РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2025 року

м. Рівне

Справа № 570/2518/22

Провадження № 22-ц/4815/104/25

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Боймиструк С.В.,

судді: Ковальчук Н.М., Хилевич С.В.,

секретар судового засідання: Хлуд І.П.,

за участю: ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником – адвокатом Бойчуком Костянтином Мефодійовичем на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 17 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна спільної сумісної власності,

В С Т А Н О В И В:

15 липня 2022 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Бойчук К.М., звернувся у Рівненський районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна спільної сумісної власності.

Покликаючись, що під час шлюбу сторони придбали у власність будинок та земельну ділянку, представник позивача адвокат Костянтин Бойчук у поданій до суду 15 липня 2022 року позовній заяві просить виділити позивачу 1/2 будинковолодіння по АДРЕСА_1 та припинити право спільної сумісної власності на вказане будинковолодіння та провести поділ земельної ділянки к.н. 5624683700:03:007:0289 площею 0,1240 га в рівних частках.

29 січня 2024 року вказаний представник позивача подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив попередні позовні вимоги залишити без розгляду і викласти позовні вимоги в новій редакції, а саме встановити порядок користування вказаним будинком, який належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

09 травня 2024 року вказаний представник позивача подав чергову заяву про зміну предмету позову, в якій просив встановити порядок користування вказаним будинком, виділивши в одноособове користування ОСОБА_2 - приміщення № 1-3, житлову кімнату площею 10,8 кв.м; ОСОБА_3 - приміщення № 1-4, житлова кімната площею 16,0 кв.м. В спільне користування сторін виділити: приміщення 1-1 коридор, площею 3,5 кв.м., приміщення № 1-2 передпокій, площею 7,4 кв.м, приміщення № 1-5 кухня, площею 7,3 кв.м, приміщення № 1-6 площею 7,4 кв.м.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 17 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотань представника позивача про зміну предмету позову.

Залишено без розгляду цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна спільної сумісної власності.

Не погодившись із ухвалою, представник ОСОБА_2 – адвокат Бойчук Костянтин Мефодійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та повернути справу для продовження розгляду до суду першої інстанції через неправильне застосування норм процесуального права.

Апелянт вказує, що після звернення з позовом про виділ частки із спільної сумісної власності подружжя висновком експерта встановлено неможливість виділу 1/2 частки.

У зв`язку з цим позивачем подано заяву про зміну предмету позову та клопотання про призначення будівельно-технічної і земельно-технічної експертизи для встановлення варіантів порядку користування спірним будинковолодінням.

Після надходження висновку експерта подано заяву про зміну предмета позову з врахуванням визначених експертизою варіантів користування.

Зазначає, що Рівненським районним судом прийнято клопотання про зміну предмета позову, задоволено клопотання про проведення судової експертизи про проведення судової експертизи щодо встановлення порядку користування житловим будинком, яка виконана та оплачена позивачем.

Вважає, що оскаржувана ухвала порушує право позивача на звернення до суду та суперечить правовим висновкам ВП ВС у справі №924/1473/15, №462/5368/16; ВС у справах №916/1029/22, №922/2575/19.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відмовляючи в прийнятті заяв позивача про зміну предмету позову, суд першої інстанції послався на те, що в заяві змінено предмет та його підстави.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною 3 ст. 49 ЦПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Таким чином, заяву позивача про зміну предмета або підстав позову, можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно в її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісно підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 22.07.2021 у справі №910/18389/20.

Позивач, подаючи заяву про зміну предмета позову, просив залишити без розгляду його попередні вимоги і також змінив підстави позову, а саме відмовився від обґрунтування права на виділ 1/2 частки в спільній сумісній власності на користь встановлення порядку користування майном, що фактично утворює новий позов не пов`язаний з попередніми вимогами.

Враховуючи викладене, Рівненський апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником – адвокатом Бойчуком Костянтином Мефодійовичем залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 17 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 30 січня 2025 року.

Судді:                                                                        Боймиструк С.В.

                                                                               Ковальчук Н.М.

                                                                               Хилевич С.В.