Справа №760/258/25 1-кс/760/1264/25

У Х В АЛ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2025 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_2 , на бездіяльність прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в порядку статті 303 КПК України,

ВСТАНОВИЛА:

До слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва, яка полягає у не розгляді клопотання про вчинення процесуальних та слідчих (розшукових) дій в порядку статті 220 КПК України, поданого в межах кримінального провадження № 12014000000000409 від 17 вересня 2014 року.

В поданій скарзі ОСОБА_2 просить: зобов`язати уповноважену особу у кримінальному провадженні № 12014000000000409 від 17 вересня 2014 року, якою є прокурор ОСОБА_3 , виконати вимоги статті 220 КПК України, розглянути подане ним клопотання в строк не більше трьох днів з моменту подання, і задовольнити його за наявності відповідних підстав; зобов`язати уповноважену особу у кримінальному провадженні № 12014000000000409 від 17 вересня 2014 року, якою є прокурор ОСОБА_3 , у випадку повної або часткової відмови в задоволенні клопотання, яке він направив, винести вмотивовану постанову про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання; зобов`язати уповноважену особу у кримінальному провадженні № 12014000000000409 від 17 вересня 2014 року, якою є прокурор ОСОБА_3 , повідомити слідчого суддю про виконання даної ухвали, шляхом направлення відповідних процесуальних документів через «Електронний кабінет» цього уповноваженого органу в «Електронному суді», протягом 3 (трьох) днів з дня отримання ухвали слідчого судді.

В обґрунтування скарги зазначає, що він є потерпілим у кримінальному провадженні № 12014000000000409 від 17 вересня 2014 року, в межах якого 07 серпня 2024 року він звернувся до уповноваженої особи Солом`янської окружної прокуратури міста Києва з клопотанням № 12014000000000409-SOP-VYH-20240807-01-01-07-63 про надання йому належним чином оформленого витягу з ЄРДР, матеріалів щодо групи прокурорів, слідчих, детективів тощо, проведення допитів, тимчасового доступу тощо, ознайомлення із матеріалами досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

До цього часу, його клопотання, у порядку статей 55-56, 214, 220-221 КПК України не розглянуто, що є бездіяльністю уповноваженої особи.

Оцінюючи наявність підстав для відкриття провадження за скаргою, вивчивши її та дослідивши додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.

Положеннями частини першої статті 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

Слідчим суддею встановлено, що 07 серпня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Солом`янської окружної прокуратури міста Києва з клопотанням № 12014000000000409-SOP-VYH-20240807-01-01-07-63 про вчинення процесуальних дій та проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 12014000000000409 від 17 вересня 2014 року, в порядку статті 220 КПК України.

Зазначає, що прокурором Солом`янської окружної прокуратури у кримінальному провадженні № 12014000000000409 від 17 вересня 2014 року не розглянуто вищевказане клопотання, відповіді про задоволення клопотання або постанови про відмову в задоволенні клопотання не надано.

При цьому, встановлено, що за період з 01 серпня 2024 по 07 січня 2025 року Солом`янським районним судом м. Києва було зареєстровано та розподілено 3 185 скарг ОСОБА_2 , поданих на бездіяльність прокурорів Солом`янської окружної прокуратури м. Києва.

Скарги за своїм змістом є майже ідентичними, вони стосуються бездіяльності прокурорів, які полягають у нерозгляді однотипних клопотань, поданих ОСОБА_2 протягом липня-серпня 2024 року, як потерпілим в межах кримінального провадження №12014000000000409.

Причому здебільшого до скарг, в тому числі й до цієї скарги, заявником не було додано доказів направлення клопотання до Солом`янської окружної прокуратури м. Києва.

Виходячи із цього слідчий суддя змушений проаналізувати дії ОСОБА_2 на наявність в них ознак зловживання процесуальними правами.

Статтею 7 КПК України серед основних засад кримінального провадження передбачено забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Її зміст розкривається у статті 24 цього ж Кодексу, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Спосіб реалізації такого права врегульований, зокрема, Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.

Положеннями вказаної глави унормовано дії суду у випадку виникнення обставин, які перешкоджають здійсненню судового розгляду скарги. До таких слід віднести повернення скарги, відмову у відкритті провадження за скаргою та закриття провадження. Однак інститут реагування на можливі зловживання процесуальними правами учасниками кримінального провадження знаходиться поза межами правового регулювання Глави 26 Кримінального процесуального кодексу України.

Кримінальний процесуальний кодекс України, на відміну від інших процесуальних кодексів, не закріплює серед засад кримінального провадження неприпустимість зловживання процесуальними правами та не встановлює критеріїв, за наявності яких поведінка учасника кримінального провадження може бути визнана зловживанням. Разом з тим, виходячи із загальних засад, зловживання можна визначити як дію або бездіяльність при реалізації учасником кримінального провадження своїх процесуальних прав без мети досягнення правомірного результату і всупереч змісту та призначенню цих прав, спрямовані на перешкоджання виконання завдань кримінального провадження. Заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим (конституційним) принципом і поширюється на всі галузі права.

Зловживання правом на позов, на подання скарги становить собою такий вид зловживань процесуальними правами, за якого уся процедура розгляду спору є невиправданою та неефективною, адже особа звертається до суду з метою, що відмінна від захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Серед таких зловживань можна виокремити подання сутяжницьких, завідомо безпідставних (явно необґрунтованих) позовів або скарг та позовів, що мають штучний характер.

Сутяжницькі позови (скарги) пов`язуються, як правило, із такою, процесуальною поведінкою сторони, що характеризується надмірною процесуальною активністю особи, повторними зверненнями до суду з тотожними або аналогічними позовами, намаганням відновити провадження у справі тощо з метою переслідування процесуального опонента, надокучання йому або спричинення йому фінансових витрат.

З огляду на викладені аспекти, вочевидь, подання ОСОБА_2 надмірної кількості однотипних скарг на бездіяльність різних прокурорів Солом`янської окружної прокуратури м. Києва протягом короткого терміну відповідає ознакам сутяжництва, як форми зловживання процесуальними правами.

При цьому слід взяти до уваги, що задоволення скарг ОСОБА_2 може призвести до розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави фактично до розгляду та надання відповідей на тисячі клопотань однакового змісту в межах одного кримінального провадження та, відповідно, до браку часу для концентрації зусиль на розслідуванні також інших суспільно небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень.

Відповідно до частини п`ятої, частини шостої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Слідчий суддя враховує, що заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 676/7346/15-к). Використання цього інституту прослідковується в практиці КС України, який вказав, що повторне звернення до Конституційного Суду України тієї самої особи з клопотанням щодо перевірки того самого положення закону України на відповідність тим самим положенням Конституції України, свідчить про зловживання правом на подання конституційної скарги (ухвала Першої колегії суддів Першого сенату Конституційного Суду України від 09 липня 2018 року №213-1(І)/2018).

Європейський суд з прав людини також оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви (ч. 3 ст. 35 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод). До одного із випадків зловживання правом на подання заяви ЄСПЛ відносить подання явно сутяжницької заяви або такої, що позбавлена реальної мети (M. v. The United Kingdom; Philis v. Greese).

Кримінальним процесуальним законом передбачено процесуальний механізм реагування на зловживання правом на відвід, який полягає в тому, що у випадках, коли повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду (частина четверта статті 81 КПК України). На переконання слідчого судді, такий механізм є релевантним до ситуації правозастосування під час розгляду цієї скарги.

Враховуючи викладене та виходячи із загальних засад кримінального провадження, вчинення особою вказаних дій, на думку слідчого судді, є зловживанням особою своїми процесуальними правами та має наслідком постановлення судом рішення про залишення такої скарги без розгляду (такий висновок узгоджується, зокрема, із постановою Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 937/1059/20).

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 24, 36, 303, 304, 309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИЛА:

Скаргу ОСОБА_2 , на бездіяльність прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в порядку статті 303 КПК України залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1