Справа №2-3140/2011 року

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 17 жовтня 2011 року             Оболонський районний суд міста Києва в складі:  

                                                  головуючого судді -     Андрейчука Т.В.

                                                  при секретарі          -     Каракаю О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, –

в с т а н о в и в:

        У квітні 2011 року позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк”  (надалі –ПАТ КБ “ПриватБанк”) звернулося до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.

        Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між закритим акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” (надалі –ЗАТ КБ “ПриватБанк”), правонаступником якого є               ПАТ КБ “ПриватБанк”, та ОСОБА_1 укладено кредитно-заставний договір від 11.02.2008 року №DN81AR18800241, відповідно до умов якого позивачем надано ОСОБА_1 кредит у сумі             229199,20 грн., строком на 7 років з 11.02.2008 року по 10.02.2015 року, зокрема: 124411,00 грн. на придбання автомобіля, 14929,32 грн. на сплату комісії за надання кредиту, 34,00 грн. на сплату витрат з реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, 11228,11 грн. на сплату перших страхових платежів, а також відповідачеві відкрито кредитну лінію у розмірі 78596,77 грн. для сплати чергових страхових платежів. Процентна ставка за кредитним лімітом становить 0,75% щомісячно на суму залишку за  кредитним лімітом, а також щомісячно у розмірі 9,6%, які нараховуються на непогашену частину кредиту.

        ОСОБА_1 отримав кошти за вказаним договором та використав їх за цільовим призначенням.

        П.4.4 кредитно-заставного договору від 11.02.2008 року №DN81AR18800241 передбачено обов’язок позичальника сплачувати кредит шляхом внесення щомісячних платежів відповідно до п.17.8 договором на транзитний рахунок, відкритий позичальнику.

        Однак боржник не дотримується умов кредитно-заставного договору від 11.02.2008 року №DN81AR18800241, не сплачує щомісячно платежі у розмірі та порядку, визначеному цим договором.

        Згідно з п.14.2 та п.14.3 кредитно-заставного договору від 11.02.2008 року №DN81AR18800241 у випадку порушення позичальником зобов’язань, передбачених п.6.2.2 та п.6.2.3 договору щодо сплати винагород та процентів, позичальник сплачує пеню у розмір 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1,00 грн. за кожен день прострочення; у випадку порушення позичальником зобов’язання, передбаченого п.6.2.4 договору щодо сплати основної суми кредиту, позичальник сплачує пеню у розмір 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1,00 грн. за кожен день прострочення.

        П.14.9 кредитно-заставного договору від 11.02.2008 року №DN81AR18800241 визначено, при порушенні позичальником будь-якого грошового зобов’язання за договором понад 30 календарних днів, банк має право нарахувати, а позичальник сплатити банку штраф у сумі 250,00 грн., також 5% від суми невиконаного зобов’язання.

        Станом на 17.03.2011 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 324438,92 грн. Вона складається з заборгованості із сплати кредиту (основного боргу) у розмірі 169224,23 грн., заборгованості із сплати процентів за користування кредитом у розмірі 58424,08 грн., заборгованості із сплати комісії за користування кредитом у розмірі 14307,19 грн., пені за прострочення позичальником виконання своїх зобов’язань за договором у сумі 66795,85 грн., штрафу за прострочення позичальником виконання своїх зобов’язань за договором у сумі 15687,57 грн.

        Для забезпечення виконання позичальником зобов’язань, взятих на себе за кредитним договором, ОСОБА_1 (заставодавець) передав ЗАТ КБ “ПриватБанк” (заставодержатель) в заставу автомобіль марки “MITSUBISHI”, модель “L 200”, рік випуску –2008, тип транспортного засобу –легковий пікап, номер шасі (кузова) НОМЕР_3, реєстраційний номер –НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачеві.

        З цих підстав позивач просив суд у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитно-заставним договором від 11.02.2008 року №DN81AR18800241 у розмірі 324438,92 грн. звернути стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки “MITSUBISHI”, модель “L 200”, рік випуску –2008, тип транспортного засобу –легковий пікап, номер шасі (кузова) НОМЕР_3, реєстраційний номер –НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу зазначеного автомобіля ПАТ КБ “ПриватБанк”  з укладенням від імені ОСОБА_1, договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ та наданням ПАТ КБ “ПриватБанк” всіх повноважень, які необхідні для здійснення продажу

        Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

        Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

        За таких обставин та за відсутності заперечень представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

        Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.   

        Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ КБ “ПриватБанк”, правонаступником якого є               ПАТ КБ “ПриватБанк”, та ОСОБА_1 укладено кредитно-заставний договір від 11.02.2008 року №DN81AR18800241, відповідно до умов якого позивачем надано ОСОБА_1 кредит у сумі             229199,20 грн., строком на 7 років з 11.02.2008 року по 10.02.2015 року, зокрема: 124411,00 грн. на придбання автомобіля, 14929,32 грн. на сплату комісії за надання кредиту, 34,00 грн. на сплату витрат з реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, 11228,11 грн. на сплату перших страхових платежів, а також відповідачеві відкрито кредитну лінію у розмірі 78596,77 грн. для сплати чергових страхових платежів. Процентна ставка за кредитним лімітом становить 0,75% щомісячно на суму залишку за  кредитним лімітом, а також щомісячно у розмірі 9,6%, які нараховуються на непогашену частину кредиту (а.с.9-17).

        Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав кошти за вказаним договором у межах кредитного ліміту та використав їх за цільовим призначенням.

        П.4.4 кредитно-заставного договору від 11.02.2008 року №DN81AR18800241 передбачено обов’язок позичальника сплачувати кредит шляхом внесення щомісячних платежів відповідно до п.17.8 договором на транзитний рахунок, відкритий позичальнику.

        Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

        Однак ОСОБА_1 систематично не виконує взяті на себе за кредитно-заставним договором                   від 11.02.2008 року №DN81AR18800241 зобов’язання щодо своєчасного та у повному обсязі погашення кредиту, відсотків та комісії за його користування, сплати інших платежів, допустив з заборгованість із сплати кредиту (основного боргу) у розмірі 169224,23 грн., заборгованість із сплати процентів за користування кредитом у розмірі 58424,08 грн., заборгованість із сплати комісії за користування кредитом у розмірі 14307,19 грн..

        Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

        Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець зобов’язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник  зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

        У відповідності до ст.549 ЦК України  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

        Ч.1 ст.550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

        Згідно з п.14.2 та п.14.3 кредитно-заставного договору від 11.02.2008 року №DN81AR18800241 у випадку порушення позичальником зобов’язань, передбачених п.6.2.2 та п.6.2.3 договору щодо сплати винагород та процентів, позичальник сплачує пеню у розмір 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1,00 грн. за кожен день прострочення; у випадку порушення позичальником зобов’язання, передбаченого п.6.2.4 договору щодо сплати основної суми кредиту, позичальник сплачує пеню у розмір 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1,00 грн. за кожен день прострочення.

        П.14.9 кредитно-заставного договору від 11.02.2008 року №DN81AR18800241 визначено, при порушенні позичальником будь-якого грошового зобов’язання за договором понад 30 календарних днів, банк має право нарахувати, а позичальник сплатити банку штраф у сумі 250,00 грн., також 5% від суми невиконаного зобов’язання.

        Пеня за прострочення позичальником виконання своїх зобов’язань за кредитно-заставним договором від 11.02.2008 року №DN81AR18800241 складає 66795,85 грн., а штраф –15687,57 грн.

        Таким чином, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитно-заставним договором від 11.02.2008 року №DN81AR18800241 становить 324438,92 грн.

        П.12.1 кредитно-заставного договору від 11.02.2008 року №DN81AR18800241 кредитодавцю надано право вимагати у позичальника дострокового повернення кредитного ліміту та сплати процентів за його користування у випадку порушення позичальником умов та строків погашення кредитного ліміту.

        Ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

       Відповідно до норми ст.572 ЦК України, яка кореспондується з нормою ст.1 Закону України “Про заставу”, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

       Ст.574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

       Згідно з кредитно-заставним договором від 11.02.2008 року №DN81AR18800241 для забезпечення виконання позичальником зобов’язань, взятих на себе за цим договором, ОСОБА_1 (заставодавець) передав ЗАТ КБ “ПриватБанк” (заставодержатель) в заставу автомобіль марки “MITSUBISHI”, модель “L 200”, рік випуску –2008, тип транспортного засобу –легковий пікап, номер шасі (кузова) НОМЕР_3, реєстраційний номер –НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачеві.

       Ст.579 ЦК України, яка корелюється зі ст.19 Закону України “Про заставу”, передбачено, що у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше  не встановлено договором.

        Згідно з ч.2 ст.590 ЦК України та ч.1 ст.20 Закону України “Про заставу” встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

       П.12.1 та п.12.2 кредитно-заставного договору від 11.02.2008 року №DN81AR18800241 визначено, що заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави у випадку затримки сплати частини кредитного ліміту та/або процентів, не менше ніж на один календарний місяць; перевищення суми заборгованості над сумою кредиту більш ніж на 10%; несплати позичальником більш ніж однієї виплати, яка перевищує 5% суми наданого кредиту; іншого суттєвого порушення умов даної угоди.

       П.2 ч.1 ст.26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати  один  із  таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

       Відповідно до кредитно-заставного договору від 11.02.2008 року №DN81AR18800241 звернення стягнення на предмет застави здійснюється зокрема, шляхом продажу заставодержателем предмета застави з укладенням договору-купівлі продажу з третьою особою-покупцем з наданням права заставодержателю укладати договори купівлі-продажу предмета застави від імені заставодавця.  

        Про намір вжити заходів щодо звернення на предмет застави ПАТ КБ “ПриватБанк” повідомило ОСОБА_1 листом від 12.03.2011 року (а.с.7, 8), проте відповідач не вжив жодних заходів для погашення заборгованості із сплати кредиту.

       За таких обставин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити, звернувши стягнення на предмет застави.

        У відповідності до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати, що складаються з судового збору (державного мита) з у розмірі 1700,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

        З огляду на вищенаведене, відповідно до ст.ст.15, 16, 526, 530, 533, 536, 572, 576, 584, 585, 589-590, 625, 1049, 1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, та, керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

в и р і ш и в:

        Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави –задовольнити.

        У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитно-заставним договором від 11.02.2008 року №DN81AR18800241 у розмірі 324438 (триста двадцять чотири тисячі чотириста тридцять вісім) гривень 92 (дев’яносто дві) копійки звернути стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки “MITSUBISHI”, модель “L 200”, рік випуску –2008, тип транспортного засобу –легковий пікап, номер шасі (кузова) НОМЕР_3, реєстраційний номер –НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), шляхом продажу зазначеного автомобіля публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” (код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ та наданням публічному акціонерному товариству комерційний банк “ПриватБанк” всіх повноважень, які необхідні для здійснення продажу.

        Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” судові витрати у сумі 1820 (тисяча вісімсот двадцять) гривень 00 (нуль) копійок.

        Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

        Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

    Суддя                                                                                                                                   Т.В. Андрейчук

 26.10.2011 Справа № 2-3140/11