Справа № 203/7328/23

Провадження № 1-кп/0203/370/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді -  ОСОБА_1 ;

при секретарі – ОСОБА_2 ;

за участю:

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

представника потерпілого – ОСОБА_5 ;

обвинуваченого – ОСОБА_6 ;

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62019170000001249 06.12.2019 року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вказаний обвинувальний акт.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 та представник потерпілого вважали за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Захисники обвинуваченого - адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_7 подали клопотання про повернення обвинувального акта прокурору. В обґрунтування клопотання зазначено, що обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні не відповідає вимогами ч.4 ст. 110, п.5 ч.2 ст. 291 КПК України. Обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 вже двічі повертався прокурору ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2023 та ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2023, які Дніпровським апеляційним судом були залишені без змін. Зазначені в ухвалах недоліки обвинувального акту не були усунуті прокурором. Прокурором в обвинувальному акті, вчергове не конкретизовано мету, зокрема отримання якої саме неправомірної вигоди, в якому розмірі неправомірної винагороди та для якої саме особи (осіб), за версією обвинувачення діяв ОСОБА_6 , а є лише визначення суми гіпотетично можливих податкових зобов`язань у разі проведення документальної перевірки.

В обвинувальному акті зазначено лише, що ОСОБА_6 діяв з метою отримання неправомірної вигоди ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Між тим, в обвинувальному акті не зазначено, як це встановлено на досудовому розслідуванні, з метою отримання якої саме, в якому розмірі неправомірної винагороди, та для якої саме особи, за версією обвинувачення, діяв ОСОБА_6 .

Однак, в обвинувальному акті не зазначено обставин, як вони встановлені на досудовому розслідуванні, з яких можна було б зрозуміти, у яку дату (період часу) та за яких обставин у ОСОБА_6 , виник прямий умисел діяти в інтересах ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , чи був ОСОБА_6 знайомий з цими особами, чи перебував з ними у певних стосунках тощо, тобто яким мотивом керувався ОСОБА_6 , діючи в їх інтересах.

Фактичні обставини викладені таким чином, що прокурор зазначає суму 463 844 гривні 98 копійок, як податкові зобов`язання фізичних осіб ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які б в разі документальної перевірки та підтвердження правильності нарахування митних платежів завдали державному бюджету України збитки в вищевказаному розмірі. При цьому, виходячи зі змісту обвинувального акту незрозумілим залишається основне питання: який розмір неправомірної вигоди для незнайомих гр. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є складовою частиною суб`єктивної сторони дій ОСОБА_6 . Твердження сторони обвинувачення про одержання неправомірної вигоди для ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , визначеними в обвинувальному акті, як мету ОСОБА_6 (обов`язкову складову складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України) є незаконним та не логічним, в світлі самої можливості отримання вигоди для незнайомих ОСОБА_6 осіб.

Обвинувальний акт не містить відомостей про те, в силу якого нормативного акту передбачено саме обов`язок відповідних підрозділів ДФС України по вчиненню дій, обумовлених п. 2.3. Методичних рекомендацій, при організації та проведенні документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи платників податків - фізичних осіб. прокурором в обвинувальному акті зазначено, що обов`язок вчинити певні дії (повідомити та передати інформацію про несплату до бюджету митних платежів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до уповноваженого підрозділу ДФС), невчинення яких, за версією обвинувачення, призвело до збитків Державному бюджету України у розмірі 463 844, 98 грн. було покладено на ОСОБА_6 , як на заступника начальника- начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародній взаємодії Дніпропетровської митниці ДФС, - відповідно до п.п. 1.4, 1.5, 1.6 Посадової інструкції, затвердженої в.о. начальника Дніпропетровської митниці ДФС; п. 2.2.4.2, 2.2.8.2, 2.2.8.6, 4.3 Положення про управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Дніпропетровської митниці ДФС, затвердженого наказом Дніпропетровської митниці ДФС № 11 від 18.01.2019, ч.3 ст. 544, ч.3 ст. 318, ч.ю1 ст. 320, ст. 486 МК України та п.п. 2.3. Методичних рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами державної фіскальної служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, затверджених наказом голови ДФС України № 856 від 12.10.2016 року.

Між тим, наведеними в обвинувальному акті положення Посадової інструкції заступника начальника-начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Дніпропетровської митниці ДФС та Положення про управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Дніпропетровської митниці ДФС, затверджене Наказом Дніпропетровської митниці ДФС, - не передбачають конкретного обов`язку щодо вчинення ОСОБА_11 інкримінованих дій у зв`язку із займаною посадою.

Нормами статей митного кодексу України, на яке йде посилання в обвинувальному акті ст. 318, 320 (організація митного контролю), ст. 486 (Завдання провадження у справах про порушення митних правил), ч.2 ст. 544 (основні завдання митних органів) також не передбачено обов`язок ОСОБА_6 вчиняти дії, які йому інкримінуються.

Зазначене свідчить про наявність суттєвих протиріч в обвинувальному акті, та залишається незрозумілим, яким чином та чому ОСОБА_6 був зобов`язаний використовувати вимоги «Методичних рекомендацій» відносно фізичних осіб - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

В обвинувальному акті також не зазначено, як це встановлено стороною обвинувачення, чи був та коли саме ОСОБА_6 ознайомлений зі змістом службової записки Управління адміністрування митних платежів та митно- тарифного регулювання Дніпропетровської митниці ДФС №369-04-50-19-1 від 18.10.2018 року, якою було обраховано ймовірну недоплачену суму митних платежів, та коли ця службова записка надійшла до Управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Дніпропетровської митниці ДФС, що має істотне значення.

Ймовірне недоотримання бюджетом України платежів через заниження митної вартості транспортних засобів громадянами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , сталося внаслідок 3-х окремих операцій з розмитнення вказаними особами транспортних засобів, та матеріальна шкода за кожним з цих епізодів становить: 181616,85 грн., 141935,06 грн., 140293,07 грн.

Проте, з обвинувального акту не зрозуміло, чи охоплювалися ці 3 окремих епізоди єдиним умислом ОСОБА_6 , чи, навпроти, ці наслідки настали внаслідок 3-х самостійних, не об`єднаних єдиним наміром діянь.

У підготовчому судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 підтримала клопотання, посилаючись на викладені у ньому доводи.

Прокурор ОСОБА_3  упідготовчому судовому засіданні вважав клопотання захисників необґрунтованим, оскільки усі зазначені в ухвалах суду недоліки обвинувального акту ним були усунуті.

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, дійшов наступного висновку.

Частиною 3 статті 314 КПК України передбачені рішення, які суд вправі прийняти у підготовчому судовому засіданні. Одним з таких рішень є повернення обвинувального акта прокурору, у разі його невідповідності вимогам КПК України.

Так, судом встановлено, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 вже двічі повертався прокурору для усунення недоліків.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом. Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим уст. 291 КПК України.

Обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України).

В ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК України).

При дослідженні обвинувального акту відносно ОСОБА_6 судом встановлено, що фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, викладені у ньому поверхово та не конкретно.

Як слідує з обвинувального акта ОСОБА_6 інкримінується вчинення кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, яке є бланкетною нормою і відсилає до інших нормативно-правових актів та посадових інструкцій для належного встановлення об`єктивної сторони цього злочину.

Зловживанням владою або службовим становищем можуть бути визнані лише такі дії посадової особи, які випливають з його службових повноважень та були пов`язані із здійсненням прав та обов`язків, якими ця особа наділена в силу посади, яку обіймає.

Суб`єктивна сторона службового зловживання характеризується прямим умислом. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього злочину є мета одержати будь-яку неправомірну вигоду — отримати матеріальні блага або уникнути матеріальних витрат для себе чи іншої фізичної або юридичної особи, та корисливий (егоїстичний) мотив. У разі отримання вигоди іншою особою необхідно довести наявність в особи, яка обвинувачується у службовому зловживанні, мотивів, з яких вона була зацікавлена в отриманні вигоди цією особою. Наявність у службової особи мети отримати неправомірну вигоду та/або її зацікавленості в отриманні такої вигоди іншою особою є ознакою, яка дає змогу відмежувати зловживання службовим становищем від інших порушень, допущених при виконанні повноважень, і яка запобігає можливості притягнення до кримінальної відповідальності лише за прийняття рішення або вчинення дій, правомірність яких може бути поставлено під сумнів або навіть скасовано під час подальших юридичних процедур.

Таку правову позицію сформовано у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2024 року у справах №686/25943/18 та №278/1664/20.

Проте, фактичні обставини викладі в обвинувальному акті не містять обов`язкових обставин, що підлягають доказуванню відповідно до статті 91 КПК України, а саме, конкретного часу та за яких обставин у ОСОБА_6 виник прямий умисел діяти з метою одержання неправомірної вигоди для ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , чи був ОСОБА_6 знайомий з цими особами, чи перебував з ними у певних стосунках тощо.

Також, в обвинувальному акті не відображено обставин, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_6 мотивів, з яких він був зацікавлений в отриманні вигоди для ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які підлягають обов`язковому доказуванню відповідно до вищенаведених правових позицій Верховного Суду.

В обвинувальному акті зазначено лише, що ОСОБА_6 діяв з метою отримання неправомірної вигоди для ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Але, прокурором в обвинувальному акті не конкретизовано мету, зокрема отримання якої саме неправомірної вигоди, в якому розмірі та для якої саме особи (осіб).

Про необхідність викладення мети та мотиву вчинення кримінального правопорушення наголошувалось й в ухвалах Дніпровського апеляційного суду від 09.03.2023 та 23 серпня 2023 року, якими обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні вже повертався, однак вказані в ухвалах апеляційного суду недоліки не були усунуті органом досудового розслідування, що призвело до неконкретизованості обвинувачення.

Слушними суд вважає і доводи клопотання захисників про те, що обвинувальний акт не містить відомостей про те, в силу якого нормативного акту передбачено саме обов`язок, а не можливість, відповідних підрозділів ДФС України по вчиненню дій, обумовлених п. 1.2. Методичних рекомендацій, при організації та проведенні документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи платників податків - фізичних осіб та які випливають зі службових повноважень ОСОБА_6 та які були пов`язані із здійсненням прав та обов`язків, якими ця особа наділена в силу посади, яку обіймає.

Хоча про зазначений недолік також зазначалося й в ухвалах Дніпровського апеляційного суду від 09.03.2023 та 23 серпня 2023 року, але він не був усунутий прокурором.

Відсутність логічного та обґрунтованого обвинувачення є порушенням права обвинуваченого на справедливий розгляд справи, оскільки відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК він має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

Недотримання вказаних вимог закону при складанні обвинувального акту порушує засади кримінального провадження, зокрема принципу верховенства права та законності, які застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також, виключає можливість визначення судом меж пред`явленого обвинувачення та роз`яснення обвинуваченому суті обвинувачення до початку дослідження доказів у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд справи проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді. Висунуте обвинувачення має бути конкретним, що є прямим обов`язком органу досудового слідства, прокурора та невід`ємною частиною права обвинуваченого на захист.

Зміст обвинувального акту у даному кримінальному провадженні свідчить про неналежне викладення формулювання обвинувачення, а такий недолік обмежує можливості обвинуваченого захищатися встановленими законом засобами від пред`явленого обвинувачення.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що наведені порушення є істотними, такими, що перешкоджають призначенню судового розгляду на підставі отриманого обвинувального акту та здійсненню належної визначеної КПК України процедури судового розгляду, і їх неможливо усунути під час підготовчого судового засідання, а тому, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, оскільки він не відповідає вимогам КПК України.

Керуючись ст.ст. 314-316 КПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисників, задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62019170000001249 06.12.2019 року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 364 КК України, повернути прокурору першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у зв`язку з його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України, для усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом розумного строку.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.

       Суддя                                                                                  ОСОБА_1