ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
29 вересня 2011 року № 2а-6767/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави
в особі Міністерства екології та природних ресурсів України
до
третя особа Київської міської ради
Товариство з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта»
про визнання протиправним та скасування рішення № 421/1831 від 15.07.2004 року
На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом розглянуто справу у письмовому провадженні.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради (далі по тексту - відповідач), третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта», про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради № 421/1831 від 15 липня 2004 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-6767/11/2670 та призначено до розгляду клопотання про поновлення строку для звернення до адміністративного суду у попереднє судове засідання на 22 червня 2011 року.
Попередні судові засідання неодноразово відкладались у зв’язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі та неявкою сторін.
У попередньому судовому засіданні встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року у справі № 4/453 визнано незаконним пункт 20 рішення Київської міської ради від 26 грудня 2002 № 206/366 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею”, яким затверджено проект відведення та передано Товариству з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта»в короткострокову оренду земельну ділянку загальною площею 0,38 га для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в м. Києві.
Постановою Вищого господарського суду України від 14 січня 2009 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року у справі № 4/453 залишено без змін.
Представник позивача у попередньому судовому засіданні 21 липня 2011 року зазначив, що Прокурором міста Києва оскаржувалось рішення Київської міської ради від 15 липня 2004 року, яке є предметом спору у даній справі. Ухвалою господарського суду міста Києва від 22 липня 2009 року у справі № 3/512 провадження припинено, оскільки рішенням Київської міської ради від 30 жовтня 2008 року № 591/591 відмінено спірне рішення Київської міської ради від 15 липня 2004 року № 421/1831 про продаж земельної ділянки і запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта» дати згоду на розірвання договору купівлі-продажу від 30 вересня 2004 року № 944 та повернути до Головного управління земельних ресурсів КМДА державний акт на право власності на землю від 16 березня 2005 року № 04-8-00020.
Рішенням Київської міської ради від 23 грудня 2010 року № 443/5255 скасовано рішення Київської міської ради від 30 жовтня 2008 року № 591/591“Про відміну рішення Київської міської ради від 15 липня 2004 року № 421/1831 “Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта» для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі міста Києва”.
Представник Міністерства екології та природних ресурсів України підтримав заявлене клопотання та просив суд поновити строк для звернення до суду у зв’язку з поважністю його пропуску.
Представник Київської міської ради заперечував проти задоволення клопотання про поновлення строку для звернення до адміністративного суду з посиланням на пропуск п’ятнадцятиденного строку для звернення до суду, встановленого Законом України “Про прокуратуру”, просив суд відмовити у задоволенні зв’яленого клопотання та залишити позовну заяву без розгляду.
Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта» зазначали, що позивачем строк для звернення до адміністративного суду пропущено з неповажних причин, тому клопотання не може бути задоволено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2011 року поновлено строк для звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 15 вересня 2011 року, яке відкладалось на 29 вересня 2011 року.
У судовому засіданні 29 вересня представник Заступника прокурора міста Києва підтримав позовні вимоги, обґрунтував тим, що рішення Київської міської ради № 421/1831 від 15 липня 2004 року є незаконним та підлягає скасуванню з огляду на те, що державна екологічна експертиза проекту будівництва АЗС, як об’єкту підвищеної екологічної небезпеки, на момент прийняття оскаржуваного рішення проведена не була. Також, представником позивача зазначено, що проектна документація на відведення спірної земельної ділянки, яка є об’єктом державного санітарно-епідеміологічного дослідження, на погодження в Державній санітарно-епідеміологічну службу не надходила.
Представник третьої особи заперечив проти позовної заяви та пояснив, що на даний момент рішення Київської міської ради № 421/1831 від 15 липня 2004 року є чинним та повністю виконаним Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта», оскільки між Київської міської радою та третьою особою укладено договір купівлі –продажу земельної ділянки № 944 від 23 вересня 2004 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта»отримано державний акт на право власності на земельну ділянку № 04-8-00020, який є дійсним на момент розгляду справи.
Письмові заперечення Київської міської ради мотивовані тим, що доводи позивача щодо незаконності оскаржуваного рішення у зв’язку з відсутністю дозвільної документації є необґрунтованими з огляду на додану до матеріалів справи 10 серпня 2011 року копію проекту відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта» для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вул. Вишгородської та вул. Резервної в Оболонському районі м. Києва.
Враховуючи неявку представників Міністерства екології та природних ресурсів України, Київської міської ради та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд вирішив розглянути адміністративну справу № 2а-6767/11/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
26 грудня 2002 року Київською міською радою було прийнято рішення № 206/366 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», яким було затверджено проект відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта» для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Обожніському районі м. Києва.
На виконання рішення № 206/366 від 26 грудня 2002 року між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта» укладено договір оренди земельної ділянки, копія якого міститься в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 1 Договору оренди земельної ділянки Київська міська рада передає Товариству з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта»у короткострокову оренду на 1 рік земельну ділянку, місце розташування якої на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва, розміром 0,3342 га для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу.
Рішенням Київської міської ради № 421/1831 від 15 липня 2004 року «Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта» для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва» продано Товариству з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта» земельну ділянку площею 0, 3342 га, на підставі чого 30 вересня 2004 року між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта» укладено Договір купівлі – продажу земельної ділянки площею 0, 3342 га на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва.
16 березня 2005 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано Товариству з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта» державний акт на право власності на земельну ділянку № 04-8-00020.
Рішенням Київської міської ради № 591/591 від 30 жовтня 2008 року «Про відміну рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 421/1831 «Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта» для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва» запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта»надати згоду на розірвання Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 вересня 2004 року № 944 та повернути до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) державний акт на право власності на земельну ділянку від 16 березня 2005 року № 04-8-00020.
У подальшому, Київською міською радою 23 грудня 2010 року прийнято рішення № 443/5255, яким скасовано рішення Київської міської ради № 591/591 від 30 жовтня 2008 року «Про відміну рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 421/1831 «Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта»для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва».
Отже, на момент розгляду справи у суді, чинним є рішення Київської міської ради № 421/1831 від 15 липня 2004 року «Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта» для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва», яке є предметом оскарження в даному провадженні.
На думку позивача оскаржуване рішення не відповідає вимогам містобудівного, земельного, екологічного та природоохоронного законодавства, а тому підлягає скасування огляду на відсутність державної екологічної експертизи проекту будівництва АЗС, проектної документації на відведення спірної земельної ділянки та висновку Державної санітарно-епідеміологічної служби.
З такими доводами позивача, Окружний адміністративний суд міста Києва не може погодитись з огляду наступне.
З аналізу приписів статей 26, 27, 28 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» 25 червня 1991 року № 1264-XII та Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 554 вбачається, що будівництво автозаправної станції відноситься до переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, а тому здійснення державної екологічної експертизи є обов’язковим в такому випадку.
В матеріалах справи міститься копія Висновку № 203 (ПОЗИТИВНИЙ) № 08-8-13/2638 від 14 червня 1999 року до матеріалів попереднього погодження місця розташування АЗС по вул. Вишгородській, 2 у Мінському районі м. Києва ТОВ «Компанія «НІТЕКО».
Представником третьої особи зазначено, що Міністерством екології та природних ресурсів України 24 грудня 2010 року, було надано ТОВ «АвтоНафта»позитивний Висиовок державної екологічної експертизи, щодо проекту «Автозаправний комплекс на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва».
Відповідно до статті 40 Закону України «Про екологічну експертизу» від 09 лютого 1995 року № 45/95-ВР позитивний висновок державної екологічної експертизи є дійсним протягом трьох років від дня його видачі.
Якщо за цей час не розпочато реалізацію рішення щодо об'єкта державної екологічної експертизи, то він підлягає новій державній екологічній експертизі.
Посилання позивача на вимоги статті 40 Закону України «Про екологічну експертизу»суд вважає безпідставними оскільки, в матеріалах справи міститься копія листа Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта» № 39 від 16 вересня 2002 року направленого на адресу Київської міської ради, в якому повідомляється, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта» є головним інвестором та партнером Товариства з обмеженою відповідальністю «Нітеко», а тому всі попередньо видані Товариству з обмеженою відповідальністю «Нітеко» організаціями і установами міста Києва висновки і погодження вважати дійсними для Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта».
Оскільки позитивний висновок Державної екологічної експертизи міста Києва був виданий 14 червня 1999 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Нітеко», яке в свою чергу розпочало будівництво АЗС на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва, що потім було продовжено у 2002 року Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта» на підставі рішення Київської міської ради № 421/1831 від 15 липня 2004 року, на думку суду порушень Закону України «Про екологічну експертизу» Київською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення допущено не було.
На думку колегії суддів, твердженням позивача відносно того, що при прийнятті оскаржуваного рішення обов'язковим є здійснення державної екологічної експертизи та погодження з спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури не відповідають дійсності, оскільки відповідно до статтей 127, 128 Земельного кодексу України, не вимагається проведення комплексної державної експертизи проекту будівництва в тому числі і державної екологічної експертизи.
Крім цього, як доказ законності оскаржуваного рішення, представником відповідача надано суду копії наступних документів: висновок до проекту відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта» для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на розі вул. Вишгородської та вул. Резервної в Оболонському районі м. Києва; лист – погодження Управління охорони пам’яток історії, культури та історичного середовище № 4486 від 26 листопада 2002 року; лист – погодження Державного управління екології та природних ресурсів в місті Києві № 08-8-20/6923 від 12 грудня 2002 року; висновок Головного державного санітарного лікаря міста Києва № 6598 від 04 грудня 2002 року; лист – погодження Головного управління транспорту № 2187-гу від 13 грудня 2002 року; лист Управління державної пожежної охорони № 16/1/1014 від 01 травня 1999 року; висновок Київського міського управління земельних ресурсів № 03-79/3878 від 02 червня 2000 року тощо.
При цьому, суд звертає увагу, що усі вищеперераховані висновки та листи державних органів отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нітеко» носять позитивний характер та погодження на відведення земельної ділянки та будівництва на її території АЗС, тому посилання позивача на їх відсутність як порушення законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, є безпідставним.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009р. у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частини першої, десятої статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”(справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”.
Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію актом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Рішення Київської міської ради № 421/1831 від 15 липня 2004 року виконано сторонами, а саме: між Київською міською радо та Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта»укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 944 від 23 вересня 2004 року, а Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта» отримано державний акт на право власності на земельну ділянку № 04-8-00020.
Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та поясненнями представниками відповідача та третьої особи, одночасно не спростовуються представника Заступника прокурора міста Києва та Міністерства екології та природних ресурсів України.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно з статтею 128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
На думку суду, Київською міською радою доведено правомірність та обґрунтованість прийняття рішення № 421/1831 від 15 липня 2004 року «Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта» для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва» з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову Заступнику прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.