Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30 січня 2025 року                                                             Справа№175/15093/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) (адреса: 03135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, ЄДРПОУ 39816845)

про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 128822 від 17 вересня 2024 року,

                                                   ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 128822 від 17 вересня 2024 року.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2024 року позовну заяву ФОП ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 128822 від 17 вересня 2024 року передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року адміністративну справу № 175/15093/24 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 128822 від 17 вересня 2024 року передано за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.

Адміністративна справа № 175/15093/24 надійшла до Донецького окружного адміністративного суду 25 листопада 2024 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 25 листопада 2024 року адміністративну справу № 175/15093/24 передано на розгляд судді Смагар С.В.

Станом на час надходження адміністративної справи № 175/15093/24 до Донецького окружного адміністративного суду провадження у справі відкрито не було.

Ухвалою від 28 листопада 2024 року суд залишив позовну заяву ФОП ОСОБА_1 без руху, встановивши позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до вищезазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, шляхом надання суду доказів сплати судового збору в сумі 1816,80 грн., а також уточнення позовної заяви в частині позовних вимог щодо кожного відповідача або визначення кола учасників справи виходячи із вже пред`явлених позовних вимог.

03 грудня 2024 року на виконання ухвали суду від 28 листопада 2024 року позивач надав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 05 грудня 2024 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження в адміністративній справі № 175/15093/24 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА),  Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 128822 від 17 вересня 2024 року. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 05 грудня 2024 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) (адреса: 03135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 128822 від 17 вересня 2024 року. Також задоволено клопотання позивача та виключено з кола відповідачів у справі № 175/15093/24 другого відповідача –  Відділ державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях державної служби України з безпеки на транспорті (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, «Держпром», ЄДРПОУ 39816845).

Ухвалою від 05 грудня 2024 року у Державної служби України з безпеки на транспорті витребувано докази у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.

За правилами частини 5 та частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу № 128822 від 17 вересня 2024 року на нього був накладений адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн. Позивач вважає, що зазначена постанова підлягає скасуванню, оскільки винесена з порушенням чинного законодавства. Позивач вказує, що по-перше перевізником є ФОП ОСОБА_2 , а не ФОП ОСОБА_1 , як то зазначено у постанові. Зі змісту товарно-транспортної накладної № 2024-07/23 вбачається, що автомобільним перевізником у господарській операції по вказаній товарно-транспортній накладній виступала ФОП ОСОБА_2 , що відображено і в акті від 23.07.2024 року № АР 036829. Отже, ФОП ОСОБА_1 не є перевізником, а відтак не може нести відповідальність згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відповідно до статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися автомобільним перевізником незалежно від протяжності маршрутів, а також від виду перевезення (внутрішнього чи міжнародного). Оскільки позивач не є перевізником, на нього не покладено обов`язок контролювати роботу водіїв, складати бланки підтвердження діяльності та/або забезпечувати належне функціонування тахографа. Позивач вказує, що оскаржувану постанову винесено із порушенням чинного законодавства, без всебічного повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог позивача та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що на підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області та направлення на перевірку № 002469 від 22.07.2024, 23.07.2024 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області проводилась рейдова перевірка на а/д М – 30 «Стрий – Умань – Дніпро - Ізварне», 347 км + 527 м. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який обладнано цифровим тахографом. У водія ОСОБА_3 на момент проведення перевірки було встановлено: - відсутність роздруківки даних роботи водія на паперовому носії за 22.07.2024, 21.07.2024, 20.07.2024, 14.07.2024, 13.07.2024, 12.07.2024, 26.06.2024 – 06.07.2024 або бланк підтвердження діяльності водія. У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, державними інспекторами було складено акт № АР 036829 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.07.2024. Водій зі змістом акту № АР 036829 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.07.2024 був ознайомлений, підписав його, зазначивши: «Ознайомлений». Повідомленням № 75066/40/24-24 від 29.08.2024 позивача було викликано для розгляду справи на 17.09.2024 з 9.00 до 11.00.

У позивача було 15 днів, щоб з`явитися до відповідача чи направити пояснення засобами поштового чи електронного зв`язку, чи надати клопотання про відкладення розгляду справи тощо. Поряд з цим, позивач не навів жодної обставини та не надав доказів, які б підтверджували неможливість прибуття для розгляду справи. З огляду на зазначене, Відділом правомірно розглянуто справу та прийнято рішення без участі представника позивача. За результатами розгляду акту № АР 036829 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.07.2024, винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 128822 від 17.09.2024. Враховуючи, що транспортний засіб позивача обладнаний тахографом, відповідно до чинного законодавства України позивач зобов`язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій повинен мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа. Щодо відсутності у позивача статусу «автомобільний перевізник». з огляду на обсяг наданих під час здійснення перевірки доказів, відповідно до яких власником транспортного засобу є позивач, який здійснював перевезення вантажу, то очевидним є висновок про те, що саме він і є суб`єктом відповідальності як перевізник у розумінні вищенаведених вимог Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім того, з наданого договору оренди № 01/01-24 транспортного засобу від 01.01.2024 вбачається, що орендна плата, визначення якої є істотною умовою договору оренди в контексті положень Цивільного кодексу України, передбачена умовами вказаного договору. Однак доказів сплати такої суми (рух коштів за операціями), акти надання послуг тощо, позовна заява не містить. Крім того, відповідач звертає увагу суду, що вказаний договір оренди не було надано під час перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки так і під час проведення розгляду акту № АР 036829 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.07.2024, за наслідками чого була прийнята оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу. Для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами Закону України «Про автомобільний транспорт» є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб. Надані позивачем до суду копія договору не є достатніми, належними та допустимими доказами того, що вказаний транспортний засіб наданий позивачем в оренду дійсно перебував в оренді на момент перевезення вантажу та здійснення перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки і позивач не був автомобільним перевізником під час перевезення вантажу у зазначену дату. В наданих позивачем до позовної заяви роздруківках даних роботи тахографа відсутні дані роботи тахографа за 22.07.2024, 21.07.2024, 20.07.2024, 14.07.2024, 13.07.2024, 12.07.2024, 26.06.2024 – 06.07.2024, означені інформація та документи були відсутні і під час перевірки, що і відображено у акті № АР 036829 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.07.2024. Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області правомірно було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 128822 від 17.09.2024 та застосовано у відношенні позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_2 ) зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (дата державної реєстрації: 11.07.2017; дата запису: 11.07.2017; номер запису: 22700000000020146). Види економічної діяльності: 49.41 вантажний автомобільний транспорт (основний); 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 41.10 Організація будівництва будівель; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 43.91 Покрівельні роботи; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 43.32 Установлення столярних виробів; 43.31 Штукатурні роботи; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; 43.21 Електромонтажні роботи; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель. Дані відомості підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код: 39816845), у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є суб`єктом владних повноважень.

23 липня 2024 року на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області та направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № 002469 від 22.07.2024, 23 липня 2024 року співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області проводилась рейдова перевірка на а/д М – 30 «Стрий – Умань – Дніпро - Ізварне», 347 км + 527 м.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 20.05.2013 (далі Порядок № 422), був зупинений транспортний засіб марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який обладнано цифровим тахографом.

Під час перевірки вказаного транспортного засобу виявлено, що водій ОСОБА_3 здійснював внутрішнє вантажне перевезення згідно ТТН № 2024-07/23 від 23 липня 2024 року з м. Чернівці до м. Вінниця без оформлення (відсутності) роздруківки даних роботи водія на паперовому носії за 22.07.2024, 21.07.2024, 20.07.2024, 14.07.2024, 13.07.2024, 12.07.2024, 26.06.2024 – 06.07.2024 або бланка підтвердження діяльності водія.

У зв`язку з виявленим правопорушенням співробітником Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 036829 від 23 липня 2024 року.

Водія ОСОБА_3 зі змістом акту № АР 036829 від 23 липня 2024 року ознайомлено, про що свідчить його підпис у вказаному акті.

В матеріалах наданої відповідачем справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, містяться наступні документи:

-          акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 036829 від 23 липня 2024 року;

-          протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу,  ідентифікаційний номер НОМЕР_3 від 16 серпня 2022 року, в якому зазначено дані транспортного засобу, зокрема, марка MAN TGL12.240, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ; дані тахографа, а також дата останньої перевірки та адаптації – 2020 рік; перевізником зазначено ОСОБА_1 ;

-          протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 01683-00304-24, дата складання 19.03.2024 року, згідно з яким транспортний засіб марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 , після технічного контролю визнано технічно справним. Дата чергового проходження обов`язкового технічного контролю не пізніше 19.03.2025 року.;

-          товарно-транспортна накладна № 2024-07/23 від 23 липня 2024 року, у якій зазначено, зокрема: автомобіль: MAN TGL12.240, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій: ОСОБА_3 ; автомобільний перевізник: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ;

-          посвідчення водія ОСОБА_3 ;

-          свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , згідно з яким власником транспортного засобу MAN TGL12.240, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 .

Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті листом № 75066/40/24-24 від 29 серпня 2024 року було викликано ФОП ОСОБА_1 для розгляду справи на 17 вересня 2024 року з 9-00 до 11-00. Також повідомлено про розгляд справи за відсутністю позивача у разі його неявки.

Вказаний лист № 75066/40/24-24 від 29 серпня 2024 року був направлений на адресу позивача поштою з повідомленням про вручення (номер відправлення 0600956906676). Відповідно до даних трекінгу АТ «Укрпошта» вказаний вище лист вручено особисто позивачу 02 вересня 2024 року.

Як зазначає відповідач, ФОП ОСОБА_1 для розгляду справи у визначений час не прибув, відповідно пункту 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, справа про порушення розглянута без його участі. Вказана обставина позивачем не спростована.

За результатами розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 128822 від 17 вересня 2024 року відносно ФОП ОСОБА_1 за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (згідно акту від 23.07.2024 № 036829) та застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 гривень.

Копію постанови № 128822 від 17.09.2024 року разом із супровідним листом № 81277/40/24-24 від 18 вересня 2024 року направлено позивачу поштою з повідомленням про вручення (номер відправлення 0600963640568), яке позивачем отримано особисто 26 вересня 2024 року, про що свідчить роздруківка трекінгу АТ «Укрпошта».

Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № 128822 від 17 вересня 2024 позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі – Закон № 2344-ІІІ).

Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3 Закону № 2344-ІІІ).

Основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг (частина 1 статті 5 Закону № 2344-ІІІ).

Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, у тому числі державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі – Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення (п.п.2, 19, 29 п. 5 Положення № 103).

Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 вказаного Положення).

Відповідно до Положення про Відділ Державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях, затвердженого головою Державної служби України з безпеки на транспорті 05 липня 2024 року (далі – Положення), Відділ державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях є територіальним органом  Державної служби України з безпеки на транспорті та підконтрольний їй. Територіальний орган є самостійним структурним підрозділом апарату Укртрансбезпеки і забезпечує виконання покладених на неї завдань на території  Донецької, Луганської та Харківської областей (пункти 1, 2 розділу І Положення).

Основними завданнями територіального органу є реалізація повноважень Укртрансбезпеки на території Донецької, Луганської та Харківської областей (пункти 1 розділу ІІ Положення).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Положення Територіальний орган відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті, готує пропозиції щодо його вдосконалення (п.п 1); здійснює контроль за додержанням вимог режиму праці та відпочинку перевізниками, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (п.п. 15); у випадках, передбачених законодавством, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення (п.п. 18); здійснює проведення перевірок за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт (п.п. 25); у випадках, передбачених законодавством, виносить в установленому порядку постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів (п.п.30).

Частиною 14 статті 6 Закону №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (надалі - Порядок №1567).

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14 Порядку № 1567)

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено вичерпний перелік підстав для проведення рейдової перевірки, серед яких значиться перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 20 Порядку №1567, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 25 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

В силу частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до частини 2 статті 48 Закону № 2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача під час здійснення 23 липня 2024 року рейдової перевірки належного позивачу транспортного засобу проведена перевірка наявності у водія на момент проведення заходу контролю документів на встановлений тахограф в рамках його належної експлуатації (у тому числі належного використання водієм особистої картки водія до цифрового тахографа та наявності роздруківки даних роботи такого тахографа), обов`язкова наявність яких визначається відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ, та виявлена відсутність роздруківки даних роботи водія на паперовому носії за 22.07.2024, 21.07.2024, 20.07.2024, 14.07.2024, 13.07.2024, 12.07.2024, 26.06.2024 – 06.07.2024.

Водночас суд не бере до уваги надані позивачем до суду роздруківки даних роботи тахографа, оскільки такі були відсутні і під час перевірки, що відображено у акті № АР 036829 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.07.2024. Крім того, ці  роздруківки не містять даних роботи тахографа за 22.07.2024, 21.07.2024, 20.07.2024, 14.07.2024, 13.07.2024, 12.07.2024, 26.06.2024 – 06.07.2024.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, визначається Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі – Інструкція № 385).

Так, пунктом 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; тахокарта – бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі  використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа -  особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при  собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені  тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних  роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з  відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

В свою чергу, перевізники відповідно до пункту 3.5 Інструкції № 385: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку  -  протягом  одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа (пункт 3.6 Інструкції №385).

Таким чином, з огляду на зазначені вище норми, використання тахокарт до аналогового тахографа чи особистої картки водія до цифрового тахографа є щоденним обов`язком водія під час керування транспортним засобом. В свою чергу, на перевізника покладено обов`язок забезпечити водія необхідною кількістю тахокарт чи чинною особистою карткою.

Як вже було зазначено, відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Водночас перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 Закону № 2344-III визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

При цьому, до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством віднесено, зокрема, картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом (пункт 3.3 Інструкції №385).

Разом із цим, посадовими особами Укртрансбезпеки під час проведення рейдових перевірок здійснюється перевірка наявності документів на встановлений тахограф (зокрема, особистої картки водія чи роздруківки даних роботи цифрового тахографа), обов`язкова наявність яких визначається відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ.

Порушення порядку експлуатації встановленого тахографа в частині невикористання чи неналежного використання водієм особистої картки до такого тахографа чи відсутність у водія достатньої кількості паперу для здійснення роздруківок має наслідком відсутність обов`язкового для здійснення перевезень документу, яким є роздруківка даних цифрового тахографа (відповідно до положень статті 48 Закону №2344-ІІІ «інші документи, визначені законодавством»), що не дає можливості зчитати інформацію з такого тахографа.

Отже, непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються внутрішні перевезення вантажів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

При цьому Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

Так, абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону N 2344-III, визначено, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.

Відповідно до статті 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. У свою чергу водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка, а послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Згідно зі статтею 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , позивач є власником транспортного засобу MAN TGL12.240, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перевірявся Відділом Укртрансбезпеки, проте, використовувався такий транспортний засіб у господарській діяльності ФОП ОСОБА_2 . Означений факт встановлено на підставі товарно-транспортної накладної № 2024-07/23 від 23 липня 2024, копія якої як позивачем так і відповідачем надавалась до суду.

Крім того, при складанні акту № АР 036829 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23 липня 2024 року, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області автомобільним перевізником визначено саме ФОП ОСОБА_2 .

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14 жовтня1997 року, визначено:

Автомобільний перевізник — фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна — єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» та цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, визначають що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

Матеріалами справи підтверджується, що перевезення вантажу здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної № 2024-07/23 від 23 липня 2024, згідно з якою автомобільним перевізником зазначено саме ФОП ОСОБА_2 .

Тобто, у вказаній товарно-транспортній накладній саме ФОП ОСОБА_2 визначено автомобільним перевізником, що також було зафіксовано в акті № АР 036829 від 23 липня 2024 року, складеного посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області.

Таким чином, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у фахівців відповідача була наявна інформація щодо автомобільного перевізника.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи суд  виходить передусім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу. Автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а, від 06 липня 2023 року у справі № 560/514/22, від 01 червня 2023 року у справі № 640/39442/21.

На підтвердження факту того, що на момент перевірки транспортний засіб позивача перебував у користуванні ФОП ОСОБА_2 позивачем до суду наданий договір оренди вантажного автомобіля 01/01-24 від 01 січня 2024 року.

Як вбачається із вказаного договору оренди вантажного автомобіля 01/01-24 від 01 січня 2024 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар), ФОП ОСОБА_1 передав, а ФОП ОСОБА_2 прийняла у тимчасове володіння вантажний автомобіль MAN TGL12.240, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з метою перевезень вантажу продукції, що реалізується товариством. Термін оренди складає 1 рік від 01 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року.

Щодо посилання відповідача на те, що вказаний договір оренди не було надано під час перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки та під час проведення розгляду акту № АР 036829 суд зауважує, що під час рейдової перевірки на окремих ділянках дороги контролюючий орган перевіряє документи для перевезення саме у водія.

Як було зазначено вище, статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначені необхідні документи для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Також, слід зазначити, що у цьому переліку документів відсутній договір оренди транспортного засобу. Законодавство не передбачає обов`язкової наявності у водія транспортного засобу договору оренди транспортного засобу, тому його ненадання водієм не вважається порушенням статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Отже, встановлення автомобільного перевізника має відбуватися перш за все на підставі пред`явленої водієм товарно-транспортної накладної. Відсутність у водія договору оренди транспортного засобу не спростовує відомості про автомобільного перевізника, зазначеного у ТТН № 2024-07/23 від 23 липня 2024 року.

Суд бере до уваги практику Верховного Суду по справі № 640/27759/21 від 19.10.2023, в якій Верховний Суд зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядав відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Водночас суд зауважує, що договір оренди вантажного автомобіля 01/01-24 від 01 січня 2024 року не встановлює нових обставин і фактів у цій справі, а лише підтверджує зазначені у ТТН № 2024-07/23 від 23 липня 2024 року відомості щодо автомобільного перевізника.

Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, як установлено судом, спірну постанову відповідачем винесено на припущеннях, що у розглядуваному випадку позивач є автомобільним перевізником, оскільки йому належить автомобіль. Разом із цим, будь-які докази того, що ФОП ОСОБА_1 на момент перевірки виступав автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» суду не надано, а судом такі обставини не встановлено.

Водночас, в матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна № 2024-07/23 від 23 липня 2024 року, яка була надана водієм контролюючому органу безпосередньо при перевірці транспортного засобу, та в якій автомобільним перевізником зазначена ФОП ОСОБА_2 . Проте, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях при винесенні спірної постанови зазначений факт не було взято до уваги.

Щодо посилання відповідача на відсутність у позивача доказів тимчасової реєстрації транспортного засобу суд зазначає, що відповідно до положень пп. «а», «б» пп. 2.1 п. 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 р. №1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).

Згідно із пп. 2.2 п. 2 Правил дорожнього руху України власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно до абз. 6 п. 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388 (далі - Порядок № 1388) за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Тобто, із змісту вказаної норми Порядку №1388 слідує, що тимчасовий реєстраційний талон видається сервісним центром МВС за бажанням власника транспортного засобу надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування, - за зверненням власника транспортного засобу.

Положеннями п. 6.2 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів (далі ТЗ), оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379 (далі - Інструкція № 379) визначено, що за письмовою заявою власника ТЗ - фізичної особи, зразок якої наведено в додатку 14 до цієї Інструкції, про надання права керування цим ТЗ іншій фізичній особі (за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу власника та цю особу) працівниками Центру оформляється та видається тимчасовий реєстраційний талон на термін, зазначений у заяві. При цьому в графі "Особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до _ 20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії ___ N ___".

Заява подається власником ТЗ особисто або уповноваженою ним особою.

При цьому, за правилами п. 6.3 Інструкції № 379, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ.

Наведені норми законодавства дають підстави вважати, що у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, на підставі договору оренди транспортного засобу, у межах господарських відносин, власник або орендар має звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Суд враховує, висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 20.12.2018 у справі №804/8740/16, де зазначено, що попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 та пункту 16 Порядку № 1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто як вважає позивач не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».

Суд зауважує, що Інструкція № 379 є підзаконним актом і лише встановлює порядок реалізації власником транспортного засобу, який передав право користування і (або) розпорядження ним іншій особі, права на оформлення тимчасового реєстраційного талону.

Із аналізу наведених правових норм слідує, що для керування транспортним засобом необхідно пред`явити документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що водій пред`явив інспекторам документи, що засвідчують використання транспортного засобу на законних підставах - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та документи, які надають право на перевезення вантажу.

На переконання суду, сама по собі необхідність звернення про отримання тимчасового реєстраційного талону, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт», не спростовує дійсність інших документів, що підтверджують законність підстав використання транспортного засобу.

Суд зазначає, що ненадання водієм в ході рейдової перевірки тимчасового реєстраційного талону не свідчить про відсутність факту передачі транспортного засобу від власника іншій особі чи про незаконність такої передачі, а також не спростовує відомостей про особу автомобільного перевізника, зазначених у товарно-транспортній накладній.

Оформлення ж тимчасового реєстраційного талону не є єдиним належним і допустимим доказом передання транспортного засобу.

Відсутність факту видачі тимчасового реєстраційного документа, який підтверджує право користування транспортним засобом ФОП ОСОБА_2 , правового значення для вирішення спору не має, оскільки не спростовує факту передання позивачем транспортного засобу в оренду зазначеній вище фізичній особі-підприємцю.

Разом з цим суд зауважує, що відсутність тимчасового реєстраційного документа, який підтверджує право користування транспортним засобом ФОП ОСОБА_2 не було підставою для складання акту № АР 036829 від 23.07.2023 року, за наслідком розгляду якого винесено спірну постанову.

Суд погоджується з доводами Укртрансбезпеки про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах.

Автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 120/554/23.

Отже, матеріалами адміністративної справи цілком підтверджено, що станом на момент проведення перевірки саме ФОП ОСОБА_2 була здійснювала перевезення вантажу будучи автомобільним перевізником. Транспортний засіб був переданий позивачем у користування іншій особі, в товарно-транспортній накладній № 2024-07/23 від 23 липня 2024 року зазначено автомобільним перевізником саме ФОП ОСОБА_2 , а тому позивач у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника, та не може бути суб`єктом відповідальності передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III.

Відтак, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №128822 від 17 вересня 2024 року відносно ФОП ОСОБА_1 є протиправною.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно приписів частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

Відповідно до статті 90 КАС України  суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та задоволення позову.

Водночас, суд зауважує, що позивач просить скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 128822 від 17 вересня 2024 року. Проте, передумовою скасування індивідуального акта чи окремих його положень є визнання такого акту протиправним.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Оскільки постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №128822 від 17 вересня 2024 року відносно ФОП ОСОБА_1 визнана судом протиправною, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №128822 від 17 вересня 2024 року.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн., суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача вказаної суми судового збору.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                                ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) (адреса: 03135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 128822 від 17 вересня 2024 року, задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 128822 від 17 вересня 2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса: 03135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, ЄДРПОУ 39816845) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складене 30 січня 2025 року.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                                   С.В. Смагар