Справа №1-30/2008р

ВИРОК

   іменем України

04 березня 2008 року Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:  головуючого -  судді Гончарука О.Н.,

                              за участю  секретаря   Раковець Р.М.,

                              прокурора  Кучера А.А.,

                            потерпілих ОСОБА_1., ОСОБА_2.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в місті Камені-Каширському справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з базовою вищою освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, приватного підприємця, раніше не судимого

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.172, ч.1 ст.366  КК України,

в с т а н о в и в:

         ОСОБА_3. будучи службовою особою - суб”єктом підприємницької діяльності, умисно, в порушення вимог ст. ст.21, 24, 24-1, 253, 254 Кодексу законів про працю України, ст. ст.1, 3, 21, 23, 24, 30 Закону України “Про оплату праці”, ст.ст.1, 3, 17, Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, ст. ст.14, 15, 17, Закону України “Про загальне обов”язкове державне пенсійне страхування”, в період з серпня по грудень 2007 року використовував найману працю громадян ОСОБА_1. і ОСОБА_2. без укладення з ними трудового договору, без сплати за них страхових внесків до управління пенсійного фонду в Камінь-Каширському районі.

         Такими діями підсудного грубо порушено законодавство про працю, що потягло в свою чергу суттєве порушення трудових та конституційних прав найманих працівників, а саме, право на працю шляхом укладення трудової угоди, право на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у випадку хвороби, повної або часткової втрати працездатності, права на відпочинок та отримання заробітної плати не нижче встановленого законодавством розміру на захист у суді при вирішенні трудових спорів.

         Крім цього, ОСОБА_3. будучи суб”єктом підприємницької діяльності та службовою особою, 08 листопада 2007 року та 09 січня 2008 року склав і вніс до квартальних звітів форми №1 ДФ, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 29.09.2003 року №451, завідомо неправдиві відомості про кількість працюючих у нього найманих працівників, а саме, замість п”яти таких осіб, які фактично у нього працювали, вказав у цих звітах три працівника.

         ОСОБА_3. винність свою у вчинених злочинах визнав повністю і показав суду, що він є суб”єктом підприємницької діяльності і для її здійснення використовує найману працю.

         З серпня по грудень 2007 року включно, в належному йому барі “ІНФОРМАЦІЯ_2”, що по АДРЕСА_2 в нього працювали потерпілі, ОСОБА_2. та ОСОБА_1. Трудових угод з ними він не укладав, щомісячну заробітну плату в сумі по 400 грн. кожній виплачував без будь-якого обліку.

         У складених і поданих ним до Камінь-Каширської МДПІ звітах за третій та четвертий квартали 2007 року форми №1 ДФ він вказав, що в нього працюючих не п”ять, а три працівника.

         Крім визнавальних показань підсудного, його винність у вчиненому злочині доведена іншими доказами.

         Зокрема, потерпілі ОСОБА_2. та ОСОБА_1. суду ствердили, що вони з серпня по грудень 2007 року включно працювали в барі “ІНФОРМАЦІЯ_2” м.Камінь-Каширський підприємця ОСОБА_3. без укладення письмових трудових угод, за що отримували з рук підприємця не фіксовану заробітну плату. 

         Як вбачається із квартальних звітів форми №1 ДФ щодо податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з  них податку, складених підсудним і поданих до Камінь-Каширської МДПІ 09 листопада 2007 року та 09 січня 2008 року (а.с.31, а.с.32) в них останнім вказано на три працюючих у нього працівника.

         Те, що підсудний є фізичною особою - підприємцем з правом здійснення роздрібної торгівлі, стверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця від 01 березня 1993 року (а.с.11), та торговим патентом від 09 липня 2007 року (а.с.12).

         Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд кваліфікує дії підсудного щодо порушення ним стосовно потерпілих ст. ст.21, 24, 24-1, 253, 254 Кодексу законів про працю України, ст. ст.1, 3, 21, 23, 24, 30 Закону України “Про оплату праці”, ст.ст.1, 3, 17, Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, ст. ст.14, 15, 17, Закону України “Про загальне обов”язкове державне пенсійне страхування” за ч.1 ст.172 КК України як грубе порушення законодавства про працю, а щодо складання звітів форми №1 ДФ за третій та четвертий квартали 2007 року за ч.1 ст.366 КК України, як службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складання завідомо неправдивих документів.

         Призначаючи покарання, суд, враховуючи вчинення підсудним злочинів невеликої тяжкості, відсутність обставин, які обтяжують покарання, наявність обставин, які його пом'якшують, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні однієї неповнолітньої дитини, самі дані про підсудного, який раніше злочинів не вчиняв, по місцю проживання характеризується винятково позитивно,  як особа, яка бере участь у благодійній діяльності, благоустрої міста, доходить висновку, про можливість його виправлення при призначенні йому покарання у виді штрафу.

         Враховуючи наявність зазначених обставин, що пом”якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, з урахуванням особи винного, суд на підставі ч.2 ст.69 КК України вважає за доцільне не призначати підсудному за ч.1 ст.366 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.

         На думку суду, таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення, та попередження вчинення ним нових злочинів.

         Вирішуючи в порядку ст.81 КПК України питання про долю речових доказів, якими є податкові звіти форми №1 ДФ, суд вважає за необхідне залишити їх при справі.

         Керуючись  ст.ст.323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в  :

         ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.172, ч.1 ст.366 КК України, та призначити йому покарання:

-      за ч.1 ст.172 КК України - у виді штрафу в розмірі  600 (шістсот) гривень;

 - за ч.1 ст.366 із застосуванням ч.2 ст.69 КК України   - у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) гривень без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.

         На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, визначити ОСОБА_3. остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 700 (сімсот) гривень  без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.

         Після набрання вироком законної сили обраний засудженому запобіжний захід у виді підписки про невиїзд скасувати.

         Речові докази - два податкові звіти форми №1 ДФ залишити при справі.

         Вирок може бути оскаржено до судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області на  протязі  п'ятнадцяти діб  з моменту його проголошення шляхом подачі апеляцій через Камінь-Каширський районний суд.

Головуючий -підпис

Оригіналу відповідає

Суддя Камінь-Каширського

районного суду                                                                  О.Н. Гончарук