У х в а л а

17 січня 2025 року

м. Київ

Справа № 759/5163/23

Провадження № 61-16127ск24

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. ознайомився із касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Мкртичева Марина Ігорівна (далі - адвокат),

на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 1 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивачка) до скаржника про поділ майна подружжя та

за зустрічним позовом скаржника до позивачки про поділ майна подружжя і

в с т а н о в и в :

1. 26 жовтня 2024 року адвокат в інтересах скаржника подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить:

- скасувати рішення суду першої інстанції в частині: (1) визнання за позивачкою права особистої приватної власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира) з припиненням права власності скаржника на цілу частину квартири; (2) визнання за скаржником права особистої приватної власності на 1/2 частину квартири; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін;

- скасувати постанову апеляційного суду;

- ухвалити нове судове рішення, згідно з яким:

задовольнити зустрічний позов скаржника: (1) визнати його особистою приватною власністю 1/2 частину квартири; (2) іншу 1/2 її частину визнати спільною сумісною власністю скаржника та позивачки; (3) у порядку поділу майна подружжя визнати за кожним із них право власності - по 1/4 тієї частини квартири, яка визнана спільною сумісною власністю;

вимоги позивачки за первісним позовом задовольнити частково: стягнути зі скаржника на користь позивачки 3 035,00 грн у рахунок 1/2 частини вартості автомобіля «Mercedes-Benz ML 350» із державним номерним знаком НОМЕР_1 (далі - автомобіль);

- в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

2. За змістом абзацу першого частини першої статті 185 і частини другої статті 393 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє ухвалу про залишення цієї скарги без руху.

3. Оскільки касаційна скарга не відповідає низці вимог ЦПК України, її слід залишити без руху.

(1) Щодо вимог до змісту касаційної скарги

4. За змістом пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - Закон № 3200-IX) у касаційній скарзі повинні бути зазначені відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

4.1. 18 жовтня 2023 року введений в дію Закон № 3200-IX. Згідно з цим Законом парламент вніс зміни до процесуальних кодексів щодо обов`язкової реєстрації та використання вказаних електронних кабінетів.

4.2. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (абзаци перший і другий частини шостої статті 14 ЦПК України у редакції Закону № 3200-IX).

4.3. Тому адвокат зобов`язана зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

4.4. Якщо реєстрація електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви (абзац третій частини шостої статті 14 ЦПК України у редакції Закону № 3200-IX).

4.5. З огляду на цей припис про неможливість зареєструвати електронний кабінет через релігійні переконання адвокат мала повідомити одночасно з поданням касаційної скарги з наведенням мотивів такої неможливості в окремій письмовій заяві.

4.6. Якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення відповідних відомостей (частина восьма статті 14 ЦПК України у редакції Закону № 3200-IX).

4.7. Адвокат усупереч пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України не вказала про наявність або відсутність у неї та у скаржника електронних кабінетів. Заяву про неможливість зареєструвати такий кабінет адвокат не подала. Від обов`язку зазначити у касаційній скарзі відомості про наявність або відсутність електронного кабінету не звільнена, бо подала цю скаргу поштою.

(2) Щодо сплати судового збору

5. До касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (пункт 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України). Скаржниця такі документи суду не надала.

5.1. Скаржник додав до касаційної скарги квитанцію про сплату 2 грудня 2024 року 24 156,00 грн судового збору, що не відповідає розміру цього збору, встановленому Законом України «Про судовий збір».

5.2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 133 ЦПК України).

5.3. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

5.4. За подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми (підпункт 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

5.5. За змістом підпункту 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання особою до суду позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу встановлюється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» такий мінімум у місячному розмірі з 1 січня 2023 року становив 2 684,00 грн.

5.6. У березні 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя, у якому просила визнати за нею право особистої приватної власності на 1/2 частину квартири та 1/2 частину машиномісця у гаражі № НОМЕР_2 , розташованому за адресою: АДРЕСА_2 (далі - машиномісце); стягнути зі скаржника на її користь 260 510,00 грн компенсації за 1/2 частину автомобіля.

5.7. У червні 2023 року скаржник звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив: визнати за ним право особистої приватної власності на 1/2 квартири; визнати іншу 1/2 частину квартири спільною сумісною власністю позивачки та скаржника; визнати за скаржником та позивачкою право особистої приватної власності на 1/4 визнаної спільною сумісною власністю частини квартири за кожним; визнати за скаржником право особистої приватної власності на машиномісце, стягнувши на користь позивачки компенсацію вартості за 1/2 частину машиномісця.

5.8. Суд першої інстанції задовольнив позов частково: визнав за скаржником та за позивачкою право особистої приватної власності на 1/2 частину квартири та 1/2 частину машиномісця за кожним; стягнув зі скаржника на користь позивачки 7 142,70 грн судового збору, а з позивачки на користь скаржника - 2 681,31 грн судового збору.

5.9. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції у частині вирішення вимоги про поділ квартири та розподілу судових витрат; ухвалив у цій частині нове судове рішення: визнав за скаржником право особистої приватної власності на 14/100 частин квартири; визнав право спільної сумісної власності за скаржником та позивачкою на 86/100 частин квартири; визнав за позивачкою та скаржником по 43/100 частин квартири за кожним; визнав за скаржником право власності на автомобіль; стягнув зі скаржника на користь позивачки 182 843,00 грн компенсації вартості 1/2 частини автомобіля; стягнув зі скаржника на користь позивачки 4 019,35грн судового збору, а з позивачки на користь скаржника - 10 065,00 грн судового збору; залишив без змін рішення суду першої інстанції у частині вирішення вимоги про поділ машиномісця.

5.10. Скаржник у касаційній скарзі просить: скасувати рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про поділ квартири; скасувати постанову апеляційного суду повністю й ухвалити нове судове рішення, згідно з яким визнати особистою приватною власністю скаржника 1/2 частину квартири; іншу 1/2 її частину визнати спільною сумісною власністю скаржника та позивачки; у порядку поділу майна подружжя визнати за кожним із них право власності - по 1/4 тієї частини квартири, яка визнана спільною сумісною власністю; вимоги позивачки за первісним позовом задовольнити частково: стягнути зі скаржника на користь позивачки 3 035,00 грн у рахунок 1/2 частини вартості автомобіля; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Таким чином, скаржник оскаржив судові рішення щодо вирішення усіх майнових вимог за первісним і зустрічним позовами.

5.11. Згідно з судовими рішеннями судів першої й апеляційної інстанцій вартість квартири становить 1 082 465,52 грн, вартість машиномісця - 442 480,00 грн, вартість автомобіля - 365 686,00 грн.

5.12. З огляду на зазначене, враховуючи вартість спірного майна, скаржник повинен був сплатити (2 684,00 грн х 3 (максимальна ставка судового збору за первісним позовом) +2 684,00 грн х 3 (максимальна ставка судового збору за зустрічним позовом)) х 200 % = 32 208 грн судового збору. Однак сплатив лише 24 156,00 грн. Тому повинен доплатити 8 052,00 грн судового збору.

Реквізити для оплати: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; найменування платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055); призначення платежу: *;101; НОМЕР_3 ; судовий збір, за скаргою ОСОБА_1 , Верховний Суд (Касаційний цивільний суд), справа № 759/5163/23).

5.13. Скаржник має надати суду документ про доплату судового збору у зазначеному розмірі (разом із копіями такого документа відповідно до кількості учасників справи).

(3) Щодо строку на усунення недоліків касаційної скарги

6. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (речення перше абзацу першого частини другої статті 185 ЦПК України). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК України).

6.1. Для усунення вказаних в ухвалі недоліків Верховний Суд встановлює десятиденний строк з дня її вручення скаржнику або адвокату. У разі невиконання у встановлений строк вимог ухвали Верховний Суд вважатиме касаційну скаргу неподаною та поверне її скаржнику.

Керуючись статтями 185, 260, 261, 392, 393 ЦПК України,

у х в а л и в :

1. Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 1 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

2. Встановити для усунення недоліків касаційної скарги десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Д. А. Гудима