ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
29 вересня 2011 року № 2а-6260/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Призовної комісії Шевченківського району м. Києва
Голови призовної комісії Шевченківського району міста Києва
Військового комісара Шевченківського району міста Києва
Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом розглянуто справу у письмовому провадженні.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Призовної комісії Шевченківського району міста Києва (далі по тексту – відповідач 1), Голови призовної комісії Шевченківського району міста Києва (далі по тексту – відповідач 2), Військового комісара Шевченківського району міста Києва (далі по тексту – відповідач 3) про визнання протиправною бездіяльність Призовної комісії Шевченківського району міста Києва та військового комісара Шевченківського району міста Києва; зобов’язання призовну комісію Шевченківського району міста Києва прийняти рішення про надання відстрочки позивачу від призову на строкову військову службу згідно статті 18 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»та зобов’язання голови призовної комісії Шевченківського району міста Києва і Військового комісара Шевченківського району міста Києва надати позивачу копію даного рішення Призовної комісії Шевченківського району міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-6260/11/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 19 травня 2011 року, яке відкладалось на 15 червня 2011 року у зв’язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі та неявкою відповідачів.
Окружним адміністративним судом міста Києва був направлений судовий запит на адресу Військового комісара Шевченківського району міста Києва з проханням надати суду завірену належним чином копію особової справи призовника ОСОБА_1
В матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого, запит був отриманий 23 травня 2011 року уповноваженою особою за довіреністю.
У попереднє судове засідання 15 червня 2011 року представники відповідачів не з’явилися, додаткових доказі на вимогу суду та витребуваних документів не надали, хоча про дату, час та місце попереднього судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2011 року витребувано у відповідачів додаткові докази по справі та визнано явку сторін у судове засідання обов’язковою.
14 червня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) позивачем подано уточнення позовних вимог, відповідально до яких позивач просить:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Призовної комісії Шевченківського району міста Києва щодо виклику призовника до початку призовної компанії, строки якої зазначені Указом Президента «Про строки проведення чергових призовів, чергові призови громадян України на строкову військову службу та звільнення в запас військовослужбовців у 2011 році» від 04 листопада 2010 року № 1009, до військового комісаріату; ненадання довідок, стосовно підтвердження знаходження в військовому комісаріаті, для надання їх за місцем роботи та навчання; вимагання витрат особистих коштів на оформлення нотаріально-завірених копій документів, необхідних для подачі до військового комісаріату; не направлення на медичне обстеження, не розгляд скарг, незалучення до особової справи копії форми 025У за наявними хворобами – сколіоз 2-3 ступеня тяжкості, артрит правого колінного суглобу, гідроцефальний синдром; порушення правил проведення засідання призовної комісії (неналежна кількість присутніх членів комісії); надання документу зобов’язального характеру – повістки, неналежної форми, що унеможлює отримання 2 мінімальних заробітних плат, у зв’язку з призовом; оформлення призову за неіснуючим законом, не зазначення у повістці найменування та адреси місця, до якого призовник повинен був прийти, що позбавлювало його можливості виконання військового обов’язку;
- визнати протиправними дії та бездіяльність голови Призовної комісії Шевченківського району міста Києва щодо бездіяльності по організації роботи комісії; призову громадян за неіснуючими законами з оформлення документів з порушенням вимог Постанови; не розгляду та ненадання інформації стосовно звернень зі скаргами на стан здоров’я та стосовно надання відстрочки, як священнослужителю;
- визнати протиправним дії та бездіяльність Військового комісара Шевченківського району міста Києва щодо безпідставних викликів на час, який згідно Указу, розпорядження КМДА та голови районної державної адміністрації не відноситься до часу, коли потрібно проводити заходи пов’язані з призовом; відсутності контролю за веденням діловодства в районному військовому комісаріаті та ненадання відповіді на звернення громадян; не доповіді на комісії, згідно пункту 2 статті 76 Постанови відомостей щодо наявності у призовника права на відстрочку; підписання повісток невстановленого зразка, проставлення на них гербової печатки; проведення втрат бюджетних коштів на друк повісток невстановленого зразка;
- зобов’язати Призовну комісію Шевченківського району міста Києва належним чином провести медичне обстеження;
- зобов’язати Призовну комісію Шевченківського району міста Києва прийняти рішення щодо звільнення позивача від призову на строкову військову службу згідно підпункту 1 пункту 1 статті 18 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»;
- зобов’язати Призовну комісію Шевченківського району міста Києва прийняти рішення щодо надання відстрочки позивачу від призову на строкову військову службу згідно підпункту 5 пункту 13 статті 17 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 05 липня 2011 року.
У судовому засіданні 05 липня 2011 року представником позивача заявлено клопотання про залучення в якості відповідача Шевченківську районну у місті Києві державну адміністрацію.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2011 року залучено в якості відповідача - 4 Шевченківську районну у місті Києві державну адміністрацію.
Судові засідання 05 вересня 2011 року та 13 вересня 2011 року відкладались у зв’язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.
У судовому засіданні 29 вересня 2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Позовні вимоги обґрунтував тим, що під час весняного призову відповідачами порушено строки проведення чергових призовів громадян України на строкову військову службу, встановлені Указом Президента «Про строки проведення чергових призовів, чергові призови громадян України на строкову військову службу та звільнення в запас військовослужбовців у 2011 році» від 04 листопада 2010 року № 1009, всупереч вимогам Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» позивачу не надано відстрочку від призиву на строкову військову службу, направлено повістки невідповідного зразка з посиланням у ньому на неіснуючі нормативно-правові акти. Крім цього, позивачем зазначено, що він неодноразово звертався до Військового комісара Шевченківського району міста Києва із питанням про надання відстрочки від призиву на строкову військову службу оскільки позивач є священнослужителем, а саме обіймає посаду священика брата-диякона у Релігійній громаді України «Орден Христа – Спасителя».
Представник Призовної комісії Шевченківського району міста Києва проти адміністративного позову заперечував з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що Призовною
В обґрунтування заперечень зазначив, що Призовною комісією Шевченківського району міста Києва та Головою Призовної комісії Шевченківського району міста Києва порушень Указу Президента «Про строки проведення чергових призовів, чергові призови громадян України на строкову військову службу та звільнення в запас військовослужбовців у 2011 році» від 04 листопада 2010 року № 1009 та Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» допущено не було, а тому і позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Письмові заперечення голови Призовної комісії Шевченківського району міста Києва мотивовані тим, що Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 31 березня 2011 року № 221 «Про призов громадян на строкову військову службу в квітні-травні 2011 року» утворено районну призовну комісію, покладено на голову районної призовної комісії організацію проведення призову громадян чоловічої статті 1986-1993 р.н.; доведено до відома членів районної призовної комісії графік роботи у квітні-травні 2011 року згідно з додатком 2. Відповідно до вищезазначеного графіку на засіданні комісії 17 травня 2011 року було прийняте відповідне рішення, та підписано протокол всіма членами призовної комісії. Тому, на думку відповідача голова районної призовної комісії відповідно до Положення, Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»та даного розпорядження здійснює лише організаційні заходи щодо проведення засідання призовної комісії, а не здійснює одноособовий розгляд та прийняття рішення, як це стверджує позивач, а тому твердження, що голова комісії не здійснив організацію роботи комісії є необґрунтованим.
Представник Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації у судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову та зазначив, що на виконання Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» було прийнято розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 31 березня 2011 року № 221 «Про призов громадян на строкову військову службу в квітні-травні 2011 року» утворено районну призовну комісію, та покладено на різні підприємства, установи, організації певні зобов’язання щодо організації проведення призову громадян чоловічої статі 1986-1993 р.н. Представником відповідача зазначено, що вимога зобов’язати призовну комісію належним чином провести медичне обстеження, прийняти рішення щодо звільнення позивача від призову на строкову військову службу, або прийняти рішення щодо надання відстрочки від призову на строкову військову службу є безпідставною, оскільки призовна комісія – є колегіальним органом, яка приймає рішення колегіально шляхом голосування, тому необґрунтованою є твердження позивача та його представника про неправомірність дій Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та вимога щодо зобов’язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заперечень, представником Військового комісара Шевченківського району міста Києва зазначено, що неправильним є твердження позивача стосовно незаконності дій, щодо ненадання йому відстрочки від призову на строкову військову службу у зв’язку з обійманням посади священика брата-диякона у Релігійній громаді України «Орден Христа – Спасителя», оскільки в матеріалах особової справи позивача міститься лист керуючого справами виконавчого комітету Черкаської міської ради повідомленням про те, що станом на 11 липня 2011 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств відсутні відомості щодо релігійної організації із назвою «Орден Христа-Спасителя». Зазначено, що позивач неодноразово був інформований посадовими особами Шевченківського районного у місті Києві військового комісаріату щодо проходження ним альтернативної (невійськової) служби замість строкової військової служби.
Враховуючи неявку представника Голови Призовної комісії Шевченківського району міста Києва та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд вирішив розглянути адміністративну справу № 2а-6260/11/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Судом встановлено, та не спростовано представниками сторін, що у лютому 2011 року позивачем отримано повістку, відповідно до якої йому запропоновано з’явитися до призовної дільниці за адресою: місто Київ, вул. Салютна, 4, каб. 310.
11 березня 2011 року позивачем надано до призовної комісії лист – довідку з церкви про те, що позивач є священнослужителем, клопотання з церкви про надання відстрочки, завірену копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію документа про освіту.
Позивач зазначає, що рішення про надання або про відмову в наданні відстрочки, для наступного оскарження, ні на руки, ні рекомендованим листом отримано не було, у зв’язку з чим 14 квітня 2011 року ним повторно було направлено заяву до Військового комісара Шевченківського р-ну м. Києва та до Військового комісара м. Києва з проханням розглянути його звернення щодо право на відстрочку від призиву на строкову військову службу та дати письмову відповідь про прийняте рішення.
Позивач та представник позивача зазначають, що відповідь на звернення від 14 квітня 2011 року про надання відстрочки від призиву на строкову військову службу не надано взагалі, а звернення позивача від 14 квітня 2011 року проігноровано військовим комісаром. Натомість, в матеріалах справи міститься копія листа № 2289 від 27 квітня 2011 року, яким позивачу повідомлено, що для вирішення питання щодо надання відстрочки відповідно до чинного законодавства необхідно представити на розгляд призовної комісії Шевченківського району м. Києва нотаріально завірену копію свідоцтва про реєстрацію релігійної громади, надати документ який підтверджує, що Світова Біблейська Школа є вищім або середнім духовним навчальним закладом (сертифікат) та надати довідку з адресою і телефоном релігійної громади в якій позивач має сан священика-диякона.
На думку позивача незаконними є такі дії та бездіяльність Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, Призовної комісії Шевченківського району м. Києва, її голови та Військового комісара м. Києва, оскільки члени комісії не в повному обсязі виконали свої обов’язки, а саме: не перевірили належним чином а ні роботу священиком, а ні стан здоров’я позивача, не запросили з поліклініки медичної картки.
З такими твердженнями позивача,Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Статтею 15 цього Закону встановлено, що на строкову військову службу в мирний час призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).
Організація підготовки та проведення призову громадян України на строкову військову службу здійснюється міськими (районними) державними адміністраціями (виконавчими органами міських рад) у взаємодії з міськими (районними) військовими комісаріатами.
Відповідно до статі 16 наведеного Закону для проведення призову громадян України на строкову військову службу в районах (містах) утворюються призовні комісії у такому складі: голова комісії - заступник голови районної державної адміністрації (виконавчого органу міської ради); члени комісії: районний (міський) військовий комісар; заступник керівника районного (міського) органу управління освітою; заступник начальника районного (міського) органу внутрішніх справ; лікар, який організовує роботу медичного персоналу щодо медичного огляду призовників; психолог соціальної служби районної державної адміністрації (виконавчого органу міської ради); представники Збройних Сил України та інших військових формувань, громадських організацій, підприємств, установ і організацій за попереднім узгодженням з головою комісії; секретар комісії.
Персональний склад районної (міської) призовної комісії, графік засідань призовної комісії, порядок проведення та забезпечення заходів з організації призову громадян України на строкову військову службу затверджуються головою районної державної адміністрації (виконавчого органу міської ради).
На районні (міські) призовні комісії покладається: організація медичного огляду призовників та призов громадян України на строкову військову службу з призначенням їх для служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні; надання призовникам відстрочки від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтею 17 цього Закону; звільнення призовників від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтею 18 цього Закону, взяття їх на облік військовозобов'язаних або виключення з військового обліку; направлення призовників, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, для проходження випробувань та складання вступних іспитів або прийняття рішення про відмову в такому направленні; направлення до лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання (перебування) громадян, яких визнано тимчасово непридатними до військової служби; організація роботи з вивчення особистостей призовників, їх морально-ділових якостей та сімейного стану; направлення до відповідних правоохоронних органів матеріалів на призовників, які ухиляються від призову на строкову військову службу; виключення з військового обліку призовників громадян у зв'язку з направленням їх для проходження альтернативної (невійськової) служби; внесення на розгляд призовної комісії вищого рівня клопотань щодо надання громадянам України відстрочок від призову на строкову військову службу у випадках, не передбачених цим Законом.
Таким чином, на виконання Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» було прийнято розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 31 березня 2011 року № 221 «Про призов громадян на строкову військову службу в квітні-травні 2011 року» утворено районну призовну комісію, та покладено на різні підприємства, установи, організації певні зобов’язання щодо організації проведення призову громадян чоловічої статі 1986-1993 р.н.
Суд також не погоджується із твердженням позивача, щодо порушення строків проведення чергових призовів громадян України на строкову військову службу, направлення повісток не відповідного зразка та ненадання довідок, стосовно підтвердження знаходження в військовому комісаріаті з огляду на наступне.
Представником позивача зазначено, що його довіритель отримав повістку про виклик на 11 лютого 2011 року до призовної дільниці у лютому 2011 року, що на думку представника позивача суперечить вимогам Указу Президента «Про строки проведення чергових призовів, чергові призови громадян України на строкову військову службу та звільнення в запас військовослужбовців у 2011 році» від 04 листопада 2010 року № 1009.
З цього приводу суд зазначає, що вищезазначений нормативно правовий акт встановлює строки проведення чергових призовів громадян України на строкову військову службу, а позивачу у лютому 2011 року направлено повістку про виклик до призовних дільниць у районних (міських) військових комісаріатах для проведення приписки громадян в порядку та у строки пункту 17 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 року № 352, яким встановлено, що приписка до призовних дільниць проводиться з метою взяття громадян на облік, визначення їх кількості, ступеня придатності до військової служби, встановлення рівня освітньої підготовки, здобутої спеціальності і рівня фізичної підготовки. Крім того, у період приписки вивчаються ділові і моральні якості допризовників. До призовних дільниць щороку протягом січня - березня приписуються громадяни, яким у рік приписки виповнюється 17 років. Приписка проводиться районними військовими комісаріатами за місцем проживання.
Також, зазначеним Положенням встановлено, що для проведення приписки громадян до призовних дільниць у районних (міських) військових комісаріатах утворюються комісії у такому складі: районний (міський) військовий комісар - голова комісії; представник районного (міського) органу управління освітою; представник структурного підрозділу районного (міського) органу внутрішніх справ, який проводить роботу з неповнолітніми; лікар, що організовує роботу медичного персоналу з медичного огляду громадян, які підлягають приписці; психолог соціальної служби райдержадміністрації (виконавчого органу міської ради); секретар комісії.
Персональний склад районної (міської) комісії з питань приписки, порядок її проведення затверджуються головою райдержадміністрації (виконавчого органу міської ради).
Для проведення медичного огляду громадян, які підлягають приписці, залучаються хірург, терапевт, невропатолог, психіатр, окуліст, отоларинголог, стоматолог, а у разі потреби - інші лікарі-спеціалісти.
В матеріалах справи міститься копія протоколу № 6 від 08 квітня 2011 року, в якому зазначено прізвище призовника, скарги на стан здоров’я та дані об’єктивного обстеження діагнозу, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 висловлював скарги на поганий зір, діагноз йому встановлено – міопія слабкого ступеню обох очей, аномальний трихромат тип «В».
Відповідно до листа № 2/616 від 26 квітня 2011 року, який міститься в матеріалах особової справи призовника, ОСОБА_1 пройшов медичну комісію в Шевченківському районному у м. Києві військовому комісаріаті, за результатами якої був визнаний придатним до військової служби.
В матеріалах справи міститься копія карти медичного огляду військово-лікарською комісією Київського міського військового комісаріату відповідно до якої позивачем не зазначались скарги під час проходження медичного огляду у лікарів – спеціалістів рентгенолога, отоларинголога, стоматолога, нарколога, невропатолога, психіатра, терапевта, хірурга.
Позивач у судовому засіданні підтвердив, те що підпис на зазначеній карті дійсно належить йому.
Таким чином, на думку суду твердження позивача та його представника не відповідають дійсності, оскільки позивач проходив медичну комісію, його скарги на здоров’я внесені до протоколу зборів комісії № 6 від 08 квітня 2011 року, а тому вимога щодо визнання протиправним не направлення на медичне обстеження, не розгляд скарг, незалучення до особової справи копії форми 025У за наявними хворобами – сколіоз 2-3 ступеня тяжкості, артрит правого колінного суглобу, гідроцефальний синдром; порушення правил проведення засідання призовної комісії (неналежна кількість присутніх членів комісії) та зобов’язання призовної комісії належним чином провести медичне обстеження не підлягають задоволенню.
Крім цього, суд зазначає, що не може перебирати на себе функцію спеціально утвореної комісії для проведення призову та похідних дій зобов’язуючи його приймати рішення та вчиняти дії всупереч встановленого порядку.
З приводу ненадання довідки, стосовно підтвердження знаходження в військовому комісаріаті для надання їх за місцем роботи та навчання, суд зазначає, що пунктом 3 статті 16 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» встановлений вичерпний перелік повноважень призовної комісії, серед яких не встановлено надання довідок такого зразка, а тому суд не вбачає підстав для визнання неправомірними дій призовної комісії щодо ненадання довідок.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» відстрочка від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності надається таким громадянам призовного віку, зокрема, священнослужителям, які закінчили вищі або середні духовні навчальні заклади і займають посаду в релігійних організаціях, що діють за статутом (положенням), зареєстрованим у встановленому порядку, на час виконання обов'язків священнослужителя.
Призовники, яким надано відстрочку від призову на строкову військову службу, зобов'язані щороку до 1 жовтня подавати у районні (міські) військові комісаріати документи, що підтверджують їх право на відстрочку.
Призовники, які втратили підстави для надання відстрочки від призову на строкову військову службу, а також особи, які не мають права на відстрочку або підстав для звільнення від призову на строкову військову службу, передбачених статтями 17 та 18 цього Закону, і не призвані з різних причин на строкову військову службу у встановлені строки, повинні бути призвані під час здійснення чергового призову.
Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з твердженням позивача стосовно незаконності дій, щодо ненадання позивачу відстрочки від призову на строкову військову службу з огляду на те, що в матеріалах особової справи позивача міститься лист керуючого справами виконавчого комітету Черкаської міської ради з повідомленням про те, що станом на 11липня 2011 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств відсутні відомості щодо релігійної організації із назвою «Орден Христа-Спасителя».
Судом встановлено, що позивачем не надано документів які б підтверджували, що він закінчив вищий або середній духовний навчальний заклад. Окрім того, в матеріалах особової справи позивача міститься рапорт дільничного інспектора Шевченківського району з поясненням стосовно того, що релігійна організація «Орден Христа-Спасителя» не має жодного рівня акредитації через що, дія статті 17 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу»не розповсюджується на позивача.
Представником Військового комісара Шевченківського району міста Києва зазначено, що листом № 2/579 від 20 квітня 2011 року позивача повідомлено, що рішення призовної комісії від 08 квітня 2011 року № 6 скасовано у зв’язку з виконанням планового завдання на призов та одночасно повідомлено, що він відповідно до Закону України «Про альтернативну службу», має право проходити альтернативну (невійськову) службу замість строкової військової служби.
Листом № 2289 від 27 квітня 2011 року позивачу повідомлено, що для вирішення питання щодо надання відстрочки відповідно до чинного законодавства необхідно представити на розгляд призовної комісії Шевченківського району м. Києва нотаріально завірену копію свідоцтва про реєстрацію релігійної громади, надати документ який підтверджує, що Світова Біблейська Школа є вищім або середнім духовним навчальним закладом (сертифікат) та надати довідку з адресою і телефоном релігійної громади в якій позивач має сан священика-диякона.
Зі слів відповідачів, позивач неодноразово був проінформований посадовими особами Шевченківського районного у місті Києві військового комісаріату щодо проходження альтернативної (невійськової) служби замість строкової військової служби.
У судовому засіданні позивач зазначив, що повторного звернення із аналогічним питанням та з доданням завірених належним чином копій витребуваних військовим комісаром Шевченківського району міста Києва документів, позивачем до призовної комісії подано не було, а тому на думку суду підстав для надання відстрочки позивачу від призову на строкову військову службу згідно підпункту 5 пункту 13 статті 17 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» у військового комісара Шевченківського району міста Києва не було.
Позовна вимога про зобов’язання Призовної комісії Шевченківського району м. Києва прийняти рішення щодо звільнення позивача від призову на строкову військову службу згідно підпункту 1 пункту 1 статті 18 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» на думку суду не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Підпунктом 1 пункту 1 статті 18 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни України, зокрема, які визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби в мирний час.
Суд зазначає, що за результатами проходження медичної комісії ОСОБА_1 був визнаний придатним до військової служби, судом встановлено та підтверджено позивачем у судовому засіданні, що під час проходження медичного огляду позивачем не зазначались скарги у лікарів – спеціалістів рентгенолога, отоларинголога, стоматолога, нарколога, невропатолога, психіатра, терапевта, хірурга, з огляду на що Окружний адміністративний суд міста Києва вважає заявлену позовну вимогу способом введення суд в оману, оскільки вимога не відповідає дійсності, а отже не підлягає задоволенню.
Представник Військового комісара Шевченківського району міста Києва зазначив, що не є правдивою інформацію твердження представника позивача щодо не доповіді на комісії відомостей стосовно наявності у призовника права на відстрочку, оскільки така інформація зачитувалась в присутності членів комісії та ОСОБА_1
У судовому засіданні 29 вересня 2011 року на питання суду чи доповідались на комісії відомості стосовно наявності у призовника права на відстрочку, ОСОБА_1 відповів, що не пам’ятає точно.
Враховуючи, що позивачем не доведено та не обґрунтовано дану позовну вимогу, за обставин коли позивач не пам’ятає чи доповідались відомості стосовно наявності у призовника права на відстрочку на комісії, суд не вбачає підстав для задоволення цієї позовної вимоги.
Слід зазначити, що твердження представника позивача щодо ненадання відповідей на його звернення є необґрунтованим, з огляду на те, що з його слів позивач звертався до відповідачів із заявами від 11 березня 2011 року та 14 квітня 2011 року, в матеріалах справи містяться копії відповідей на звернення позивача від 20 квітня 2011 року, від 27 квітня 2011 року та від 20 вересня 2011 року, отже зазначена позовна вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Щодо ненадання документу зобов’язального характеру - повістки, неналежної форми, що унеможливлює отримання 2 мінімальних заробітних плат в зв’язку з призовом, слід зазначити, що позивачем не надано жодного доказу того, що він був позбавлений 2-х мінімальних заробітні плат, в позовній заяві взагалі йде мова про неотримання однієї середньої зарплати, також не вказано за який період не було одержано заробітної плати і що саме неодержання заробітної плати було пов’язано з оформленням повісток неналежної форми, таким чином дана вимога є повністю необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї ж встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, Призовною комісією Шевченківського району міста Києва та Військовим комісаром Шевченківського району міста Києва виконано обов’язок суб’єкта владних повноважень в адміністративному процесі, покладений на нього статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України та доведено правомірність дій та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.