ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
06 жовтня 2011 року № 2а-12064/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації
про визнаня протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом розглянуто справу у письмовому провадженні.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач) та просить суд:
- визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни протиправними.
- зобов’язати відповідача встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-12064/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 22 вересня 2011 року, яке відкладалось 06 жовтня 2011 року.
У судовому засіданні 06 жовтня 2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Позовні вимоги мотивував тим, що Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 2а-8495/11/2670 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління внутрішніх справ України про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії, встановлено, що 26 квітня 1986 року ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, а саме: у складі невоєнізованих формувань Цивільної оборони Спеціалізованого монтажного управління «Чорнобильенергозахист».
В обґрунтування заперечень до позовної заяви зазначено, що законодавством України не передбачено створення Комісії з питань підтвердження участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони , у зв’язку з чим не надає комісії правових підстав для її діяльності, як органу державної виконавчої влади, внаслідок чого, також, відсутні підстави для видачі нею довідок про участь осіб в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань ЦО. Відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493/92 нормативно-правові акти, які видаються Міністерствами, іншими органами виконавчої влади і які права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер підлягають обов’язковій державній реєстрації. Таким чином, на думку відповідача, вищевказана довідка не може бути підставою для встановлення факту участі ОСОБА_1 у ліквідації аварії на ЧАЄС у складі невоєнізованого формування ЦО.
Враховуючи неявку відповідача у судове засідання та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд вирішив розглянути адміністративну справу № 2а-12064/11/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації із заявою про підтвердження участі в роботах по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони.
Листом № 01-04/831 від 16 травня 2011 року відповідач повідомив ОСОБА_1, що не ставить під сумнів факт перебування позивача у складі невоєнізованих формувань Цивільної оборони підприємства, на якому працював позивач на момент аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки обов’язковість залучення до їх складу всього працездатного населення передбачалось чинним на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правовими документами з питань Цивільної оборони колишнього СРСР. Також, позивача повідомлено, що в зазначений у маршрутному листі термін рішення про евакуацію населення міста Прип’ять прийняте ще не було, через що оперативна група Штабу ЦО Київській області, що прибула до місця аварії, зазначені заходи ще не організовувала та не проводила. Розпорядженням начальника Цивільної оборони Київської області від 19 травня 1986 року № 52 відповідальність за здійснення обліку невоєнізованих формувань Цивільної оборони, а також їх особового складу покладена була на начальників Цивільної оборони на місцях.
Таким чином, на думку відповідача, надані позивачем матеріали не доводять однозначного факту залучення позивача до робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, саме: у складі формувань Цивільної оборони, містять загальну інформацію без конкретизації виконаних позивачем робіт, а тому прийняти рішення про надання відповідної довідки тільки на їх підставі неможливо.
Не погоджуючись із відмовою у встановленні участі в роботах по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони позивач звернувся із позовною заявою до Окружного адміністративного суду міста Києва, в якій просив: визнати протиправними дії Головного управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації щодо не встановлення ОСОБА_1 факту участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони; визнати не чинним рішення Головного управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації від 16 травня 2011 року № 01-04/831 про відмову ОСОБА_1 у встановленні факту часті в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони; зобов’язати Головне управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації вчинити дії щодо встановлення ОСОБА_1 участі 26 квітня 1986 року в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони і видати ОСОБА_1 відповідну довідку.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2011 року визнано протиправними та неправомірними дії Головного управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації щодо не встановлення ОСОБА_1 факту участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони. Зобов’язано Головне управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації вчинити дії щодо встановлення ОСОБА_1 факту участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони 26 квітня 1986 року. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Позивач зазначає, що звернувся із заявою з проханням видати посвідчення інваліда війни, в обґрунтування підстав для видачі посвідчення такого зразка надав копію посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), з вкладкою учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, довідку до Акту огляду МСЕК, які доводять, що інвалідність позивачем була отримана саме внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та копії документів, які підтверджують участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань ЦО.
Листом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації № 14559 від 17 серпня 2011 року позивачу відмовлено у встановленні статусу інваліда війни.
Відмова у встановленні статусу інваліда війни мотивована тим, що для встановлення такого статусу необхідне документальне підтвердження залучення особи до складу формувань цивільної оборони. Наявність у позивача довідки Головного управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації, на думку відповідача не є належним доказом підтвердження факту доручення до складу формувань цивільної оборони.
Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується із такими доводами відповідача та вважає за потрібним зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В матеріалах справи міститься завірена належним чином копія постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2011 року у справі № 2а-8495/11/2670 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії, якою встановлені наступні обставини.
26 квітня 1986 року ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, а саме у складі невоєнізованих формувань Цивільної оборони Спеціалізованого монтажного управління «Чорнобильенергозахист».
Позивач має різноманітні захворювання, які пов’язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, що підтверджується довідкою МСЕКа.
Стаття 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі по тексту – Закон № 3551-XII) зазначає, що цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров’я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров’я.
Відповідно до статті 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни , учасники війни.
Пункт 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII встановлює, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Наведені правові норми свідчать, що інваліди, з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, належать до інвалідів війни –ветеранів війни, та мають право на пільги, встановлені Законом № 3551-XII.
В свою чергу, для визнання за особою статусу інваліда війни необхідними умовами є: підтвердження факту участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та наявність інвалідності, отриманої внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
При цьому суд звертає увагу, що Законом № 3551-XII не встановлено переліку документів, на підставі яких можливо встановити факт участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, а тому для встановлення такого факту доказами можуть бути будь-які документи, що підтверджують участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони: нормативно-правові документи, довідки, списки, висновки МСЕК, атестати, показання свідків тощо.
Із аналізу вищезазначених норм права вбачається, що є дві підстави необхідні для встановлення статусу інваліда війни: участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС у складі формувань Цивільної оборони та підтвердження наявності хвороб, настання яких є наслідком ліквідації аварії на ЧАЄС.
В матеріалах справи міститься копія посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1, виданої ОСОБА_1.
Крім цього, як вже зазначалось, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2011 року, яка набрала законної сили на момент розгляду справи у суді, встановлена участь позивача в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та наявність хвороб, пов’язаних із роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС.
Представником позивача у судовому засіданні зазначено та не спростовано запереченнями відповідача, що до заяви про встановлення статусу інваліда війни надано документи на підтвердження факту участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та наявність інвалідності, отриманої внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що на думку суду є доказом виконання приписів пункту 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та ознакою неправомірності відмови позивачу у наданні статусу інваліда війни Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації.
Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації не доведено правомірність дій щодо невизнання ОСОБА_1 інвалідом війни, а тому з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни протиправними.
3. Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації вчинити дії щодо визнання ОСОБА_1 інвалідом війни та видачі йому посвідчення встановленого зразка.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України .
Суддя Шарпакова В.В.