РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м   У к р а ї н и

31 січня 2025 рокум. Рівне№460/15245/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області  про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.11.2024 №172650009746 про відмову позивачу у призначенні пенсії пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплатити позивачу починаючи із 05.11.2024 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що звернувся 04.11.2024 до пенсійного органу за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ), однак отримав відмову у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки зарахований відповідачем страховий стаж становить 15 років 03 місяці 9 днів, при мінімально необхідних 25 роках. Також вказує, що відповідачем не заперечується факт наявності мінімального страхового стажу для призначення пенсії не менше 15 років. Зауважує, що має достатню кількість років проживання на забрудненій території та необхідного мінімального страхового стажу, який не врахований відповідачем, а тому вважає порушеним своє право на призначення пенсії на пільгових умовах та просить суд позов задовольнити повністю.  

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав 06.01.2025 до суду свій відзив, де в обгрунтування заперечень зазначає, що відповідно до наявних матеріалів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж Позивача станом на час звернення

склав 15 років 3 місяці 9 днів. За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято рішення відмовити Позивачці в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. Стосовно ж посилання позивача на положення ст. 56 Закону 796-ХІІ, слід зазначити, що положення вказаної статті не суперечать висновкам Головного управління адже не встановлюють чіткого правила, що громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 при набранні 20 років страхового стажу (чоловіки) та 15 років страхового стажу (жінки) отримують гарантоване право на призначення пенсії. Таким чином, вимоги позивача не відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак не підлягають до задоволення.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана позивачем до суду 12.12.2024 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 13.12.2024.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2024 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 17.12.2024 суд зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення позивачу цієї ухвали та встановити позивачу спосіб усунення недоліків вказаної позовної заяви, а саме подання позивачем до суду виправленої редакції позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України (відповідно до кількості учасників справи).

18.12.2024 на виконання ухвали суду від 17.12.2024 позивач через свого представника подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено уточнену позовну заяву.

Ухвалою від 23.12.2024 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав 06.01.2025 до суду відзив, в якому виклав свої заперечення проти позову.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Клесів Сарненського району Рівненської області, є громадянином України, має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 3 серії НОМЕР_1 , виданим позивачу 30.06.1993 Рівненською обласною державною адміністрацією.

Позивач проживає та зареєстрований в с-щі Клесів Сарненського району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, починаючи з 23.01.1987 по теперішній час, що підтверджується довідкою Клесівської селищної ради №1913 від 29.10.2024.

Після досягнення віку 54 років, позивач 04.11.2024 звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.11.2024 року №172650009746, за результатами розгляду якої позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У вказаному рішенні відповідачем зазначено про те, що вік заявника на дату звернення становить 54 роки, необхідний страховий стаж при зниженні пенсійного віку на 6 років становить 25 років. Страховий стаж особи становить 15 років 3 місяці 9 днів. Документами підтверджено право на зниження пенсійного віку на 6 років, оскільки особа станом на 01.01.1993 прожила у зоні гарантованого добровільного відселення 5 років 11 місяців 9 днів, на дату подання заяви – 37 років 9 місяців 8 днів. Прийнято рішення відмовити заявниці в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення від 11.11.2024 року №172650009746 про відмову у призначенні пенсії позивачу із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ та зобов`язання відповідача призначити та виплатити пенсію позивачу зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, починаючи з 05.11.2024.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-ІV.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796-XII.

Згідно зі статтею 49 Закону №796-XI, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-ІV і цього Закону. Згідно з п.13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше трьох років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому, постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні два повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, далі - Порядок №22-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).

Відповідно до статті 15 Закону №796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що таке посвідчення позивачу видане уповноваженим на те державним органом (Рівненською обласною державною адміністрацією), який при видачі зазначеного посвідчення перевіряв достовірність поданих позивачем документів.

Наявність у позивача посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання або роботи станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, оскільки наведена обставина є умовою для видачі такого посвідчення відповідно до пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого   постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501   (в редакції чинній на момент видачі позивачці посвідчення).

Вказана позиція суду узгоджується з висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №240/6201/23.

Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Визначення категорій зон радіоактивного забруднення передбачено статтею 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791а-ХІІ (далі - Закон №791а-ХІІ), частина 1 якої, у редакції чинній до 01.01.2015, визначала чотири зони радіоактивного забруднення, а саме: зона відчуження; зона безумовного (обов`язкового) відселення; зона гарантованого (добровільного) відселення; зона посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 2 Закону №791а-ХІІ, повноваження щодо установлення меж цих зон, визначення переліку населених пунктів, які відносяться до конкретної зони радіоактивного забруднення делеговані Кабінету Міністрів України.

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення затверджено постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106.

З наявної в матеріалах справи довідки органів місцевого самоврядування про місце проживання та реєстрації позивача вбачається, що позивач зареєстрований та постійно проживає в с-щі Клесів Сарненського району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, починаючи з 23.01.1987 по теперішній час.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, с-ще Клесів Сарненського району Рівненської області відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення.

На момент звернення позивача 04.11.2024 за призначенням пенсії на пільгових умовах йому виповнилося 54 роки, а тому з урахуванням зменшення пенсійного віку на 6 років позивач набув права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону №796-ХІІ у 54 роки.

Суд зауважує, що відповідно до обставин даної справи, період проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення не є спірним та не ставиться під сумнів відповідачем в його рішенні від 11.11.2024 №172650009746.

Водночас, другою обов`язковою умовою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є наявність у особи відповідного страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абзац 2 частини 4 статті 26 Закону №1058-ІV).

Суд встановив, що позивач досягнув віку 54 років у 2024 році, а тому в силу приписів статті 26 Закону №1058-IV для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку особи мають право за наявності страхового стажу, зокрема у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, і з урахуванням зменшення на 6 років страховий стаж повинен становити не менше 25 років.

Отже, для осіб, які набули право на зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-XII, призначається пенсія за умови: 1) досягнення віку 60-6 = 54 роки, 2) наявності страхового стажу 31-6 = 25 років.

При цьому, матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії він досягнув 54 річного віку та відповідно до оскаржуваного рішення відповідача від 11.11.2024 №172650009746 має страховий стаж 15 років 3 місяці 9 днів.

Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідачем зараховано всі періоди роботи позивача, що також не заперечується позивачем, відтак у суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, а тому такі обставини відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню.

Враховуючи, що позивач не заперечує наявності у нього страхового стажу 15 років 3 місяці 9 днів, то питання достовірності зарахування органом Пенсійного фонду страхового стажу не є спірним в межах цієї судової справи.

Проте, позивач покликаючись на положення ч. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ стверджує, що він має право на призначення пенсії за двоскладовою формулою на умовах ч. 2 ст. 56 Закону №796-XII за наявності не менше 15 років страхового стажу, вважаючи достатніми 15 років страхового стажу для призначення такої пенсії.

Вирішуючи спір в цій частині суд виходить з наступних міркувань.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Отже, пенсії за статтею 55 Закону №796-XII надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Закону №1058-IV та за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку.

Тобто для призначення пенсії за статтею 55 Закону №796-XII перевіряється наявність у особи мінімально допустимих для призначення пенсії пенсійного віку та страхового стажу, встановлених статтею 26 Закону №1058-IV, зменшених на відповідну кількість років за умовами статті 55 Закону №796-XII.

При цьому частиною 1 статті 55 Закону №796-XII граничною межею страхового стажу встановлено не менше 15 років страхового стажу.

Наведені положення частини 1 статті 55 Закону №796-XII щодо страхового стажу не менше 15 років відповідають положенням частини 1 статті 26 Закону №1058-IV, де зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Наведені положення частини 1 статті 55 Закону №796-XII у їх взаємозв`язку з положеннями частини 1 статті 26 Закону №1058-IV означають, що призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років здійснювалося по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року стаття 26 Закону №1058-IV підвищує страховий стаж в залежності від року у якому особа звернулася за призначенням пенсії.

Аналіз вищевказаних правових норм свідчить на користь того, що пенсія за віком вищевказаним особам призначається відповідно до статті 26 Закону №1058-IV по досягненню 60-річного, 63-річного або 65-річного (в залежності від наявного страхового стажу), а відповідно до статті 55 Закону №796-XII пенсійний вік та страховий стаж особи може бути знижено. При цьому, страховий стаж за наслідком його зниження не може становити менше ніж 15 років.

Позивач помилково вважає, що для призначення особам з числа громадян, потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи, пенсії за віком із зниженням пенсійного віку необхідна кількість років страхового стажу є 15 років, визначена ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII, оскільки зазначена в цій статті кількість страхового стажу, визначена законодавцем як гранична межа до якої такий страховий стаж особи може бути зменшеним. Адже частина перша статті 55 Закону №796-XII передбачає зниження пенсійного віку та страхового стажу не лише для осіб, які проживали на території зони гарантованого добровільного відселення (максимум на 6 років), а й іншим особам, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році, зниження пенсійного віку та страхового стажу яким проводиться на 10 років.

Позивач звернувся із заявою про призначення пенсії у 2024 році, отже, відповідно до положень статті 26 Закону №1058-IV мінімальний вік для призначення пенсії встановить 60 років, а мінімальний страховий стаж для призначення пенсії у 2024 році становить 31 рік.

Щодо покликань позивача як на підставу наявності у нього права на призначення пенсії за двоскладовою формулою на умовах ч. 2 ст. 56 Закону №796-XII за наявності не менше 15 років страхового стажу із застосуванням положень ч. 2 ст. 27 Закону №1058-IV, суд виходить з такого.

Стаття 56 Закону №796-XII визначає пільги щодо обчислення стажу роботи (служби), частиною другою якої встановлено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стаття 27 Закону №1058-IV визначає розмір пенсії за віком, частиною другою якої встановлено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Суд зауважує, що частина 2 статті 56 Закону №796-XII визначає не умови призначення пенсії, а пільгу щодо збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж (чоловіки понад 20 років, жінки понад 15 років), але не вище 75% заробітку, яка підлягає встановленню при призначенні особі пенсії.

В свою чергу стаття 27 Закону №1058-IV визначає умови обчислення розміру пенсії при її призначенні, а не умови її призначення.

Враховуючи викладене, позивач покликаючись до положень ч. 2 ст. 56 Закону №796-XII та ч. 2 ст. 27 Закону №1058-IV, які регулюють «умови обчислення розміру пенсії», дійшла хибного висновку про поширення таких норм на «умови призначення пенсії» та, як наслідок, про наявність у неї права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 6 років при наявності 15 років страхового стажу.

Таким чином в ході судового розгляду цієї справи суд встановив, що позивач досягнув віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-IV з врахуванням зменшення, проживав необхідну кількість років в зоні гарантованого добровільного відселення для призначення пенсії відповідно до Закону №796-ХІІ, однак не має достатню для цього кількість страхового стажу, а відтак відповідно до вимог чинного законодавства України він не набув права на призначення такої пенсії.

Отже, за наслідками розгляду справи судом не встановлено факту порушення прав чи інтересів позивача, тому суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного у справі рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

5. Розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб`єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, суд вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області  про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження:  вул. Надії Алексеєнко, буд. 106, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49008, код ЄДРПОУ: 13486010).

         Суддя                                                                                  Олександр МАКСИМЧУК