Дата документу 31.01.2025

Справа № 334/9709/18

Провадження № 1-кп/334/46/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2025 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12018080050002327 від 14 липня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вільнянськ, громадянина України, інваліда другої групи з дитинства, який має загальну середню освіту, неодружений, неповнолітніх дітей на утримання не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 122 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.

12 липня 2018 року, приблизно о 23 годині 45 хвилин, ОСОБА_4 , знаходячись поблизу другого під`їзду будинку АДРЕСА_2 , де діючи з, прямим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень, на підґрунті раптово виниклого словесного конфлікту між ним та потерпілим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, наніс не менше 3 ударів лівою рукою в область обличчя потерпілому, чим спричинив ОСОБА_6 садна в ділянці кореня та спинки носу, садно в ділянці лівого колінного суглоба які самі по собі кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, закритий подвійний перелом нижньої щелепи на рівні кута праворуч та на рівні 34-35 зубів (ліворуч), заподіявши таким чином тілесні ушкодження, які кваліфікуються, як тілесні ушкодження середньої тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я строком понад 3 тижні.

Згідно обвинувального акту, органом досудового розслідування вказані умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

28 січня 2025 року, захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 подав письмове клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки з моменту вчинення кримінального правопорушення за яким обвинувачується ОСОБА_4 сплив строк більш ніж п`ять років, тобто закінчилися строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності. Відповідно до положень ст. 49 КК України, ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідності, а кримінальне провадження підлягає закриттю.

30 січня 2025 року, представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав клопотання про встановлення факту та відновлення строку в якому просив встановити факт ухилення обвинуваченим ОСОБА_4 від суду з 25.02.2022 року та, як наслідок, відновити строк притягнення його до кримінальної відповідальності з цього часу до 28.01.2025 року (коли він з`явився в судове засідання). Клопотання обґрунтоване тим, що на час винесення ухвали про зупинення провадження у справі були відсутні правові підстави для його зупинення через начебто «проходження» обвинуваченим ОСОБА_8 військової служби за контрактом, оскільки положення ч.1 ст.335 КПК України стосуються осіб, призваних для проходження військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період. Крім того, згідно відповіді т.в.о. начальника штабу командування Сухопутних військ Збройних сил України на запит суду, станом на 11.12.2024, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на загальному військову обліку військовозобов?язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 11.03.2023. Інформація щодо призову (прийняття на військову службу за контрактом) та проходження ОСОБА_4 військової служби під час мобілізації, на особливий період, відсутня. Таким чином, ОСОБА_4 надав суду недостовірну інформацію щодо проходження військової служби, що є фактом ухилення від суду.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав подане захисником ОСОБА_5 та просив закрити кримінальне провадження. Щодо клопотання представника потерпілого пояснив, що не пам`ятає дати, але з 2023 року не проходив військову службу, однак до цього проходив військову службу в територіальній обороні, до його командира надходили відповідні запити про це. Від суду не ухилявся, як тільки отримав виклик одразу з`явився.

Захисник адвокат ОСОБА_5 подане клопотання підтримав, просив задовольнити. Щодо клопотання представника потерпілого зазначив, що наразі відсутні факти, які б підтверджували умисне ухилення ОСОБА_4 від суду, відповідними органами такий факт не встановлений, ухвала про зупинення провадження представником потерпілого не була оскаржена, тому у задоволенні вказаного клопотання просив відмовити.

Потерпілий ОСОБА_6 підтримав клопотання подане його представником підтримав, просив задовольнити. Проти клопотання захисника обвинуваченого заперечував, просив відмовити у задоволенні клопотання.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_7 підтримав подане ним клопотання та просив суд встановити факт ухилення обвинуваченим ОСОБА_4 від суду з 25.02.2022 року та, як наслідок, відновити строк притягнення його до кримінальної відповідальності з цього часу до 28.01.2025 року. Проти клопотання захисника обвинуваченого заперечував, просив відмовити у задоволенні клопотання.

Прокурор ОСОБА_3 зазначила, що клопотання захисника ОСОБА_5 вважає таким, що відповідає вимогам КПК, оскільки судом було вирішено питання про зупинення провадження на підставі проходження ОСОБА_4 служби в силах територіальної оборони, на час вирішення питання були всі підстави для зупинення.

Вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

За правилами ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

Крім того, ст. 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України обвинувачений ОСОБА_4 вчинив 12 липня 2018 року. Санкція ч. 1 ст. 122 КК України передбачає покарання у вигляді виправних робіт на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. (в редакції на час скоєння злочину та на даний час також).

Вирішуючи клопотання представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 , суд звертає увагу на наступне.

Згідно з ч.2 ст.49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.

10.06.2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , судом було направлено запит про надання інформації про проходження обвинуваченим ОСОБА_4 військової служби.

24.06.2022 року на адресу суду надійшов лист ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24.06.2022 року №1084 відповідно до якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 25.02.2022 року уклав контракт добровольця територіальної оборони в добровольчому формуванні територіальної громади №2 «Народна самооборона Запоріжжя» з 25.02.2022 року.

В судовому засіданні 19.07.2022 року, під час розгляду клопотання прокурора ОСОБА_3 про зупинення провадження, судом було встановлено наявність правових підстав для зупинення судового провадження у кримінальному провадженні до звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з військової служби.

У зв`язку з вищевикладеним, ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19.07.2022 року, судове провадження у кримінальному провадженні 12018080050002327 від 14 липня 2018 року року відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України було зупинено до звільнення з військової служби обвинуваченого.

30 грудня 2024 року до суду надійшов лист заступника керівника окружної прокуратури ОСОБА_9 в якому останній зазначив, що згідно інформації ІНФОРМАЦІЯ_5 від 19.08.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував на військовому обліку сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_6 з 21.02.2006. Вибув до ІНФОРМАЦІЯ_7 31.07.2019. За даними ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 не перебуває на обліку, інформація щодо призову останнього на військову службу за призовом під час мобілізації районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки Запорозької області відсутня.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2025 року, відновлено судове провадження з розгляду кримінального провадження №12018080050002327 від 14 липня 2018 року відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України. Призначено в судове засідання на 14 год. 00 хв. 28 січня 2025 року в приміщенні Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

Дійсно згідно з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року №5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).

При цьому, перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено достатніх та належних доказів, які б вказували на те, що обвинувачений ОСОБА_4 умисно ухилявся від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки після відновлення провадження обвинувачений одразу з`явився в судове засідання, при цьому факт того, що ОСОБА_4 вже не проходить військову службу став відомий суду та стороні обвинувачення лише в грудні 2024 року.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні клопотання представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 про встановлення факту ухилення від суду та відновлення строку притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності слід відмовити.

Відповідно до ст. 12 КК України, скоєне кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КК України відносяться до нетяжкого злочину, з моменту вчинення злочину минуло більше п`яти років, перебіг строку не зупинявся і не переривався, та обвинувачений погоджується на закриття кримінального провадження щодо нього, з підстав передбачених п.3 ч. 1 ст.49 КК України.

Суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст.49 КК України є безумовною і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження, досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.

Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності.

У відповідності до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Суд роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_4 наслідки закриття кримінального провадження.

За таких обставин, обвинуваченого ОСОБА_4 слід звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. ст. 122 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст.284 КПК України.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК не звільняє таку особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Відповідно до положень частини 1 статті 129 КПК вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Тому в разі закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди від 26.12.2018 року, слід залишити без розгляду.

При цьому суд звертає увагу ОСОБА_6 на можливість звернутися до суду з цивільним позовом у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 284, 285, 288, 369-370, 376 КПК України, ст. 49, 129 КК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 про встановлення факту та відновлення строку – відмовити.

Клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності – задовольнити.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст. 122 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , за обвинуваченням за ч. 1 ст. 122 КК України - закрити.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали буде оголошений 03.02.2025 року о 14:00 год.

       Суддя:                                                                 ОСОБА_1