Харківський окружний адміністративний суд

   61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

31 січня 2025 р.                                                                                 № 520/35072/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Пасечнік О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

1. визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо зміни величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% на 1% при перерахунку (індексації) пенсії з 01.03.2021;

2. зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок (індексацію) пенсії відповідно п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124 Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ№ 543 від 26.06.2019; № 251 від 01.04.2020; № 849 від 16.09.2020 ; № 127 від 22.02.2021; № 118 від 16.02.2022 та ПОСТАНОВА КМУ від 24 лютого 2023 р. № 168, ОСОБА_1 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35% з 01.03.2021;

3. стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області витрати зі сплати судового збору;

4. допустити негайне виконання рішення суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від      20.01.2025 позовна заява залишена без руху, надано позивачу термін –      десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду      заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини.

          До суду 23.01.2025 від представника заявника надійшла заява про поновлення строків позовної давності, в обґрунтування якої зазначено, що про факт порушеного права позивач міг дізнатись лише з листа відповідача від 16.07.2024, так як при перерахунку пенсії 01.03.2021 у зв`язку зі зміною величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% на 1%, письмове рішення відповідачем не виносилося та позивача не було повідомлено про зміну величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% на 1%. Вважає, що оскільки зміна величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% на 1% відбулась під час індексації пенсії, тому зміна розміру пенсії не відбулась і позивач не міг дізнатися про невигідний для нього перерахунок. Отже, так як будь-яке письмове рішення не виносилося та має місце бездіяльність відповідача, про яку позивач дізнався у липні 2024 року, шестимісячний строк звернення із адміністративним позовом до суду встановлений в ст.122 КАС України, до даної категорії спорів не є пропущеним.

Дослідивши матеріали позовної заяви та заяви щодо поновлення строку звернення до суду, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає таке.

Так, відповідно до п.9 ч.3 ст.2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з 2 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частиною 1 ст.45 КАС України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Строк звернення до суду у спорах з приводу пенсійного забезпечення громадян згідно з абз.1 ч.2 ст.122 КАС України складає шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відмінні від абз.1 ч.2 ст.122 КАС України строки звернення громадян до суду у спорах з приводу пенсійного забезпечення установлені ч.3 ст.51, ст.55 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб"; ст.ст.87, 98 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення",  ст.46 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування".

Так, згідно ч.3 ст.51 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Отже, положення ч.3 ст.51 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" поширюються виключно на випадки перерахунків розмірів раніше вже призначених пенсій у зв`язку із підвищенням поточної винагороди діючого публічного службовця, непроведених (або неправильно проведених) з вини терорганів системи Пенсійного фонду України або державного органу, який видає довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії.

Відповідно до ст.55 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії (ч.1 ст.55); Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (ч.2 ст.55).

Отже, положення цієї норми закону поширюються виключно на випадки вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу призначення пенсії, обчислення пенсії, нарахування пенсії, але вчинення бездіяльності або відмови у виплаті (ініціюванні переказу безготівкових коштів) вже призначених та нарахованих платежів як невід`ємних та безспірних структурних частин пенсії.

Відповідно до ст.87 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Отже, положення цієї норми закону поширюються виключно на випадки вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу призначення пенсії, обчислення пенсії, нарахування пенсії, але вчинення бездіяльності або відмови у виплаті (ініціюванні переказу безготівкових коштів) вже призначених та нарахованих платежів як невід`ємних та безспірних структурних частин пенсії.

Відповідно до ст.98 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв`язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.

Отже, положення цієї норми закону поширюються на випадок подання громадянином до суб"єкта владних повноважень додаткових документів, але не стосуються випадку оскарження управлінського волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу призначення та обчислення розміру пенсії вперше за тим обсягом матеріалів звернення, котрий був поданий громадянином до пенсійного органу у минулому.

Згідно із ст.46 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування", нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії (ч.1 ст.46); Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (ч.2 ст.46).

Отже, положення цієї норми закону поширюються виключно на випадки вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу призначення пенсії, обчислення пенсії, нарахування пенсії, але вчинення бездіяльності або відмови у виплаті (ініціюванні переказу безготівкових коштів) вже призначених та нарахованих платежів як невід`ємних та безспірних структурних частин пенсії.

За відсутності в матеріалах справи об`єктивних даних про протилежне (зворотнє) на спірні правовідносини підлягає поширенню строк звернення до суду згідно з абз.1 ч.2 ст.122 КАС України.

Отже, на спірні правовідносини згідно з ч.5 ст.242 КАС України підлягає поширенню правовий висновок постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, де зазначено, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

За викладеними у позові твердженнями, пенсія заявнику призначена з 2017 року.

У позові заявником сформульована вимога про спонукання пенсійного органу до перерахунку пенсії, зокрема, з 01.03.2021, у той час як до суду позов було подано - 20.12.2024, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Суд зазначає, що згідно з п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України учасники судового процесу зобов`язані забезпечити належне та своєчасне виконання процесуальних обов`язків, у тому числі і стосовно дотримання строку звернення до суду та стосовно належності оформлення позову.

Суд зауважує, що нормами КАС України не розкрито зміст правових категорій "поважна причина пропуску процесуального строку", "дата, коли особа дізналась про порушення права", "дата, коли особа повинна була дізнатись про порушення права", але відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при застосуванні норми права суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Висновки Верховного Суду з приводу застосування ст.ст.118, 121-123 КАС України викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №990/154/22, у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №826/3318/17, у постанові Верховного Суду від 28.03.2023 у справі №826/3318/17, у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №640/25046/19, у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №320/7204/21, у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №520/3047/2020, у постанові Верховного Суду від 19.12.2022 у справі №420/13281/20, у постанові Верховного Суду від 10.01.2023 у справі №640/3489/21.

Так, за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №990/154/22: 1) порівняльний аналіз словоформ “дізналася” та “повинна була дізнатися” дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; 2) Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.

До кола поважних причин пропуску процесуального строку можуть бути віднесені реально існуючі обставини фактичної дійсності, які не залежать від внутрішньої волі заінтересованої особи, мали місце протягом перебігу пропущеного строку і створюють істотні та об”єктивно непереборні чи нездоланні перешкоди або труднощі у виконанні конкретної процесуальної дії у межах встановленого законом проміжку часу, у тому числі і дії з подання позову (постанова Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №640/25046/19,  постанова Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №320/7204/21).

При цьому суд зазначає, що за правовою позицією, сформульованою у постанові Верховного Суду від 14.09.2023 у справі №520/12477/22: 1) поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.; 2) Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.; 3) Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.; 4) Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Проте, у позові та у заяві про поновлення процесуального строку заявником не викладено жодних юридично значущих аргументів та не подано жодних доказів існування об`єктивних перепон/перешкод (істотних труднощів чи значних ускладнень) для вчинення процесуальної дії з подачі позову до суду у межах строку згідно з ч.2 ст.122 КАС України.

При цьому, оскаржувані управлінські волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу зміни величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% на 1% при перерахунку (індексації) пенсії з 01.03.2021 при проведенні перерахунку (індексації) пенсії відповідно п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124 Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ№ 543 від 26.06.2019; № 251 від 01.04.2020; № 849 від 16.09.2020 ; № 127 від 22.02.2021; № 118 від 16.02.2022 та ПОСТАНОВА КМУ від 24 лютого 2023 р. № 168 є однократними, разовими, одномоментними актами правозастосування і не вчиняють безперервно у межах кожного окремого календарного місяця, а у майбутньому суб"єктом владних повноважень застосовуються лише юридичні наслідки цього управлінського волевиявлення, то суд вважає, що вимоги про визнання протиправними згаданих управлінських волевиявлень суб"єкта владних повноважень можуть бути заявлені до суду у строк згідно з ч.2 ст.122 КАС України.

Також суд зазначає, що за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023р. у справі №990/139/23 «Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що у процесі прийняття рішень про поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Суд виходить таких міркувань: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, унаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

          Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, що були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

          Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

          Між тим, матеріали позову та заяви про поновлення строку заявника не містять ані доводів, ані доказів у підтвердження цих доказів об`єктивної нездатності позивача дізнатись про вчинення суб`єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу  зміни величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% на 1% при перерахунку (індексації) пенсії з 01.03.2021 при проведенні перерахунку (індексації) пенсії відповідно п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124 Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ№ 543 від 26.06.2019; № 251 від 01.04.2020; № 849 від 16.09.2020 ; № 127 від 22.02.2021; № 118 від 16.02.2022 та ПОСТАНОВА КМУ від 24 лютого 2023 р. № 168.

          Отримання будь-яких відповідей від суб"єкта владних повноважень як за власними зверненнями учасника суспільних відносин, так і унаслідок одержання правової допомоги адвоката, формування власної правової позиції з приводу відповідності закону реально вчиненого управлінського волевиявлення суб"єкта владних повноважень за своєю суттю є не моментом настання обізнаності із порушенням права, а моментом початку реального захисту порушеного права.

У п.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024 по справі №990/12/24 сформульовано правовий висновок, згідно з яким суд перевіряє обставини пропуску строку на підставі клопотання особи, в якому наведено поважність причин пропуску строку, та поданих нею доказів, яким  буде надано відповідну правову оцінку.

За вказаних обставин, суд не знайшов підстав для задоволення заяви представника позивача щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Оскільки позивач звернувся до суду після закінчення встановленого законом строку та протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху не подав до суду належних доказів поважності пропуску строку звернення до суду з позовною заявою, суд визнає неповажними вказані в заяві щодо поновлення строку звернення до суду підстави для поновлення такого строку звернення до адміністративного суду та вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою і усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя                                                                                            О.В. Пасечнік