Справа №760/14250/22 2/760/4347/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила зобов`язати відповідача знести за власний рахунок збудований об`єкт нерухомості (споруду), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:509:0013.

Свої вимоги мотивує тим, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:509:0011, що розташована в АДРЕСА_2 , а також є власником житлового будинку, розташованого за вказаною адресою. Власником суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:509:0013, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 .

На вказаній земельній ділянці, суміжній із земельною ділянкою позивача, без наявності будь-якої дозвільної документації щодо будівництва, відповідач розпочав зведення самочинної будови та продовжує її будівництво, наразі фактично завершив зведення так званої «коробки будинку», порушуючи при цьому будівельні та санітарні норми, а саме: відстань від найбільш відступної конструкції стіни новобудови відповідача до межі земельної ділянки позивача складає близько 1 метра, хоча правилами пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-2019 «Планування і забудова територій» встановлено, що така відстань повинна бути не менше 3 метрів; протипожежна відстань між новобудовою відповідача та дерев`яним будинком, який розташований на земельній ділянці позивача складає близько 5 метрів.

Зазначає, що такі порушення несуть безпосередню загрозу її життю та здоров`ю, оскільки у разі виникнення пожежі у споруджуваному самовільно відповідачем будинку, вогонь може безперешкодно перекинутися на її будинок та завдати шкоди житті і здоров`ю людей, що знаходяться в будинку, а також несуть безпосередню загрозу пошкодження чи знищення будинку.

Крім того, листом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 04 вересня 2021 року позивачу було повідомлено про те, що Департамент не видавав, не реєстрував документів, які б надавали право на виконання підготовчих будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:509:0013. Аналогічні відповіді були надані Державною інспекцією архітектури та містобудування України.

Отже, відповідачем розпочате самочинне будівництво будівлі без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, та без належним чином затвердженого проекту, яке станом на сьогодні продовжується.

Окрім того, висновком експерта № 21225 від 04 серпня 2021 року встановлено, що протипожежна відстань від індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:72:509:0011) до об`єкта будівництва - індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 ( кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:72:509:0013), за умови завершення його будівництва та влаштування стін по існуючому фундаменту, не буде відповідати вимогам пункту 15.2.2 ДБН Б.2.2 - 12:2019 «Планування та забудова територій».

Експертом встановлено, що відстань від зовнішньої стіни індивідуального житлового будинку позивача до фундаменту об`єкта будівництва відповідача, що розташований на суміжній ділянці становить 5,33 м.

При цьому, мінімальна відстань між будинком позивача, побудованого із деревного зрубу, та новобудовою відповідача повинна складати не менше 10 м. Відповідно до висновку експерта зменшення нормативної протипожежної відстані між індивідуальними житловими будинками, що розташовані на суміжних земельних ділянках не допускається.

Враховуючи вищевикладене, такі дії відповідача порушують законні права та інтереси позивача на користування та розпорядження своїм майном, безпечне використання будинку та проживання у ньому, а також свідчать про використання відповідачем належної йому земельної ділянки у спосіб, який не дозволяє позивачу як власнику суміжної ділянки, використовувати її за цільовим призначенням - як присадибну ділянку для обслуговування наявного в ній будинку, тому позивач звернулася до суду з указаним позовом та просила його задовольнити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 жовтня 2022 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2022 року вищевказану позовну заяву було залишено без руху.

На виконання зазначеної ухвали 08 грудня 2022 року позивачем надано до суду квитанцію про сплату судового збору.

09 грудня 2022 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від 12 квітня 2023 року задоволено. Змінено порядок судового провадження та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та зазначивши, що оскільки об`єкт нерухомості (споруда) збудований відповідачем без належного документа та затвердженого проекту, а також з істотними порушеннями будівельних норм і правил, він є самочинним об`єктом будівництва. За вказаним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022105090001818 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України. Відповідно до технічного звіту № 01-16/10/23-ТО від 18 липня 2024 року здійснити перебудову без повного демонтажу індивідуального житлового будинку, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:509:0013 за адресою АДРЕСА_1 є неможливим. Враховуючи викладене, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, про поважність причин неявки суду не повідомив. Таким чином, судом були вжиті всі визначені законом заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи. Крім того, у встановлений судом строк, не скористався своїм правом на подання відзиву, тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність відповідача.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

Судом установлено, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:509:0011 за адресою: АДРЕСА_2 , та розташованого на ній житлового будинку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 27169967 від 23 вересня 2014 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 2601999648 від 26 лютого 2020 року та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000021092022 від 16 червня 2022 року.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 302672608 від 14 червня 2022 року земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:509:0013 належить на праві власності відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 07 червня 2022 року за № 1326.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9900792142022 від 14 червня 2022 року вбачається, що земельна з кадастровим номером 8000000000:72:509:0013, що належить відповідачу є суміжною з земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:72:509:0011, що належить позивачу.

Відповідачем на належній йому земельній ділянці здійснюється будівництво об`єкта нерухомості.

Згідно з відповіддю Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 04 вересня 2021 року Департамент не видавав, не реєстрував документів, які б надавали право на виконання підготовчих/будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до листів Державної інспекції архітектури та містобудування України від 06 липня 2022 року № 4778/05/13-22 та від 08 липня 2022 року № 4837/02/13-22 інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:509:0013, змін до них, їх скасування чи анулювання станом на дату відповіді не виявлено. У реєстрі будівельної діяльності немає інформації щодо виданих дозвільних документів громадянину ОСОБА_4 на проведення будівельних робіт по АДРЕСА_1 .

Висновком експерта № 21225 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 04 серпня 2021 року, складеним судовим експертом Лісниченком С. В., встановлено:

-відстань у світлі від зовнішньої стіни індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:72:509:0011) до фундаменту об`єкта будівництва АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:72:509:0010), що розташований на суміжній земельній ділянці, становить 5,33 м;

-відповідно до листа Солом`янського районного управління ГУ ДНМ України в м. Києві № 21/746 від 23 липня 2021 року ступінь вогнестійкості індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 - V. За адресою: АДРЕСА_1 здійснюється будівництво індивідуального житлового будинку, даних щодо ступеня вогнестійкості будівництва не надано. Відповідно до вимог пункту 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» відстань у світлі від зовнішніх стін індивідуального житлового будинку V ступеня вогнестійкості до зовнішніх стін індивідуального житлового будинку на суміжній земельній ділянці повинна становити не менше 10 м при ступені його вогнестійкості I, II, III та не менше 15 м при ступені його вогнестійкості IIIa, IIIб, IV, Iva, V;

-зменшення нормативної протипожежної відстані між індивідуальними житловими будинками, що розташовані на суміжних земельних ділянках, за умови, що ступінь вогнестійкості одного з них V, вимогами ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» не передбачено;

- протипожежна відстань від індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:72:509:0011) до об`єкта будівництва - індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 ( кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:72:509:0010), за умови завершення його будівництва та влаштування стін по існуючому фундаменту, не буде відповідати вимогам пункту 15.2.2 ДБН Б.2.2 - 12:2019 «Планування та забудова територій».

Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок з кадастровим номером 8000000000:72:509:0010 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , розробленою у 2021 році фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 , шляхом поділу вищевказаної земельної ділянки було сформовано дві земельні ділянки площею 0,0500 га кожна, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

З додатку № 2 до Акта приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу «Схема прив`язки межових знаків до об`єктів і контурів місцевості при поділі земельної ділянки по межі поділу, кадастровий номер 8000000000:72:509:0010, АДРЕСА_1 » та додатку до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку відповідача «Кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:509:0013» вбачається, що одній з земельних ділянок, сформованих в ході поділу земельної ділянки 8000000000:72:509:0010, що межує з земельною ділянкою позивача, було присвоєно кадастровий номер 8000000000:72:509:0013, інша сформована земельна ділянка є суміжною з земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:72:509:0009, що належить ОСОБА_6

21 жовтня 2022 року за заявою позивача про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:509:0013 до 07 червня 2022 року, невстановлена особа самовільно, всупереч установленому законом порядку, вчиняє будь-які дії правомірність яких оспорюється окремим громадянином, та якими заподіяна значна шкода інтересам власника, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022105090001818 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України.

Відповідно до технічного звіту № 01-16/10/23-ТО від 18 липня 2024 року про проведення технічного обстеження щодо дотримання норм забудови земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:509:0013, та можливості перебудови житлового будинку на вказаній земельній ділянці для дотримання норм забудови земельної ділянки, складеного експертом ТОВ «АССКА» Портянко П. В., для забезпечення протипожежної відстані згідно ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги» та висновків Солом`янського районного управління ГУ ДСНС України в м. Києві № 21/1476 від 23 липня 2021 року, необхідно забезпечити відстань між індивідуальними житловими будинками позивача та відповідача, на суміжних земельних ділянках, не менше 10 м. Для дотримання даних відстаней слід виконати зміщення будинку відповідача на необхідну відстань; для перебудови будинку відповідача необхідно виконати демонтаж покрівлі, кроквяної системи, плит перекриття, несучих стін та перегородок, а також інших несучих і самонесучих елементів. При виконанні даних демонтажних робіт забезпечити стійкість будинку неможливо. Дані роботи приведуть до повної руйнації всього будинку. Враховуючи вищенаведене, здійснити перебудову без повного демонтажу індивідуального житлового будинку відповідача, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:509:0013 за адресою: АДРЕСА_1 є неможливим.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_2 посилалася на те, що спірна будівля побудована з істотним порушенням будівельних норм і правил, без відповідних дозвільних документів, є самочинним будівництвом, у зв`язку із чим порушуються її права, як сусіднього землекористувача.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до пунктів «г», «е» частини першої статті 91 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина друга, пункту «б» частини третьої статті 152 ЗК України).

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

При цьому, за положеннями частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

За змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2022 року в справа № 442/4338/17 (провадження № 61-1460св21) зроблено висновок, що «позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України. […]

Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил з огляду на положення Законів України «Про основи містобудування»; «Про архітектурну діяльність»; «Про регулювання містобудівної діяльності»; постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13 квітня 2011 року № 466 необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.

Таким чином, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва особа (власник) може заявити за умови доведеності факту порушення своїх прав самочинною забудовою».

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

До подібних висновків дійшов Верховного Суду у постановах від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц, від 12 квітня 2021 року у справі № 653/104/19, від 31 травня 2021 року у справі № 320/1889/17-ц, від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17, від 18 квітня 2019 року у справі № 206/6229/15.

Європейській суд з прав людини у рішенні від 21 квітня 2016 року у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria, скарга № 46577/15) роз`яснив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Законність знесення самочинного будівництва має бути оцінена на предмет пропорційності такого втручання.

Отже, позивач зобов`язана довести факт самочинності будівництва, порушення її прав, як власника суміжної земельної ділянки, та обґрунтованості захисту її прав лише у такий спосіб, як знесення.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом установлено, що відстань від зовнішньої стіни індивідуального житлового будинку АДРЕСА_2 , що належить позивачу до фундаменту об`єкта будівництва АДРЕСА_1 , що належить відповідачу, що розташований на суміжній земельні ділянці, становить 5,33 м, що не заперечувалось сторонами.

Відповідно до вимог пункту 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» відстань у світлі від зовнішніх стін індивідуального житлового будинку V ступеня вогнестійкості до зовнішніх стін індивідуального житлового будинку на суміжній земельній ділянці повинна становити не менше 10 м при ступені його вогнестійкості I, II, III та не менше 15 м при ступені його вогнестійкості IIIa, IIIб, IV, Iva, V.

Враховуючи, що згідно з листом Солом`янського районного управління ГУ ДНС України у м. Києві № 21/1476 від 23 липня 2021 року ступінь вогнестійкості індивідуального житлового будинку позивача - V, то протипожежна відстань між вищевказаними об`єктами нерухомості, що розташовані на суміжних земельних ділянках, повинна становити не менше 10 метрів.

Таким чином, установлено порушення відповідачем при будівництві спірної будівлі норм ДБН щодо збереження протипожежної відстані від зовнішніх стін індивідуального житлового будинку відповідача до зовнішніх стін індивідуального житлового будинку.

Разом з тим, істотне порушення будівельних норм чи відхилення від проекту без установлення факту порушення прав позивача не є самостійною підставою для задоволення позову про знесення самочинного будівництва, поданого особою, яка не наділена державою функціями зі здійснення контролю за дотриманням законодавства в архітектурно-будівельній сфері (постанова Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17, провадження № 61-1460св21).

Водночас, позивачем не надано суду будь-яких доказів, що таке розташування житлового будинку відповідача перешкоджає користуватися належними їй житловим будинком та земельною ділянкою за цільовим призначенням.

Твердження позивача, що через порушення протипожежної відстані між житловими будинками, у разі виникнення пожежі у споруджуваному самовільно відповідачем будинку вогонь може безперешкодно перекинутися на її будинок та завдати шкоди життю і здоров`ю людей, що знаходяться у будинку, а також може призвести до пошкодження чи знищення будинку, ґрунтуються виключно на припущеннях ОСОБА_2 та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Так, висновком експерта № 21225 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 04 серпня 2021 року та технічного звіту № 01-16/10/23-ТО від 18 липня 2024 року встановлено та підтверджено факт порушення відповідачем при будівництві спірної будівлі норм ДБН щодо збереження протипожежної відстані між будівлями, що розташовані на суміжних земельних ділянках, а також констатовано, що для забезпечення дотримання зазначених вимог перебудова будинку відповідача без повного його демонтажу неможлива.

Водночас, будь-яких відомостей про те, що таке розташування житлового будинку має негативний вплив щодо можливості користування позивачем її власністю, а також створює небезпеку для її життя та здоров`я чи інших осіб під час перебування в будинку та на земельній ділянці, що їй належать, вищевказані висновки не містять.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення її прав, свобод чи законних інтересів внаслідок здійснення відповідачем самочинного будівництва на суміжній земельній ділянці.

Щодо недотримання містобудівних норм об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , то з відповідним позовом не позбавлений можливості звернутися до суду уповноважений на це орган, якому делеговані повноваження по здійсненню державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Самі по собі обставини щодо здійснення відповідачем будівництва з порушенням вимог законодавства, без доведення позивачем порушення її прав, не є достатньою підставою для задоволення вимог про знесення такого будівництва, оскільки цьому крайньому заходу передує виконання пункту 1 частини 7 статті 376 ЦК України (подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23 липня 2024 року у справі № 359/1365/22, провадження № 61-1214св24).

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що подані позивачем висновок експерта та технічний звіт, у порушення вимог чинного законодавства, не містять відомостей про те, що висновки підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Так, частиною п`ятою статті 106 ЦПК України, якою визначено особливості проведення експертизи на замовлення учасників справи, встановлено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Враховуючи вищевикладене, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, підстави заявленого позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Крім того, частиною п`ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Ураховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, то судові витрати, відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтею 41 Конституції України, статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статтями 91, 152 ЗК України, статтями 317, 321, 376, 391 ЦК України, статтями 12,13, 76-81, 106, 137, 141, 209, 258, 259, 263- 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна