ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 рокуСправа №160/24767/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою   ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )  про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

-  визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення, додаткової грошової винагороди за весь час затримки такої виплати з 21.09.2023 по день її фактичної виплати;

-  зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення, додаткової грошової винагороди за весь час затримки такої виплати з 21.09.2023 по день її фактичної виплати 30.08.2024 року.

Ухвалою суду від 20 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня отримання копії вказаної ухвали шляхом подання до суду:

-  доказів які б підтверджували не нарахування та не виплату  додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн., за період з 21.09.2023 по 11.10.2023 року, з 17.01.2024 по 08.02.2024 року, з 09.02.2024 по 01.03.2024 року, з 11.04.2024 по 07.05.2024 року та  з 11.10.2023 по 10.11.2023 року;

-  зазначення доказів, що підтверджують обставини протиправної бездіяльності відповідача, які полягають у не проведенні компенсації втраченої частини доходів внаслідок порушення строків їх виплати на суми грошового забезпечення, додаткової грошової винагороди, за весь час затримки такої виплати з 21.09.2023 по день її фактичної виплати 30.08.2024 року (листи  відповіді відповідача на звернення позивача із адвокатським запитом, або відмова у здійсненні такої виплати, тощо).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 22.08.2022 по 23.05.2024 позивач проходив військову службу. 02.12.2022 позивач отримав бойове поранення важкого ступеня. Відповідно до довідки від 13.02.2023 №03/410 поранення «ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини». З 09.09.2023 проходив військову службу у військовій часині НОМЕР_1 . У період з 21.09.2023 по 11.10.2023 перебував на стаціонарному лікуванні. Відповідно до Довідки ВЛК №3465 від 11.10.2023 встановлено, що поранення ОСОБА_1 згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 відноситься до тяжких травм. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини, надано відпустку на 30 календарних днів. Відповідно до Виписки із медичної картки у період з 17.01.2024 по 08.02.2024 та у період з 09.02.2024 по 01.03.2024  перебував на стаціонарному лікуванні. 10.03.2024 та 21.05.2024 позивач звертався до відповідача із рапортом про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини та виплатити додаткову винагороду за час перебування на лікуванні та у відпустці для лікування у зв`язку із тяжким пораненням. Вказує, що відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.05.2024 №144 ОСОБА_1 звільнено у відставку відповідно до підпункту «б» (за станом здоров`я) п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 23.05.2024 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. При цьому, у день виключення зі списків особового складу  військовою частиною НОМЕР_1 не нараховано та не виплачено позивачу додаткову винагороду у розмірі 100000 грн., передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини та виплатити додаткову винагороди за час перебування на лікуванні та у відпустці для лікування у зв`язку з тяжким пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, а саме, за період з 21.09.2023 по 11.10.2023, з 17.01.2024 по 08.02.2024, з 09.02.2024 по 01.03.2024, з 11.04.2024 по 07.05.2024 перебування на стаціонарному лікуванні та за період перебування у відпустці 30 календарних днів з 11.10.2023 по 10.11.2023. Вказана виплата проведена лише 30.08.2024. З посиланням на вимоги Закону України «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

На виконання вимог ухвали суду від 20.09.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача  адвоката Лихачова Р.Б., 30.09.2024 року надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 11 жовтня   2024 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Розгляд справи по суті розпочато з 11 листопада 2024 року.

16.10.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якої представником зазначено, що з урахуванням вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та судової практики, зокрема постанови Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №460/3105/18 визначено підстави для виключення із правил відповідальності, в тому числі і нарахування і виплату компенсації втрати частини доходу для військових частин у правовідносинах з колишніми військовослужбовцями, зокрема у випадку надання військовослужбовцем на те відповідної згоди. Вказує, що 11.05.2024 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 позивачем подано рапорт, у якому між іншим питання про неможливість виключення особи зі списків особового складу військової частини не порушувалося, а отже позивачем в даному випадку було надано згоду про виключення зі списків особового складу військової частини. Звертає увагу, що Збройні Сили України діють в умовах правового режиму воєнного стану, шо зумовлює значні видатки з Державного бюджету. Листом начальника Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України від 11.09.2024 №220/13/7600 доведено до ІНФОРМАЦІЯ_1 про відсутність бюджетних асигнувань на виконання судових рішень. Крім того вказує, що право на компенсацію ОСОБА_1 набуде після набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/14417/24, що розглядається Дніпропетровським окружним адміністративним судом. З урахуванням викладеного у відзиві, у задоволенні позову просить відмовити.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 з 22.08.2022 проходив військову службу  за мобілізацією.

Є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_3 від 26.01.2024.

02.12.2022 солдат ОСОБА_1 отримав бойове поранення важкого ступеня. Відповідно до Довідки про обставини травми №03/410 від 13.02.2023 року, поранення ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

Згідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.09.2023   ОСОБА_1 з 09 вересня 2023 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення з 10 вересня 2023 за нормою № 1 (каталог) і визнано таким, що з 09 вересня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом згідно тарифу (1) 2470,00 гривень на місяць, шпк - «солдат».

Відповідно до Довідки-виписки з історії хвороби стаціонарного хворого №595515 ОСОБА_1 у період з 21.09.2023 по 11.10.2023 перебував на стаціонарному лікуванні внаслідок МВТ 02.12.2022.

Відповідно до Довідки військово-лікарських комісії №3465 від 11.10.2023 встановлено, що травма ОСОБА_1 згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 відноситься до тяжких травм. Травма, ТАК,  пов`язана із захистом Батьківщини. Надано відпустку на 30 календарних днів.

Відповідно до Виписки із медичної карти №1906 стаціонарного хворого ОСОБА_1 у період з 09.02.2024 по 01.03.2024 перебував на стаціонарному лікуванні.

10.03.2024 ОСОБА_1 звернувся із рапортом від 28.03.2024 №1670) на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини та виплатити додаткову винагороду за саме перебування на лікуванні та у відпустці для лікування у зв`язку з тяжким пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.05.2024 р. № 144 позивача звільнено з військової служби у відставку за пп. „б" (за станом здоров`я  на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку).  З 23 травня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 24 травня 2024 року.

Вказані виплати надійшли на рахунок 30.08.2024.

11.09.2024 представником позивача  подано до військової частини НОМЕР_1 запит, відповідно до якого представник просить нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання  деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за весь час затримки за період з 21.09.2023 по 30.08.2024 за весь час затримки виплати грошового забезпечення; надати розрахунок та підтвердження нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за весь  час затримки, а саме за період з 21.09.2023 по 30.08.2024.

Листом від 16.09.2024 за вих. №2161/3432 військова частина НОМЕР_1 зазначила, що право на компенсацію ОСОБА_1 набуде після набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/14417/24.  Позовні вимоги в цій частині є передчасними.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята Постанова «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168» (далі - Постанова № 168, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 постанови №168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Отже до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної).

При цьому, суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.

Під час судового розгляду справи відповідачем не заперечується право позивача на отримання додаткової виплати за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної)

З наданого відповідачем витягу з розрахунково-платіжної відомості  №168 судом встановлено, що ОСОБА_1 нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 100 000,00 грн. за перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я та перебування у відпустці за період з вересня 2023 року по травень 2024 року. Позивачем зауважень до наданого розрахунку не висловлено та надано виписку з карткового рахунку про надходження зазначених коштів 30.08.2024.

Посилання відповідача на передчасність позову у зв`язку з розглядом Дніпропетровським окружним адміністративним судом справи №160/14417/24 є таким, що спростовується наступним.

Так, відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у даній справі предметом позову є:  

-визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1  грошового забезпечення військовослужбовця за період з 09.09.2023 року по 23.05.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;

-зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити   ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 09.09.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. за статтею 7 Закону України  «Про Державний бюджет України на 2023 рік»  з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;  грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 року по 23.05.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024р. за статтею 7 Закону України  «Про Державний бюджет України на 2024 рік»  з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

-визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 22.08.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 по 23.05.2024;

-зобов`язання Військової частини нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22.08.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 по 23.05.2024.

Таким чином, предметом розгляду справи №160/14417/24 є розгляд питань, пов`язаних із індексацією грошового забезпечення, а не спір про наявність або відсутність права на додаткову виплату за період перебування позивача на лікуванні в закладах охорони здоров`я та перебування у відпустці за період з вересня 2023 року по травень 2024 року. Відтак результат розгляду вказаної справи не випливає на предмет розгляду даної справи.

Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Як зазначено судом вище, під  належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, грошове забезпечення, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17.

Суд зазначає, що грошове забезпечення є складовою заробітної плати. У разі несвоєчасної виплати сум грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Згідно ст.7 Закону №2050-III відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, визнавши протиправною відмову у цьому.

Водночас, згідно вимог ст.2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Тобто, лише у разі затримки на один і більше календарний місяць виплата уже нарахованих доходів обчислюються компенсаційні суми в розумінні Закону №2050-III.

Відповідно до п.8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується:

щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;

одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Відповідно до п. 13 розділу XXXIV  Порядку №260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали  поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості  поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого  поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх  необхідних розрахунків  не  виключається  без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був здійснити виплату додаткової винагороди за час перебування позивача на лікуванні в закладах охорони здоров`я та перебування у відпустці за період з вересня 2023 року по травень 2024 року на підставі відповідного наказу, проте  не пізніше 23.05.2024, а саме в день виключення позивача зі списків особового складу військової частини. При цьому, така виплата була здійснена лише 30.08.2024. Тому право на нарахування та виплату компенсації виникло у позивача із 23.06.2024  (після затримки на один місяць виплати додаткової винагороди), а не з 21.09.2023, як помилково вказує позивач.

Викладене свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звільнений від сплати судового збору, відтак питання щодо його розподілу судом не вирішується..

Керуючись статтями  2,  9,  77,  133,  139,  243-246,  250,  294,  295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )  про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення, додаткової грошової винагороди за весь час затримки такої виплати з 23.06.2024 по день її фактичної виплати.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення, додаткової грошової винагороди за весь час затримки такої виплати з 23.06.2024 по день її фактичної виплати 30.08.2024 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог  статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України  та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                                        І.В. Тулянцева