ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
29 вересня 2011 року № 2а-5971/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Шарпакової В.В., суддів Баранова Д.О., Катющенка В.П. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерство охорони здоров'я України
про зобов'язання вчинити дії
На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом розглянуто справу у письмовому провадженні.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства охорони здоров’я України (далі по тексту - відповідач) про зобов’язання відповідача вжити заходів до негайного проведення призначеної слідчим відділом Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві повторної експертизи для об’єктивного визначення на підставі медичних документів потерпілої ОСОБА_1 ступеня тяжкості її тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-5971/11/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 17 травня 2011 року, яке відкладалось на 16 червня 2011 року, у зв’язку з неявкою сторін у судове засідання.
У попередньому судовому засіданні 16 червня 2011 року представник позивача підтримав позовну заяву та просив суд задовольнити її.
Представник відповідача надав заперечення на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляд у судовому засіданні у складі колегії суддів на 30 червня 2011 року, яке відкладалось на 07 липня 2011 року.
У судовому засіданні 07 липня 2011 року представником відповідача заявлено клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Київське міське бюро судово-медичної експертизи.
Позивач проти заявленого клопотання не заперечував.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2011 року залучено в якості третьої особи Київське міське бюро судово-медичної експертизи, судове засідання відкладено на 21 липня 2011 року та на 08 вересня 2011 року для отримання додаткових доказів по справі.
22 липня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) позивачем надано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров’я, оскільки ця бездіяльність створила умови для невиконання чинного законодавства України в підпорядкованих Міністерству установах судово-медичної служби України; зобов’язати Міністерство охорони здоров’я вжити заходів до негайного проведення призначеної слідчим відділом Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві повторної експертизи для об’єктивного визначення на підставі медичних документів потерпілої ОСОБА_1 ступеня тяжкості її тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
У судовому засіданні 29 вересня 2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, які мотивував тим, що непроведення призначеної слідчим відділом Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві повторної експертизи для об’єктивного визначення на підставі медичних документів потерпілої ОСОБА_1, ступеня тяжкості її тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є протиправним та суперечить чинному законодавству.
Заперечення представника відповідача обґрунтовані тим, що згідно Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995 року за № 256/792, Київське міське експертне бюро судово-медичної експертизи підпорядковане МОЗ України (Головному бюро) лише в організаційно-методичному відношенні, а в адміністративно-господарському – Управлінню охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації. А тому, безпідставними є позовні вимоги щодо визнання протиправними дій саме Міністерства охорони здоров'я України.
Представник третьої особи заперечив проти позовних вимог, зазначив, що Київським міським бюро судово-медичної експертизи неодноразово направлялись листи із повідомленням про необхідність проведення контрольного рентгенологічного обстеження позивача у відділі комісійних судово-медичних експертиз для виконання призначеної слідчим відділом Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві експертизи.
Враховуючи неявку представника Міністерства охорони здоров'я України та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд вирішив розглянути адміністративну справу № 2а-5971/11/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Судом встановлено, що у вересні 2009 року отримані позивачем внаслідок ДТП тілесні ушкодження відповідно до акта дослідження за медичними документами у Київському міському бюро судово-медичної експертизи експертом ОСОБА_2 віднесені до середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я.
Представником позивача зазначено, що в акті експертизи від 28 грудня 2009 року експерт Київського міського бюро судово-медичної експертизи Веліахметов Давид Енверович, відніс тілесні ушкодження позивача до легкого ступеня тяжкості.
На думку позивача такий висновок не відповідає дійсності, оскільки відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995 року за № 255/791, до ознак ушкодження середньої тяжкості відносяться відсутність небезпеки для життя; відсутність наслідків, що викладені в п. 2.1.1 цих Правил; тривалий розлад здоров'я; стійка втрата працездатності менш ніж на третину, що відповідає стану здоров’я позивача.
У березні 2010 року слідством була призначена повторна судово-медична експертиза, медичні документи потерпілої надані до Київського міського бюро судово-медичної експертизи.
В матеріалах справи міститься копія листа слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві Колоса Є.В. адресована Начальникові відділу судово – медичної експертизи потерпілих, звинувачених та інших осіб, в якому зазначено, що в провадженні СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України перебуває кримінальна справа № 04-21160, яка порушена за ознаками складу злочину передбаченого статтею 286 частиною 1 КК України. В ході проведення досудового слідства по вказаній кримінальній справі, було призначено повторну судово-медичну експертизу відносно гр. ОСОБА_1, проведення якої доручено Київському міському бюро судово-медичної експертизи.
У листі також зазначено, що для проведення експертизи направлено медичну документацію на ім’я ОСОБА_1 та матеріали кримінальної справи № 04-21160.
У судовому засіданні предстваник Київського міського бюро судово-медичної експертизи зазначив, що дійсно такий лист надходив до третьої особи, був розглянутий у встановленому порядку.
Представник позивача зазначає, що листом Київського міського бюро судово-медичної експертизи від 02 березня 2011 року № 367 відмовлено слідству в проведенні повторної експертизи через відсутності бюджетних коштів.
Враховуючи лист Київського міського бюро судово-медичної експертизи від 02 березня 2011 року № 367 та невідповідність, на думку позивача, висновку від 28 грудня 2009 року про встановлення легкого ступеня тяжкості, позивач неодноразово звертався до Міністерства охорони здоров’я України із проханням провести повторну експертизу призначену слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві.
Представник позивача у судовому засіданні не спростував отримання його довірителем відповідей на зазначені вище звернення, але зазначив, що відповіді є необґрунтованими, а відмова проведенні повторної експертизи є безпідставною.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суду не погоджується із доводами позивача та вважає адміністративний позов необґрунтованим з огляду на наступне.
В матеріалах справи містяться копії відповідей Міністерства охорони здоров’я України, якими відмовлено позивачу у призначенні повторної судово-медичної експертизи з підстав відсутності таких повноважень.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство охорони здоров'я України Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, формуванні державної політики у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням.
Відповідно до пункту 4 цього Положення МОЗ України відповідно до покладених на нього завдань затверджує правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної гістології, імунології, криміналістики, цитології, токсикології бюро судово-медичної експертизи; затверджує порядок проведення судово-медичної експертизи, проведення судово-психіатричної експертизи тощо.
Одночасно, Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995 року за № 254/790, встановлено, що судово-медична експертиза проводиться з метою дослідження на підставі спеціальних знань матеріальних об'єктів, що містять інформацію про обставини справи, яка перебуває в провадженні органів дізнання, слідчого, прокурора чи суду.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Інструкції зазначено, що судово-медична експертиза проводиться згідно з постановою особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, а також за ухвалою суду.
Тобто, вимоги позивача у своїх звернення до Міністерства охорони здоров’я України щодо вжиття заходів негайного проведення експертизи для об’єктивного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілих, не відноситься до завдань покладених на МОЗ України та не може бути здійснені за відсутності постанови особи, що проводить дізнання або слідчого в даному випадку.
Листом від 16 березня 2010 року № 3.09-Д-1/13/459 позивача проінформовано, що порушенні у його зверненнях питання можуть бути вирішені шляхом мотивованого звернення до судово-слідчих органів з метою проведення повторної комісійної судово-медичної експертизи.
Твердження представника позивача, що внаслідок того, що МОЗ України не змогло організувати роботу підпорядкованих установ судово-медичної служби України в суворій відповідності з нормативними документами, що стало причиною прийняття неправомірного висновку експертизи, демонстративного ігнорування призначених слідством повторних судово-медичних експертиз є необґрунтованим.
На думку колегії суддів, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров’я та зобов’язання Міністерства охорони здоров’я вжити заходів до негайного проведення призначеної слідчим відділом Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві повторної експертизи для об’єктивного визначення на підставі медичних документів потерпілої ОСОБА_1 ступеня тяжкості її тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди не підлягають задоволенню у зв’язку з тим, що суд не може зобов’язувати центральний орган виконавчої влади здійснювати завдання, які не відносяться до його повноважень.
Колегія судів зазначає, що в постанові про закриття кримінальної справи (копія якої міститься в матеріалах справи) зазначено, що слідчим неодноразово здійснювались заходи щодо направлення ОСОБА_1 до Київського міського бюро судово-медичної експертизи для проведення контрольного рентгенологічного обстеження, але позивач жодного разу не з’явилася.
В матеріалах справи містяться листи Київського міського бюро судово-медичної експертизи № 06.08-127/1249 від 11 травня 2011 року та № 06.08.-1179/2135 від 01 липня 2010 року із повідомленням про неможливість проведененя повторної судово-медичної експертизи у зв’язку з неявкою потерпілої до визначеного для його проведення закладу.
Відповідно до пункту 17 Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи якщо необхідні для проведення експертизи матеріали, речові докази або документи не були надані після першого запиту протягом трьох тижнів, експерт вдруге запитує їх; в разі ненадходження необхідних матеріалів протягом двох тижнів після цього йому дозволяється повертати наявні матеріали без виконання особі, яка призначила експертизу, з мотивованим поясненням цього.
Враховуючи вищевикладене, супровідним листом № 06.08-215/2798 від 04 серпня 2010 року Київським міським бюро судово-медичної експертизи на підставі пункту 17 Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи, у зв’язку неотриманням від органу слідства відповіді на вищезазначені листи матеріали кримінальної справи повернуті до СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві.
На думку колегії суду, встановлені обставини справи свідчать про відсутність порушень чинного законодавства з боку відповідача, оскільки судом встановлено, що Київським міським бюро судово-медичної експертизи були вжиті заходи для проведення повторної судово-медичної експертизи для об’єктивного визначення на підставі медичних документів потерпілої ОСОБА_1 ступеня тяжкості її тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а тому встановлення причин неявки потерпілої до експертного закладу або факту вжиття або невжиття слідчим Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві заходів направлених на повідомлення позивача про необхідність явки до Київського міського бюро судово-медичної експертизи не є предметом цієї справи та не відноситься до компетенції адміністративних судів.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї ж встанволено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Шарпакова В.В.
Судді: Баранов Д.О.
Катющенко В.П.