Справа 368/1387/24 Головуюча в 1 інстанції - ОСОБА_1

Провадження 11-кп/824/6005/2024 Доповідач в 2 інстанції - ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

26 грудня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:

ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретарки ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження:

прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,

представника виправної колонії (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,

захисника(в режимі відеоконференції) ОСОБА_8 ,

засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 30 жовтня 2024 року,-

в с т а н о в и л а :

До Кагарлицького районного суду Київської області надійшло подання начальника ДУ «Кагарлицька виправна колонія № 115» ОСОБА_10 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_9 від відбування покарання у виді позбавлення волі. В обґрунтування доводів подання вказано, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2022 року, ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. За період відбування покарання у виправній колонії, засуджений добре працює, має хорошу поведінку, відбув строку покарання.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 30 жовтня 2024 року подання начальника ДУ «Кагарлицької виправної колонії № 115» задоволено та звільнено ОСОБА_9 умовно-достроково на не відбуту частину покарання, що становить 2 роки 03 місяці 23 дні позбавлення волі. Мотивуючи це рішення суд послався на те, щоОСОБА_9 протягом всього часу відбування покарання сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а тому відносно нього може бути застосовано ст. 81 КК України щодо основного покарання у виді позбавлення волі.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, прокурор вказав, щозасуджений ОСОБА_9 відбуває покарання з 21 лютого 2022 року. Тому, на його думку, умовно-дострокове звільнення засудженого, який не відбув значну частину призначеного покарання строком на 2 роки 03 місяці 23 дні, за даних умов, у тому числі за наявності значних наслідків вчиненого злочину у виді загибелі особи порушує принцип невідворотності та справедливості покарання, який передбачений ч. 2 ст. 50 КК України. При прийнятті рішення про можливість застосування положень ст. 81 КК України щодо ОСОБА_9 , суд формально віднісся до щирості каяття останнього. Зокрема, розкаяння, як частина поняття виправлення передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Однак, матеріали особової справи засудженого та матеріалах поданих ним під час розгляду подання намістять даних на підтвердження того, що засуджений після набрання вироком законної сили намагався будь-яким чином реально допомогти потерпілим оговтатись від пережитого, компенсувати їм перенесені страждання, чи полегшити душевний біль. Крім того, своїми злочинними діями засуджений заподіяв збитки в розмірі 1 500 000 грн. Відповідно до копії платіжних доручень від 03 листопада 2023 року, засуджений відшкодував збитки потерпілим в межах 4 000 грн. А отже відшкодування неспіврозмірно малої частини заподіяної шкоди, при формальній можливості відшкодування із заробітної плати, жодним чином не може свідчити про розкаяння ОСОБА_9 у вчиненому злочині. Також, відсутність виправлення засудженого також підтверджується тим, що ухвала Кагарлицького районного суду від 15 листопада 2023 року відмовлено в задоволенні подання про заміну покарання на більш м`яке, оскільки засуджений на шлях виправлення не став та отримав одне стягнення, а саме 27 грудня 2023 року у вигляді догани за самовільне залишення робочого місця боржником, яке погашено лише 28 червня 2024 року. На переконання прокурора, при вирішенні питання про застосування пільги, передбаченої ст. 81 КК України до засудженого необхідно враховувати також інтереси потерпілої ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_12 , які наполягали на призначенні ОСОБА_9 найсуворішого покарання. Отже, застосування до засудженого ОСОБА_9 пільги, передбаченої ст. 81 КК України, на переконання прокурора, порушує мету кримінального покарання, зокрема його каральну складову. Просив ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у застосуванні до засудженого пільги, передбаченої ст.81 КК України.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

прокурора, який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи і просив її задовольнити;

представника виправної колонії, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги прокурора;

засудженого та його захисника, які апеляційну скаргу вважали необгрунтованою, просили залишити її без задоволення, а ухвалу без змін;

вивчивши подання та приєднанні до нього матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення.

За змістом ст. 81 КК України підставами для застосування умовно-дострокового звільнення є:

відбування засудженим певного виду покарання, перелік яких визначений у частині першій цієї статті;

відбування ним певної частини призначеного строку покарання визначеної у частині третій цієї статті;

доведення засудженим свого виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці (ч.2 ст. 81 КК України).

Водночас колегія суддів враховує, що відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, при цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Таким чином, висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен грунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, у тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не стільки факт відбуття певної частини покарання, а факт доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, які мають бути не лише констатовані, а й доведеними перед судом належними, допустимим й достовірними доказами. Висновок же про виправлення засудженого має грунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.

Із матеріалів провадження вбачається те, що засуджений ОСОБА_9 відбуває покарання у виді позбавлення волі, на момент звернення до суду із подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відбув частину покарання, початок строку відбуття покарання засудженим обраховується з 21 лютого 2021 року, кінець строку покарання: 21 лютого 2027 року.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що відбуття ОСОБА_9 визначеної законом України про кримінальну відповідальність частини покарання, його поведінка, яка свідчить про виконання ним обов`язків, передбачених ст. ст. 9, 107 КВК України, не є безумовною підставою для застосування положень ст. 81 КК України. Наявність лише формально позитивних характеристик засудженого, не є переконливими та достатніми підставами для його умовно-дострокового звільнення, зважаючи на обставини та характер вчиненого ним правопорушення та його наслідків.

Більш того, колегія суддів враховує, що за вироком суду засудженого на користь кожного потерпілого стягнуто як матеріальну, так і моральну шкоду, проте, будь-яких доказів на підтвердження відшкодування потерпілим з боку засудженого іншої частини стягнутих грошових коштів, матеріали справи не містять.

Таким чином, на переконання колегії суддів, беззаперечні докази того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, матеріали справи не містять, як і не встановлені такі докази під час апеляційного розгляду, як і відсутні достатні докази, сукупність яких беззаперечно б свідчила про виправлення та перевиховання засудженого станом на час розгляду подання.

Тож, оцінюючи всі обставини у сукупності, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що на даний час наявні підстави умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування призначеного за вироком суду покарання.

Враховуючи встановлені під час апеляційного розгляду обставини в їх сукупності, колегія суддів погоджується з доводами прокурора, викладеними в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду про відсутність достатніх обгрунтованих підстав стверджувати про виправлення та перевиховання засудженого за час відбування покарання, а тому застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є передчасним, а відтак ухвала суду першої інстанції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України підлягає скасуванню з постановленням судом апеляційної інстанції нової ухвали про відмову у задоволенні подання начальника ДУ «Кагарлицька виправна колонія № 115» ОСОБА_10 , у зв`язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення.

Неврахування зазначених вище обставин призвело до постановлення судом ухвали, яка не грунтується як на матеріалах справи, так і на вимогах закону. У зв`язку із цим ухвала Кагарлицького районного суду Київської області від 30 жовтня 2024 року про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_9 від відбування покарання у виді позбавлення волі не можливо визнати законною та обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Оскільки передбачені законом підстави для умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_9 від відбування покарання не встановлені, колегія суддів вважає за необхідне постановити у цій справі нову ухвалу про відмову у задоволенні відповідного подання начальника ДУ «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» ОСОБА_10 .

Керуючись ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 30 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_9 скасувати.

Постановити нову ухвали.

У задоволенні подання начальника ДУ «Кагарлицька виправна колонія № 115» ОСОБА_10 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_9 від відбування покарання у виді позбавлення волі відмовити.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

СУДДІ

___________________ ________________________ ________________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4