжкий будучи неповнолітнім, вперше притягується до кримінальної відповідальності, у вчиненому щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем навчання та проживання;

засуджений ОСОБА_4. просив розібратись, пом'якшити покарання з урахуванням пом"якшуючих вину обставин;

адвокат ОСОБА_1. в інтересах засудженого ОСОБА_4. просив вирок змінити внаслідок суворості призначеного покарання, оскільки судом не в повній мірі враховано щире каяття засудженого, позитивні характеристики, добровільне відшкодування шкоди, а також притягнення його до кримінальної відповідальності вперше. Крім того вважає, що судом необгрунтовано стягнуто з ОСОБА_4 судові витрати за проведення комісійної судово-медичної експертизи у розмірі 270 грн.30 коп., оскільки така експертиза проводилася не за їхнім клопотанням, та 7000 грн. моральної шкоди, так як смерть потерпілого настала від тілесних ушкоджень, які спричинив ОСОБА_6.. В цій частині просив вирок скасувати;

захисник ОСОБА_2. в інтересах засудженого ОСОБА_6., просив вирок в частині засудження його за ч.2 ст. 121 КК України скасувати, оскільки висновки суду по цьому епізоду, викладені в вироку,

не відповідають фактичним обставинам справи а тому суд по вказаному епізоду дав невірну оцінку зібраним доказам по справі, а за ч.2 ст.296 КК України просив призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі;

прокурор, що підтримував державне обвинувачення в суді, просив змінити вирок щодо міри покарання засудженим ОСОБА_5. та ОСОБА_4., звільнивши їх від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, оскільки призначене судом покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості вчиненого ними злочину та особі засудженого, щодо ОСОБА_6. вирок не оскаржував.

У запереченні на апеляції потерпілі ОСОБА_10., ОСОБА_9., ОСОБА_8. просили вирок суду першої інстанції щодо засуджених залишити без змін, оскільки він законний та обґрунтований.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, підтримавшого свою апеляцію, адвоката ОСОБА_1., який підтримав свою апеляцію та апеляцію неповнолітнього ОСОБА_5, представника неповнолітнього ОСОБА_5. - ОСОБА_3., яка просила пом'якшити покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, судова колегія вважає, що апеляції засуджених ОСОБА_4., ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_1. прокурора, підлягають задоволенню, а апеляція адвоката ОСОБА_2. задоволенню не підлягає зі слідуючих підстав.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_6., ОСОБА_4., ОСОБА_5. у вчиненні хуліганства, які ніким не оспорюються, та ОСОБА_6. у спричиненні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7. від яких наступила смерть останнього, при встановлених у вироку обставинах, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими у судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Так, підсудний ОСОБА_4. в судовому засіданні пояснював, що бачив, як ОСОБА_6. вдарив потерпілого ОСОБА_7. в обличчя кулаком, від чого останній впав на землю, а ОСОБА_6 продовжив наносити удари кулаком в обличчя лежачому ОСОБА_7 коліном наступивши на груди, а потім підвівся і бив ногами по голові, нанісши не менше п'яти ударів. ОСОБА_11. відтягнув ОСОБА_6 від ОСОБА_7.

Підсудний ОСОБА_5. також підтвердив в судовому засіданні, що бачив, як біля клубу ОСОБА_6. зчепився з ОСОБА_7, який начебто розбив йому брову. ОСОБА_6 бив лежачого на землі ОСОБА_7, ставши коліном на груди та наносячи удари кулаками по обличчю, а потім підвівся і став бити лежачого ОСОБА_7 по черзі ногами то лівою то правою по голові з боків, тобто по вухах, та хтось відтягнув його від ОСОБА_7. Більше не пам'ятає щоб хтось ще бив ОСОБА_7 після цього.

Такі ж послідовні показання вони давали і на досудовому слідстві, в тому числі  і  при проведенні очних ставок з ОСОБА_6., де

підтверджували, що саме ОСОБА_6. наносив удари ногами   лежачому на землі ОСОБА_7. в область голови (а.с.244,281).

Крім того, такі їхні пояснення узгоджуються з показами свідка ОСОБА_11., який підтвердив, що бачив ОСОБА_7 лежачого на землі, біля нього був ОСОБА_6, якого він відвів від потерпілого, та казав, щоб більше не бив ОСОБА_7.

Оскільки ці показання засуджених узгоджуються між собою і з даними комісійної судово-медичної експертизи (а.с.З 89-394) щодо механізму спричинення тяжкого тілесного ушкодження від якого настала смерть потерпілого ОСОБА_7., то суд першої інстанції обґрунтовано признав ці покази правдивими і поклав їх в основу вироку.

Судом також було досліджено висновок судово-медичної експертизи, згідно якої потерпілому ОСОБА_7 спричинені тяжкі тілесні ушкодження які завдані тупими предметами, та їх виникнення при падінні виключається.

Крім того, зі свідчень судово-медичного експерта ОСОБА_12., даних ним в судовому засіданні вбачається, що тілесні ушкодження, від яких настала смерть ОСОБА_7. утворились від нанесених в кінці побиття зі значною силою одного або двох ударів в область правої ушної раковини.

Таким чином, доводи апеляції адвоката ОСОБА_2. про те, що висновки суду про винність ОСОБА_6. у спричиненні тяжких тілесних ушкоджень від яких настала смерть потерпілого ОСОБА_7., викладені в вироку, не відповідають фактичним обставинам справи і що по вказаному епізоду суд дав невірну оцінку зібраним доказам не основані на матеріалах справи, і, більш того, протирічать наведеним у вироку доказам і матеріалам справи.

З урахуванням добутих по справі доказів в їх сукупності, суд правильно кваліфікував дії засуджених ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6. за ч.2 ст.296 КК України, які ніким не оспорювались, та ОСОБА_6. ще і за ч.2 ст. 121 КК України, і обгрунтовано постановив обвинувальний вирок.

Призначене покарання ОСОБА_6. відповідає вимогам ст.65 КК України і є необхідним та достатнім для його виправлення. Підстав для пом'якшення покарання, колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, призначаючи ОСОБА_4. та ОСОБА_5. покарання пов'язане з реальним позбавленням волі суд, в порушення вимог ст. 65 КК України призначив покарання, яке за своєю суворістю не відповідає тяжкості вчиненого ними злочину та особі засуджених. Так, судом фактично не враховано, що ОСОБА_4. та ОСОБА_5. вперше притягуються до кримінальної відповідальності за вчинення злочину середньої тяжкості, щиро розкаялись та активно сприяли розкриттю злочину, по місцю проживання та навчання характеризуються позитивно. Крім того, ОСОБА_5. на момент вчинення

злочину був неповнолітнім, а ОСОБА_4. частково відшкодував моральну шкоду. Ці пом'якшуючі вину обставини у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і тому дають підстави колегії суддів пом'якшати покарання ОСОБА_4. та ОСОБА_5., застосувавши щодо них ст.ст.75,76 КК України.

Оскільки ні ОСОБА_4., ні ОСОБА_5. не причетні до спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7. згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи, то в.ирок в частині стягнення з них судових витрат за проведення вказаної експертизи, підлягає скасуванню.

Крім того, підлягає скасуванню вирок і в частині задоволення цивільного позову про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_4. та ОСОБА_5. на користь потерпілого ОСОБА_10 відповідно 7000 грн. та 8000 грн., оскільки в мотивувальній частині вироку суд не мотивував вирішення цього позову.

Порушень кримінально-процесуального закону при розслідуванні і оцінці доказів, які б тягли за собою безумовне скасування вироку, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора, засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_1. -задовольнити.

Апеляцію адвоката ОСОБА_2. залишити без задоволення.

Вирок Нововоронцовського районного суду Херсонської області 19 червня 2006 року, відносно ОСОБА_6 залишити без змін, а щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5    - змінити.

Вважати      ОСОБА_4    засудженим за ч.2 ст.296 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в два роки, та на підставі ст.76 КК України покласти на нього обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч.2 ст.296 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 104, КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в один рік, та на підставі ст.76 КК України покласти на нього обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - тримання під вартою -скасувати, звільнивши їх з під варти.

Цей же вирок в частині стягнення судових витрат з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 230 грн.70 коп. з кожного за проведення комісійної судово-медичної експертизи - скасувати.

Цей же вирок в частині задоволення цивільного позову про стягнення моральної шкоди з засуджених ОСОБА_4. та ОСОБА_5. на користь потерпілого ОСОБА_10 - скасувати, а справу направити на розгляд в той же суд в порядку цивільного судочинства.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Головуючий:    

Судді: