ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні клопотання

31 січня 2025 рокум. Ужгород№ 260/8242/23

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суд у справі за позовом ОСОБА_1 до Рахівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішення і розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рахівської міської ради, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Рахівської міської ради №556, прийняте 25.08.23 на 36 сесії восьмого скликання «Про звільнення з посади старости села Костилівка Рахівської міської ради»; 2) визнати протиправним та скасувати розпорядження в.п. міського голови, секретаря ради та виконкому Молнар Є. №170-к від 25.08.2023 про звільнення з посади старости села ОСОБА_2 з 25.08.2023; 3) поновити ОСОБА_1 на посаді старости села Костилівка Рахівської міської ради з 26 серпня 2023 року.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 січня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення 36 сесії VІІІ скликання Рахівської міської ради №556 від 25.08.2023 «Про звільнення з посади старости села Костилівка Рахівської міської ради». Визнано протиправним та скасовано розпорядження в.п. міського голови, секретаря ради та виконкому Молнара Є. №170-к від 25.08.2023 про звільнення з посади старости села Костилівка ОСОБА_1 з 25.08.2023. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старости села Костилівка Рахівської міської ради з 26 серпня 2023 року. Стягнуто із Рахівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 124317,00 грн. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старости села Костилівка Рахівської міської ради та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 28134,90 грн. підлягає до негайного виконання.

Вказане рішення набрало законної сили 22 травня 2024 року.

27 січня 2025 року представник позивача подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення, аргументовану тим, що незважаючи на наявність виконавчого провадження відповідач відмовляється виконувати рішення суду.

Дослідивши подане представником позивача клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, згідно з нормами процесуального законодавства встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є диспозитивним правом, а не обов`язком суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних побоювань можливості невиконання суб`єктом владних повноважень прийнятого судом рішення в майбутньому.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 31.07.2018 по справі №235/7638/16-а та в ухвалі від 23 квітня 2019 року у справі №805/516/18-а.

З огляду на те, що встановлення судового контролю, є не обов`язком суду, а виключно диспозитивним правом, суд вправі застосувати таке у випадках, коли наявні об`єктивних побоювань вважати, що суб`єкт владних повноважень ухилятиметься від виконання рішення суду в майбутньому, а всі інші способи забезпечення виконання судового рішення не дали позитивного результату.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, Конституцією України проголошено принцип обов`язковості судового рішення, що є однією із складових принципу верховенства права.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Вказана процесуальна норма кореспондується також з норми статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII 02.06.2016.

За приписами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Суд зазначає, що виконання рішення суду забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон).

Нормами ст. 1 Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону).

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону №1404-VIII врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Отже, держава забезпечує виконання судових рішень, що проявляється у запровадженні окремого державного інституту, який передбачає виконання рішень суду, що набрали законної сили, у примусовому порядку у випадку невиконання боржниками таких рішень у добровільному порядку.

В свою чергу завданням адміністративного судочинства є, в першу чергу, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У поданій до суду заяві представник позивача визнає, що виконавчий лист, виданий судом в даній справі, перебуває на примусовому виконанні в органах Державної виконавчої служби України, при цьому заявляє, що на даний момент ОСОБА_1 не поновлено на посаді старости села.

З цього приводу суд зазначає, що звернувшись до органів Державної виконавчої служби України, ОСОБА_1 реалізував своє право на забезпечення виконання судового рішення.

В свою чергу у разі, якщо державний виконавець не забезпечує належне виконання рішення суду, нормами КАС України передбачений окремий порядок оскарження бездіяльності такого.

З огляду на зазначене суд вважає, що підстави для задоволення поданої представником ОСОБА_1 заяви в даному випадку відсутні.

Керуючись статтями 248, 256, 382 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Рахівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішення і розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,  - відмовити.

Ухвала  може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Суддя                                                                                                      Р.О. Ващилін