ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
19 жовтня 2011 року 13:35 № 2а-159/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі судового засідання Сервачинській І.М. за участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «Промінь»
до Державної податкової інспекції у Солом’янському міста Києва
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
№ 0004692302/0, № 0004682302/0 від 16 грудня 2010 року,-
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Промінь»(далі –позивач, ПП «Промінь») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва (далі –відповідач, ДПІ у Солом’янському районі м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004692302/0, № 0004682302/0 від 16 грудня 2010 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за наслідками операцій з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», оскільки на момент виписки податкових накладних ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було зареєстровано платником ПДВ, податковий кредит було сформовано на підставі наданих контрагентом оригіналів податкових накладних, а витрати, понесені позивачем в рамках укладених договорів підтверджуються відповідними первинними документами.
Позивач також вказував на необґрунтованість висновку відповідача про нікчемність договорів, укладених між ним та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», як таких, що порушують публічний порядок, оскільки вироком суду не встановлено вини сторін в ухиленні від сплати податків, крім того, договори за своїм змістом не суперечать інтересам держави та суспільства.
Крім того, позивач посилався на те, що укладання договорів було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактичне виконання робіт та подальше використання результату робіт в господарській діяльності позивача.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем неправомірно було задекларовано податковий кредит у розмірі 69 597,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі 87 000,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», оскільки відповідно до матеріалів кримінальної справи № 69-107 директор ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_1 не має жодного відношення до діяльності цього підприємства, фінансово-господарської діяльності не здійснював та жодних документів не підписував.
З пояснень ОСОБА_2, наданих під час розслідування кримінальної справи, вбачається, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було створене без мети здійснення справжньої господарської діяльності та мало ознаки фіктивного підприємства.
Враховуючи те, що документи фінансово - господарської діяльності, в тому числі договори з ПП «Промінь»від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп»був підписаний неуповноваженою особою (не директором ОСОБА_2.), вказані правочини, на думку відповідача, є такими, що не відповідають загальним умовам щодо чинності правочину, а саме ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.
Відтак, формування позивачем податкового кредиту та валових витрат на підставі документів, виданих ТОВ «С.Дж.Р.Груп», за твердженням відповідача, суперечить п. 5.1 ст.5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість».
З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач –ПП «Промінь»(код ЄДРПОУ 30263482) зареєстроване як юридична особа Солом’янською районною у м. Києві державною адміністрацією 02.02.1999 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію № 001134 від 02.02.1999 р. та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців № 11171197 від 20.09.2011 року.
У період з 11.11.2010 р. по 19.11.2010 р. ДПІ у Солом’янському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Промінь»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.08.2009 р. по 30.04.2010 року та правомірності формування валових витрат підприємства за період з 01.08.2009 року по 30.04.2010 року при взаємовідносинам з ТОВ «С.Джи. Р.Груп».
За результатами проведеної перевірки було складено акт № 19310/23-02/30236482 від 01.12.2010 року (далі по тексту -Акт перевірки, Акт).
16 грудня 2010 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Солом’янському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення –рішення № 0004692302/0 яким Позивачу за порушення п.5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»було нараховано суму податкового зобов’язання за платежем «податок на прибуток»у розмірі 118 900,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 87 000,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 31 900,00 грн.; та податкове повідомлення –рішення № 0004682302/0, яким Позивачу за порушення пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»було нараховано суму податкового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 104 396,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 69 597,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34 799,00 грн.
Висновок податкового органу про заниження податкових зобов’язань з ПДВ та податку на прибуток зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «С.Джи. Р.Груп», яке, як вказує податковий орган, має ознаки фіктивного підприємства.
В Акті перевірки зазначено, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код за ЄДРПОУ 34981754) знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва, відносно керівника порушено кримінальну справу № 69-107 за ознаками злочину передбаченого ст. 191 ч. 5, ст. 205 ч. 2 КК України.
Відповідач вважає, що наведена інформація свідчить про відсутність факту придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та підтверджує неможливість її фактичного отримання ПП «Промінь».
Далі по тексту Акта перевірки відповідач, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, встановив нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», та неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі таких нікчемних правочинів.
За таких підстав в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 7.2.3 п. 7.2, пп.7.2.6 п.7.2, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 69 597,00 грн., а саме по періодах: за серпень 2009 року –7733,00 грн., за вересень –7733,00 грн., за жовтень –7733,00 грн., за листопад 2009 року –7733,00 грн., за грудень 2009 року –7733,00 грн., за січень 2010 року –7733,00 грн., за березень 2010 року –7733,00 грн. та за квітень –7733,00 грн.
Також в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пункт 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”, що в свою чергу призвело до завищення валових витрат на суму 348 000,00 грн., а саме по періодах: за 9 міс. 2009 року –77 333,00 грн., за 2009 рік –193 333,00 грн., за І квартал 2010 року –11 600,00 грн. та за 1 п/р 2010 р. –154 667,00 грн.
Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, виходячи з наступних мотивів.
Матеріали справи свідчать, що 01 серпня 2009 року між ПП «Промінь»(Замовник) та ТОВ «С.Дж. Р.Груп»(Виконавець) було укладено Договір на виконання господарських робіт № 01-08/09/1, відповідно до якого виконавець зобов’язується виконати роботу по усуненню недоліків або поломок у приміщенні Замовника за адресою м. Київ, вул. Кривоноса, 5/1, а замовник –оплатити виконані роботи. Вартість послуг виконавця згідно п. 2.1 Договору становить 13 400,00 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ –2 233,33 грн. (том 1, а.с. 62 - 64).
Виконання робіт на підставі вищевказаного договору було оформлено шляхом підписання актів приймання виконаних робіт між ПП «Промінь»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», зокрема: за серпень 2009 року від 31.08.2009 року на суму 13 400,00 грн., в тому числі ПДВ 2233,33 грн.; за вересень 2009 року від 30.09.2009 року на суму 13 400,00 грн., в тому числі ПДВ 2233,33 грн.; за жовтень 2009 року від 30.09.2009 року на суму 13 400,00 грн., в тому числі ПДВ 2233,33 грн.; за листопад 2009 року від 30.11.2009 року на суму 13 400,00 грн., в тому числі ПДВ 2233,33 грн.; за грудень 2009 року від 31.12.2009 року на суму 13 400,00 грн., в тому числі ПДВ 2233,33 грн.; за січень 2010 року від 31.01.2010 року на суму 13 400,00 грн., в тому числі ПДВ 2233,33 грн.; за лютий 2010 року від 28.02.2010 року на суму 13 400,00 грн., в тому числі ПДВ 2233,33 грн.; за березень 2010 року від 31.03.2010 року на суму 13 400,00 грн., в тому числі ПДВ 2233,33 грн.; за квітень 2010 року від 30.04.2010 року на суму 13 400,00 грн., в тому числі ПДВ 2233,33 грн. (том 1, а.с. 53-61).
01 серпня 2009 року між ПП «Промінь»(Замовник) та ТОВ «С.Дж. Р.Груп»(Виконавець) було укладено Договір на виконання господарських робіт № 01-08/09, за умовам якого замовник (ПП «Промінь») доручає, а підрядник (ТОВ «С.Дж.Р.Груп») зобов’язується виконати роботу по прибиранню у приміщень Замовника за адресою: м. Київ, вул. Кривоноса, 5/1. Згідно п. 2.1 вказаного договору вартість послуг становить 21 000,00 грн. на місяць (в т.ч. ПДВ -3 500,00 грн.) - том 1, а.с. 83-84.
Виконання робіт на підставі вищевказаного договору було оформлено шляхом підписання актів приймання виконаних робіт між ПП «Промінь»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», зокрема: за серпень 2009 року від 30.09.2009 року на суму 21 000,00 грн. (в т.ч. податок на додану вартість 3 500,00 грн.); за вересень 2009 року від 30.09.2009 року на суму 21 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -3 500,00 грн.); за жовтень 2009 року від 30.09.2009 року на суму 21 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -3 500,00 грн.); за листопад 2009 року від 30.09.2009 року на суму 21 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -3 500,00 грн.); за грудень 2009 року від 31.12.2009 року на суму 21 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -3 500,00 грн.); за січень 2010 року від 31.01.2010 року на суму 21 000,00 грн., (в т.ч. ПДВ -3 500,00 грн.); за лютий 2010 року від 28.02.2010 року на суму 21 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -3 500,00 грн.); за березень 2010 року від 31.03.2010 року на суму 21 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -3 500,00 грн.); за квітень 2010 року від 30.04.2010 року на суму 21 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -3 500,00 грн.) - том 1, а.с. 74-82.
01 серпня 2009 року між ПП «Промінь»(Замовник) та ТОВ «С.Дж. Р.Груп»(Виконавець) було укладено Договір про надання юридичних послуг № 01-08/09/2 відповідно до якого виконавець зобов’язується відповідно до завдання замовника надавати йому за плату юридичні послуги. Згідно п. 4.1 вказаного договору вартість послуг становить 12 000,00 грн. на місяць (том 1, а.с. 103-105).
Виконання робіт на підставі вищевказаного договору було оформлено шляхом підписання актів приймання виконаних юридичних послуг між ПП «Промінь»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», зокрема: за серпень 2009 року від 31.08.2009 року на суму 12 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 000,00 грн.); за вересень 2009 року від 30.09.2009 року на суму 12 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 000,00 грн.); за жовтень 2009 року від 30.10.2009 року на суму 12 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 000,00 грн.); за листопад 2009 року від 30.11.2009 року на суму 12 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 000,00 грн.); за грудень 2009 року від 31.12.2009 року на суму 12 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 000,00 грн.); за січень 2010 року від 31.01.2010 року на суму 12 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 000,00 грн.); за лютий 2010 року від 28.02.2010 року на суму 12 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 000,00 грн.); за березень 2010 року від 31.03.2010 року на суму 12 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 000,00 грн.); за квітень 2010 року від 30.04.2010 року на суму 12 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 000,00 грн.) - том 1, а.с. 94-102.
Матеріали справи свідчать, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»виписало на адресу ПП «Промінь»наступні податкові накладні на загальну суму 291 833,36 грн. (в т.ч. ПДВ -59 166,64 грн.), а саме: від 31.08.2009 р. № 6859 на суму 13 400,00 грн. (ПДВ-2 333,33 грн.), від 30.09.2009 р. № 7866 на суму 13 400,00 грн. (ПДВ-2 233,33 грн.), від 30.11.2009 р. № 10304 на суму 13 400,00 грн. (ПДВ-2 233,33 грн.), від 31.12.2009 р. № 11475 на суму 13 400,00 грн. (ПДВ-2 233,33 грн.), від 31.01.2010 р. № 1086 на суму 11 166,67 грн. (ПДВ-2 233,33 грн.), від 28.02.2010 р. № 2026 на суму 13 400,00 грн. (ПДВ-2 233,33 грн.), від 31.03.2010 р. № 2987 на суму 13 400,00 грн. (ПДВ-2 233,33 грн.), від 30.04.2010 р. № 4153 на суму 13 400,00 грн. (ПДВ-2 233,33 грн.) - за договором № 01-08/09/1 від 01.08.2009р. (том 1 а.с. 44-52);
від 31.08.2009 р. № 6858 на суму 21 000,00 грн. (ПДВ-3 500,00 грн.), від 30.09.2009 р. № 7865 на суму 21 000,00 грн. (ПДВ- 3 500,00 грн.), від 30.10.2009 р. № 9069 на суму 21 000,00 грн. (ПДВ- 3 500,00 грн.), від 30.11.2009 р. № 10303 на суму 21 000,00 грн. (ПДВ- 3 500,00 грн.), від 31.12.2009 р. № 11474 на суму 21 000,00 грн. (ПДВ-3 500,00 грн.), від 31.01.2010 р. № 1085 на суму 21 000,00 грн. (ПДВ-3 500,00 грн.), від 28.02.2010 р. № 2025 на суму 21 000,00 грн., від 31.03.2010 р. № 2986 на суму 21 000,00 грн. (ПДВ-3 500,00 грн.), від 30.04.2010 р. № 4152 на суму 21 000,00 грн. (ПДВ-3 500,00 грн.) –за договором № 01-08/09/01 від 01.08.2009 р. (том 1 а.с. 65-73);
від 31.08.2009 р. № 6857 на суму 12 000,00 грн. (ПДВ-2 000,00 грн.), від 30.09.2009 р. № 7864 на суму 12 000,00 грн. (ПДВ-2 000,00 грн.), від 30.10.2010 р. № 9068 на суму 12 000,00 грн. (ПДВ-2 000,00 грн.), від 30.11.2009 р. № 10302 на суму 12 000,00 грн. (ПДВ-2 000,00 грн.), від 31.12.2009 р. № 11473 на суму 12 000,00 грн. (ПДВ-2 000,00 грн.), від 31.01.2010 р. № 1084 на суму 12 000,00 грн. (ПДВ-2 000,00 грн.), від 28.02.2010 р. № 2024 на суму 12 000,00 грн. (ПДВ-2 000,00 грн.), від 30.04.2010 р. № 4151 на суму 12 000,00 грн. (ПДВ-2 000,00 грн.), - за договором № 01-08/09/02 від 01.08.2009 р. (том 1 а.с. 85-92).
Зазначені податкові накладні відображені в реєстрах податкових накладних, а суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у період з серпня 2009 року по квітень 2010 року та включені до складу валових витрат у відповідних періодах.
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки за отримані послуги ПП «Промінь» провело шляхом передачі «С.Дж. Р.Груп»векселю номінальною вартістю 417 600,00 грн., що підтверджується Актом прийому –передачі векселів від 30 квітня 2010 року (а.с. 183).
Як встановлено під час перевірки, заборгованість ПП «Промінь»перед ТОВ «С.Джи.Р.Груп»за виконані роботи та надані послуги відсутня.
Витрати по взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за період з 01.08.2009р. по 30.04.2010р. були віднесні позивачем до складу валових витрат на загальну суму 348 000,00 грн., суми ПДВ за вказаними операціями віднесені позивачем до складу податкового кредиту в сумі 69 597,00 грн.
З приводу правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість за вищевказаними операціями суд зазначає наступне.
Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:
1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);
2) встановлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції (в т.ч з’ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);
3) встановлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);
4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість»вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР.
Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у зв’язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він був чинним на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та на момент формування позивачем спірного податкового кредиту.
Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ПП «Промінь»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.
Судом встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень-грудень 2009 року, січень, березень, квітень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість у розмірі 69 597,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «С.Джи.Р.Груп», та які сплачені (нараховані) ним, в зв’язку з придбанням робіт.
Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Закон України «Про податок на додану вартість»передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).
Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «С.Джи.Р.Груп»був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100039671 від 08.05.2007 р. (том 2 а.с. 142).
Як вбачається з інформації, розміщеної на офіційному сайті ДПА України, вказане свідоцтво було анульоване 28 квітня 2011 року (том 2, а.с. 197). Тобто на момент здійснення господарських операцій (серпень-грудень 2009 року, січень, березень, квітень 2010 року) ТОВ «С.Джи.Р.Груп»було зареєстровано платником ПДВ та мало право видавати податкові накладні на кожну поставку робіт.
Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «С.Дж.Р.Груп»до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.
Отже, податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (чинного на момент оформлення податкових накладних) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.
Таким чином, позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту.
Крім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ТОВ «С.Джи.Р.Груп»станом на момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних на користь позивача було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 2, а.с. 120-122).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «С.Джи.Р.Груп»останнє станом на 20.09.2011 року продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, статус відомостей щодо юридичної особи –«підтверджено» (том 2, а.с. 116-117).
Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та придбання таких послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Пункт 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій) визначає господарську діяльність як будь - яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
За даними витягу № 11171197 від 20.09.2011 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ПП «Промінь»(том 2, а.с. 118-119) здійснює наступні види діяльності: монтаж систем пожежної та охоронної сигналізації, монтаж антен (код КВЕД 45.31.2); посередницькі послуги під час купівлі, продажу, здавання в оренду та оцінювання нерухомості виробничо-технічного призначення (код КВЕД 70.31.1), дослідження та розробки в галузі природничих та технічних наук (код КВЕД 73.10.0), консультування з питань комерційної діяльності та управління (код КВЕД 74.14.0), здавання під найм власної та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення (код КВЕД 70.20.1), - том 2, а.с. 118-119.
Матеріали справи свідчать, що виконані ТОВ «С.Дж.Р.Груп»роботи щодо прибирання приміщення та усунення недоліків і поломок у приміщенні по вул. Кривоноса, 5/1 у м. Києва фактично в подальшому використовувалися позивачем в межах своєї господарської діяльності, оскільки одним з основних видів його діяльності є здавання під найм власної та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення, а вказане приміщення перебувало у власності позивача, що підтверджується договором купівлі-продажу від 08.02.2005р., актом передачі № 121 від 09.02.2005 року, витягом з Державного реєстру правочинів № 685089 від 07.02.2005 року. (том 2, а.с. 153-158) та здавалось ним в оренду іншим суб’єктам господарювання.
Так, відповідно до Договору оренди нежитлового приміщення № 01/12-08 А1СГ від 01 грудня 2008 року, укладеного між ТОВ «А1 Секьюріті Груп»(орендар) та ПП «Промінь»(орендодавець), останнім було передано в строкове платне користування строком до 01 грудня 2010 року нежитлове приміщення загальною площею 315,06 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Кривоноса, 5/1, для здійснення господарської діяльності (том 2, а.с.129-131). Факт передачі нежитлового приміщення в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 01.12.2008 р. (том 2, а.с. 132).
Крім того, 01 грудня 2008 року між ТОВ «А1 Груп»(орендар) та ПП «Промінь»(орендодавець) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 01/12-08А1, відповідно до якого позивачем було передано в строкове платне користування до 01 грудня 2010 року нежитлове приміщення загальною площею 153 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Кривоноса, 5/1, для здійснення господарської діяльності (том 2, а.с. 133-135). Факт передачі нежитлового приміщення в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 01.12.2008 р. (том 2, а.с. 136).
Також цього ж дня –01 грудня 2008 року між ТОВ «А1 Сек’юріті Сервіс»(орендар) та ПП «Промінь»(орендодавець) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 01/12-08А1СС, відповідно до якого позивачем було передано в строкове платне користування строком до 01 грудня 2011 року нежитлове приміщення загальною площею 10 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Кривоноса, 5/1, для здійснення господарської діяльності (том 2, а.с. 137-139). Факт передачі нежитлового приміщення в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 01.12.2008 р. (том 2, а.с. 140).
Що стосується використання юридичних послуг, отриманих від ТОВ «С.Дж.Р.Груп», суд зазначає, що вказані послуги замовлялись позивачем з метою організації та юридичного супроводження власної гоподарської діяльності.
Як пояснили в судовому засіданні представники позивача, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»відповідно до укладеного договору № 01-08/09/2 від 01.08.2009 року надавало консультації з питань відповідності здійснюваного на замовлення позивача об’єкту будівництва - жилого будинку за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гатне, вул. Інститутська - державним будівельним, санітарним, протипожежним правилам, технічним вимогам та нормам енергозбереження, в тому числі представляло інтереси позивача з питань узгодження архітектурно-планувального завдання, можливості подальшого створення та затвердження проекту.
Вказане підтверджується матерілами справи, зокрема, Договором оренди земельної ділянки від 02.07.2007 року, відповідно до якого позивачу було передано в строкове платне користування земельну ділянку за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Гатне, вул. Інститутська, для будівництва та обслуговування жилого будинку, Договором підряду № 02/07-07 від 02.07.2007 р. та актами приймання-передачі виконих робіт (том 2, а.с. 159-195).
Суд звертає увагу сторін на те, що економічна доцільність витрат, зокрема на консультаційні послуги, визначається не тільки за фактично отриманим прибутком в конкретному податковому періоді, а тим, чи направлені такі витрати на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому.
Як вбачається з матеріалів справи, надані ТОВ «С.Дж.Р.Груп»юридичні послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності з метою подальшого розвитку підприємницької діяльності, дані господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.
Крім того, на запит суду Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві було надано копію ліцензії на виконання будівельних робіт серії АВ № 316541 від 04.06.2007р. строком дії до 04.06.2012 р., яка видавалась ТОВ “С.Джи.Р.Груп” (том 2, а.с. 98-101), що свідчить про наявність у контрагента позивача спеціальної правосуб’єктності, що необхідна для здійснення певного виду господарської діяльності –виконання будівельних робіт.
Згідно довідок за Формою № 1ДФ за 3-4 квартали 2009 року, І, ІІ квартали 2010 року, наданих на запит суду ДПІ у Печерському районі м. Києва, у трудових відносинах з «С.Джи.Р.Груп»перебувало: у третьому та четвертому кварталах 2009 року - 9 осіб, у першому та другому кварталах 2010 року –8 осіб, що свідчить про наявність у контрагента позивача необхідних трудових ресурсів для виконання підрядних робіт. (том 2, а.с. 90-93).
За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців № 11167488 від 19.09.2011 року основними видами діяльності ТОВ «С.Дж.Р.Груп»є будівництво інших споруд; будівництво будівель; оптова торгівля будівельними матеріалами; інші спеціалізовані будівельні роботи; діяльність у сфері інжинірингу; електромонтажні роботи (том 2, а.с. 116-117).
Відтак, виконувані ТОВ «С.Дж.Р.Груп»роботи здійснювались останнім в межах його звичайної господарської діяльності та на підставі виданої у встановленому порядку ліцензії.
Враховуючи вказані вище договори про виконання робіт та вид діяльності позивача і його контрагента, з огляду на характер виконаних ТОВ «С.Дж.Р.Груп»робіт та надані позивачем документи, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище роботи та послуги були використанні ПП «Промінь»у власній господарській діяльності.
Не приймаються судом до уваги доводи відповідача про порушення кримінальної справи відносно керівника ТОВ «С.Дж.Р.Груп», оскільки, на переконання суду, порушення кримінальної справи відносно керівника юридичної особи - контрагента не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.
Суд також звертає увагу, що порушення кримінальної справи відносно особи не є доказом її вини у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 105 та ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України було закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (том 2 а.с. 104-108).
Враховуючи вищевказане судом не приймається також до уваги посилання відповідача на висновок експерта НДЕКЦ від 21.01.2011 р., яким встановлено, що договори та інші документи, якими опосередковано взаємовідносини з ПП «Промінь», від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп»підписані не ОСОБА_2, а іншою особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Кодексу адміністративного судочинства України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.
Відтак, значення судової експертизи має саме висновок експерта, який було надано на підставі відповідної ухвали суду, а в даному випадку відповідач посилається на висновок експертизи, яка проводилась в межах кримінальноїх справи.
Суд зазначає, що ухвалою Окружного адміністративного суду від 25 березня 2011 року по справі призначено судово–почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання про те, чи виконано підпис в договорах та інших первинних документах, що оформлялись між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_2 Однак, 17.08.2011 року судовим експертом КНДІСЕ ОСОБА_8 було складено повідомлення про неможливість надання висновку судово –почеркознавчої експертизи з огляду на недостатність вільних зразків підпису ОСОБА_2 Відтак, проведення відповідної експертизи в межах розгляду даної адміністративної справи виявилось неможливим.
Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи висновок експерта НДЕКЦ від 21.01.2011 р. в сукупності з іншими зібраними по справі доказами, суд приходить до висновку про те, що даний висновок спростовується матеріалами справи.
Зокрема, як вбачається з постанови про закриття кримінальної справи в частині від 27 квітня 2011 року, «в матеріалах кримінальної справи немає жодних даних, які вказують на скоєння злочину ОСОБА_2 передбаченого ч.2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво)».
Крім того згідно письмової заяви директора ТОВ «С.Джи.Р.Груп»ОСОБА_2 від 20.05.2011р., підпис якого посвідчено нотаріально, укладені з ПП «Промінь»договори від 01.08.2009 року №№ 01-08/09, 01-08/09/1, 01-08/09/2, всі податкові накладні та акти виконаних робіт, складені на виконання вказаних договорів було підписано ним власноручно, «в інтересах підприємства, цілеспрямовано, свідомо і добовільно…бажаючи реального настання правових наслідків» (том 2, а.с. 112).
Таким чином, доводи податкового органу про заниження позивачем податкових зобов’язань з ПДВ за наслідками операцій з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не підтверджені належними доказами, ґрунтуються лише на припущеннях, які не можуть бути самостійною підставою для донарахування позивачу податкових зобов’язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового законодавства.
Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб’єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі „Інтерсплав проти України”).
Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.
Враховуючи те, що факт отримання позивачем у ТОВ «С.Джи.Р.Груп» робіт та наданих послуг підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого (нарахованого) ТОВ «С.Джи.Р.Груп» ПДВ у розмірі 69 567,00 грн. до податкового кредиту.
Враховуючи викладене, суд вважає, що ПП «Промінь»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за період з серпня 2009 по квітень 2010 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем пп. 7.2.3. п. 7.2.; пп. 7.2.6 п.7.2; пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є помилковим, відтак визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 69 567,00 грн. на підставі податкового повідомлення –рішення № 0004682302/0 від 16 грудня 2010 року є протиправним.
Крім того, суд звертає увагу на відсутність порушень позивачем підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки всі здійснені позивачем операції з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»підтверджуються податковими накладними, які є в матеріалах справи.
З приводу правомірності формування позивачем валових витрат за наслідками взаємовіносин з ТОВ “С. Дж. Р. Груп” суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97 -ВР від 22.05.97 р. зі змінами і доповненнями (тут і далі - в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з нормами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі —Закон № 334/94-ВР) платник податків відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 — 5.7 цієї статті.
Разом з тим у підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не відносяться до складу валових витрат.
Таким чином, з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що обов'язковими умовами віднесення вартості придбаних товарів, робіт, послуг на валові витрати є:
1) пов’язаність витрат з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (тобто подальше використання придбаних товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності);
2) підтвердженість таких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пункт 5.3. статті 5 зазначеного Закону містить вичерпний перелік випадків коли витрати підприємства не відносяться на валові витрати.
При цьому пункт 5.11 ст. 5 Закону про прибуток не дозволяє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.
Здійснення позивачем вищевказаних господарських операцій з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»підтверджується первинними документами.
Так, відповідно до Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-ХІУ від 16.07.99 р. зі змінами і доповненнями (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинний документ в розумінні ст. 1 Закону це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
В даному разі, як було встановлено судом, факт виконання ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на користь позивача спірних робіт підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, які були складені в залежності від виду господарської операції, а саме –договорами (том 1, а.с. 62-64, 83 –84, 103-105), актами приймання-здачі виконаних робіт (том 1 а.с. 53-61, 74-82, 94-102), податковими накладними ( том 1 а.с. 44-52, 65-73, 85-92) тощо, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів.
Договори, на виконання яких складались вищезазначені первинні документи є чинними на день розгляду спору, в судовому порядку недійсними не визнані. Сторонами виконані в повному обсязі.
Подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи (том 2, а.с. 129-140, 153-195).
Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що придбавалися позивачем у ТОВ «С.Дж.Р.Груп», придбавалися з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»Вищий адміністративний суд України зазначив: “…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття “добросовісний платник податків”. Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.
У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, Постанова від 9 вересня 2008 року (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР –2362425)”.
Таким чином, ПП «Промінь»віднесло до складу валових витрат витрати, понесені за зазначеними вище договорами, за наявності підтверджуючих документів –актів приймання виконаних робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, які засвідчують факт надання послуг (виконання робіт).
Враховуючи те, що виконання будівельних робіт підтерджено дослідженими в судовому засіданні податковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, враховуючи доведеність подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про те, що формування позивачем валових витрат за спірними операціями було здійснено відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України №334/94-ВР.
Враховуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку про те, що формування позивачем валових витрат за спірними операціями було здійснено відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України №334/94-ВР, тому нарахування податкових зобов’язань у розмірі 87 000,00 грн. згідно податкового повідомлення –рішення № 0004692302/0 від 16 грудня 2010 року суд вважає безпідставним.
Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то застосування штрафних санкцій у розмірі 31 900,00 грн. є також протиправним.
За таких обставин суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.5 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»за фактом взаємовідносин з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»з огляду на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп».
За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, у редакції, чинній як на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, так і на момент винесення оскаржуваних рішень ДПІ, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.
З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочини між вказаними особами є такими, що порушують публічний порядок та були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.
Суд зазначає, що відповідач не надав інших доказів, які б вказували на нікчемність вказаних правочинів.
В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Як вбачається з Акту перевірки, вказані обставини під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувались та жодні обґрунтовані доводи з цього приводу в Акті перевірки не наведено.
Фактично, згідно висновків Акту перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, єдиною підставою для донарахування позивачу податкових зобов’язань було порушення кримінальної справи відносно керівника ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_2, однак згідно зібраних судом доказів кримінальна справа відносно ОСОБА_2 була закрита на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (том 2 а.с. 104-108).
Відтак, доводи податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства суд вважає необґрунтованими та не підтвердженими належним чином.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Солом’янському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП «Промінь»підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати (судовий збір) з Державного бюджету України.
Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва № 0004692302/0, № 0004682302/0 від 16 грудня 2010 року.
3. Стягнути на користь Приватного підприєства «Промінь»з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Патратій О.В.
Повний текст постанови складено та підписано: 25 жовтня 2011 року.