Справа № 515/1824/24

Провадження № 1-кп/515/139/25

Татарбунарський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні, за відсутності учасників судового провадження та відповідно до ч.4 ст.107 КПК України без фіксування судового провадження технічними засобами, кримінальне провадження №12024168240000076 від 02 жовтня 2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця   м.Одеси, українця, громадянина України, військовозобов`язаного, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.309 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 , в порушення ст.ст.2,7,12,15 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15 лютого 1995 року (з наступними змінами), вчинив злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів за таких обставин.

Так, ОСОБА_3 30 вересня 2024 року, діючи умисно, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, достовірно знаючи про порядок обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, відповідальність за їх незаконний обіг, діючи с прямим умислом, направленим на незаконне придбання, виготовлення та зберігання без мети збуту небезпечної психотропної речовини, обіг якої обмежено, перебуваючи у м.Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, через мобільний телеграм канал замовив у невідомої особи психотропну речовину у кристалічному стані у кількості 1г за 650 грн, для власного вживання, шляхом куріння. При цьому, вказав місце доставки психотропної речовини – відділення Нової пошти № 1, що розташоване за адресою: вул.В.Тура, буд. 80-А, м. Татарбунари, Білгород-Дністровський район, Одеська область, у зв`язку з чим у нього виник умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту.

Далі 02 жовтня 2024 року о 13 годині 00 хвилин ОСОБА_3 , реалізуючи свій умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини у кристалічному стані у кількості 1 г, прибув до відділення Нової пошти за адресою: вул. В.Тура, буд. 80-А, м.Татарбунари, Білгород-Дністровський район, Одеська область, де отримав сейф-пакет Нової пошти з психотропною речовиною, з яким вийшов на вулицю, тим самим незаконно придбав та зберігав психотропну речовину, без мети збуту, для власного вживання. Після чого, 02 жовтня 2024 року близько 13 години 45 хвилин був зупинений працівниками поліції ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області та під час огляду місця події: узбіччя автодороги Одеса-Рені в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, напроти відділення Нової пошти №1 по вул. В.Тура, у нього було виявлено та вилучено сейф-пакет Нової пошти із вмістом картонної коробки, в якій був зіп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору, яка згідно із висновком експерта містить небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – 4ММС (4-метилметкатинол); кількісний вміст 4ММС (4-метилметкатинол) в кристалічній речовині становить 0,658 г.

Таким чином, органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.1 ст.309 КК України, за ознаками: незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Положеннями ч.2 та ч.3 ст.381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

       Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

В обвинувальному акті прокурором заявлено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності, у відповідності до положень ч.1 ст.302 КПК України, просить суд розглянути кримінальне провадження за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Також відповідно до вимог ч.3 ст.302 КПК України до обвинувального акту було додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно з якою останній у присутності захисника – адвоката ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, повністю згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження, передбаченими ч.1 ст.394 КПК України, та згоден з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні.

У даній заяві захисником – адвокатом ОСОБА_4 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваного, згоду останнього із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту щодо нього у спрощеному порядку, без судового розгляду у судовому засіданні, за його відсутності.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст. 381-382 КПК України.

Ухвалою суду від 09 січня 2025 року за клопотанням прокурора, у відповідності до вимог ст.381 та ст.382 КПК України, обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, призначено до судового розгляду без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників кримінального провадження.

Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження.

Вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України, а саме: незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Враховуючи викладене, та те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, його заяву, в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і згоден з розглядом обвинувального акту у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Відповідно до частин 2, 3 статті 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, надані органом досудового розслідування, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 при обставинах, встановлених органом досудового розслідування, поза розумним сумнівом, доведена повністю, а дії ОСОБА_3 обґрунтовано кваліфіковані за ч.1 ст.309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

При цьому суд бере до уваги визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (проступку) і законну за нього санкцію, особу винного та визначені ст.66 КК України пом`якшуючі його обставини; вид і розмір призначеного покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення винного у скоєнні кримінальних правопорушень особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення ним нових злочинів.

Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 08.02.2018 року у справі №522/20964/16-к, відповідно до якого визначені у ст.65КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів прав держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їхній небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

При призначенні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст.65-67 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком, мотиви і причини, які призвели до скоєння ним кримінального правопорушення, його ставлення та поведінку після вчинення злочину, відсутність наслідків, дані про особу, а також те, що ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого діяння, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення шляхом надання повних та послідовних показів стосовно відомих йому обставин, щиро кається у вчиненому, раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря психіатра та нарколога.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Суд має призначати покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, що є виключно судовою дискрецією у кримінальному судочинстві і охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

З урахуванням вищенаведеного, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи обставини та мотиви вчинення кримінального правопорушення, обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, особу обвинуваченого та його відношення до вчиненого, думку прокурора з приводу покарання та вважає за можливе призначити покарання ОСОБА_3 в межах санкції ч.1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду.

Таке покарання на переконання суду є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

       Установлено, що підстав для вирішення питань, пов`язаних із запобіжним заходом щодо обвинуваченого немає, з огляду на відсутність таких клопотань в учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

       Цивільний позов не заявлено.

       На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, відповідно до якої суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту на майно, накладених згідно з ухвалами Саратського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2024 року та 06 листопада 2024 року.

       Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта у розмірі 4 775,40 грн підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави відповідно до вимог ст.124 КПК України.

       Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

       Керуючись ст.ст.381-382, ст.ст.368-371, 373-374 ,376 КПК України, -

У Х В А Л И В:

        ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та призначити покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на засудженого до пробаційного нагляду такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави 4 775,40 грн (чотири тисячі сімсот сімдесят п`ять грн 40к.) на відшкодування витрат на проведення експертизи.

       Скасувати арешт на майно, накладений згідно з ухвалами Саратського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2024 року та 06 листопада 2024 року.

       Речові докази по справі: посилочний сейф-пакет Нової пошти, який упаковано до експертного пакету Національної поліції № WAR1479754, із вмістом картонної коробки, обгорнутої полімерним пакетом рожевого кольору, в якій виявлено завакумований пакет із вмістом зіп-пакету з кристалічною речовиною білого кольору, зовні схожу на наркотичний засіб «солі», які упаковано до експертного пакету Національної поліції № WAR1109211, що вилучені 02 жовтня 2024 року у ході проведення огляду місця події та передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Відділення поліції № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області – знищити; мобільний телефон марки «OSCAL» сірого кольору, моделі с-80 версії «Android-12», який упакований до експертного сейф-пакету № 4479139 та передано на зберігання речових доказів Відділення поліції № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області– повернути власнику ОСОБА_3 .

       Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

       На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

       Відповідно до частини 1 статті 394КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

       Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

       Суддя  ОСОБА_1