ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
14 жовтня 2011 року 10:24 № 2а-11971/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Сальве"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва
про скасування податкового повідомлення - рішення № 0002422310 від 25.03.2011року
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Сальве" (далі - позивач, ТОВ "ТД "Сальве") звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі - відповідач, ДПІ у Деснянському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення - рішення № 0002422310 від 25.03.2011року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.08.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов в повному обсязі, пояснила, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки № 192/23-10/35812590 від 12.03.2011 р. та запереченнях на позовну заяву є необгрунтованими та безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Також представник позивача звертала увагу суду на те, що при формуванні податкового кредиту позивач керувався нормами Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі по тексту –Закон № 168/97-ВР) та не допускав порушень вимог закону.
Представник відповідача проти позову заперечував виходячи з нікчемності договорів, укладених між позивачем та Приватним підприємством "Мітра" (далі по тексту - ПП "Мітра").
Зокрема, представник відповідача посилався на те, що актом позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість ПП "Мітра" під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ "Е-Восток Україна" (ЄДРПОУ 34478763) та ТОВ "Елфа Дисплей" (ЄДРПОУ 33743908) за серпень 2010 р. від 25.01.2011 р. № 67/233/32804278, складеним ДПІ у Бабушинському районі м. Дніпропетровська, встановлено порушення ПП "Мітра" ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України), а також у зв’язку з непідтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, зокрема, що у ПП "Мітра" відсутні об’єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.
Також представник відповідача зазначав про порушення кримінальної справи СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України відносно ПП "Мітра".
Виходячи з вищенаведеного, відповідач прийшов до висновку, що позивач здійснює сумнівні фінансово-господарські операції, тобто здійснює нікчемні правочини, а отже ці правочини - є недійсними.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено документальну перевірку ТОВ "ТД "Сальве" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Мітра" (код ЄДРПОУ 32804278) за серпень 2010 року, в результаті якої було встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 131214,98 грн. за серпень 2010 р.
За результатами перевірки було складено Акт № 192/23-10/25812590 від 12.03.2011 р.
На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002422310 від 25.03.2011 р., яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, позивачу було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 164019,00 грн. (в тому числі: за основним зобов’язанням –131215,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –32804,00 грн.).
Висновки відповідача про допущені позивачем порушення ґрунтуються на наступному.
Перевіркою встановлено, що позивач, зокрема, здійснював взаєморозрахунки з суб’єктом господарювання - Приватним підприємством "Мітра"(код ЄДРПОУ 32804278), у якого придбав товар та сформував податковий кредит у серпні 2010 р. в сумі ПДВ 131214,98 грн., що в свою чергу відображено в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 р. № 411443 від 20.09.2010 р. та в додатку № 5 до податкової декларації.
В той же час, відповідачем відносно ПП "Мітра" встановлено, що актом позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість ПП "Мітра" під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ "Е-Восток Україна" (ЄДРПОУ 34478763) та ТОВ "Елфа Дисплей" (ЄДРПОУ 33743908) за серпень 2010 р. від 25.01.2011 р. № 67/233/32804278, складеним ДПІ у Бабушинському районі м. Дніпропетровська, встановлено порушення ПП "Мітра" ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України), а такожу зв’язку з непідтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, що у ПП "Мітра" відсутні об’єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.
Також в акті перевірки зазначено про порушення кримінальної справи СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України відносно ПП "Мітра".
Крім того, вказаним актом перевірки встановлено, що гр. СЕБКХІ ЯСІН (директор ТОВ «Е-Восток Україна»(код ЄДРПОУ 34478763) виїхав за межі України 28.02.07 та протягом 2009-2010 p.p. на території України не перебував; гр. ДІНСТМАНЕ ВІЯ (директор ТОВ «Елфра Дісплей», код ЄДРПОУ 33743908) виїхав за межі України 07.11.08 та протягом 2009-2010 p.p. на території України не перебував.
Вищезазначене, на думку відповідача, підтверджує неможливість проведення фінансово - господарських операцій посадовими особами зазначених підприємств з використанням розрахункових рахунків відкритих в банківських установах.
На цій підставі відповідачем було зроблено висновок про те, що правочини, здійснені позивачем з даним контрагентом у період, за який проводилась перевірка, є нікчемними.
Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, надані сторонами докази та пояснення, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 204 ЦК України існує презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Фіктивний правочин - вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином відноситься до оспорюваних правочинів. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Пленум Верховного Суду України у пункті 18 Постанови № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" навів перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об’єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Намір юридичної особи порушити публічний порядок доводиться через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або довіреністю. Наявність мети у такої фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями КК України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені обвинувальним вироком.
Проте, відповідачем будь-яких доказів щодо винесення вироку відносно осіб, причетних до діяльності позивача або ПП "Мітра" суду не надано.
На підставі наданих документів та пояснень сторін, судом встановлено, що 02 серпня 2010 року ТОВ "ТД"Сальве" на підставі рахунків-фактур № 227, 228, 229, 236, 234, 237, 231, 226, 235 230, 232 та 233 придбало у ПП "Мітра" товари, зазначені у вказаних рахунках-фактурах.
На підтвердження виконання даних правочинів, ПП "Мітра", представником позивача надано належним чином засвідчені копії видаткових та податкових накладних №№ 2372020820, 2372020810, 237202089, 237202088, 237202087, 2037202086, 237202085, 2372020811, 237202084, 237202083, 237202082, 237202081.
Суд звертає увагу, що до змісту цих видаткових та податкових накладних відповідачем жодних заперечень не висловлено.
Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, право позивача на податковий кредит, відповідно до зазначеної норми Закону, виникло по факту отримання податкових накладних.
Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов’язань з податку на додану вартість.
Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:
- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;
- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.
Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.
В розумінні Закону України "Про податок на додану вартість", ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ, а тим більше формування податкового кредиту контрагентом позивача з іншими контрагентами та нікчемність, укладених між ними правочинів, не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Враховуючи зазначене, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не перебуває у залежності від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб"єктами господарювання.
Відтак, суд прийшов до висновку, що позивачем не допущено порушень норм Закону № 168/97-ВР, вказаних у акті перевірки № 192/23-10/35812590 від 12.03.2011 р.
Відповідно до п. 5.1, 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Разом з тим, у вказаному Акті перевірки та у поясненнях представника відповідача не наведено жодних доказів про невикористання у господарській діяльності позивача придбаних у ПП "Мітра" товарів, а будь-які інші підстави не є обґрунтуванням для застосування вказаних пунктів Законів, порушення яких позивачем, на думку відповідача, стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Суд звертає увагу, що представником позивача надано суду докази оплати позивачем товару, придбаного у ПП "Мітра", докази наступної реалізації вказаного товару іншим контрагентам.
Ті обставини, що контрагент позивача, - Приватне підприємство "Мітра", мало цивільно-правові відносини з ТОВ "Е-Восток Україна" (ЄДРПОУ 34478763) та ТОВ "Елфа Дисплей" (ЄДРПОУ 33743908), по яких операції не підтверджуються - не може бути підставою для визнання нікчемними правочинів між іншими особами, тобто позивачем та ПП "Мітра".
Крім того, судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час здійснення господарських операцій між ТОВ "ТД "Сальве" і ПП "Мітра" у серпні 2010 року, як позивач, так і Приватне підприємство "Мітра" були зареєстровані як платники податку, зокрема, і податку на додану вартість.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачем надано суду достатні докази в обгрунтування позовних вимог.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних, достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Сальве" задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва № 0002422310 від 25.03.2011 року.
3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Сальве" (ідентифікаційний код юридичної особи 35812590) за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 14.10.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова у повному обсязі складена та підписана 20 жовтня 2011 р.
Суддя Ю.Т. Шрамко