Справа №        11-1022       2006 року Категорія   ст.   263 ч. 2    КК України

Головуючий у 1-й інстанції Харлан Н.М.

Доповідач: Ландар О.В.

УХВАЛА Іменем України

2006 року вересня місяця 08 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді                           Ландара О.В.

суддів                                                    Томилка В.П., Лісіченко Л.М.

з участю прокурора                              РибачукГЛ.

засудженого                                         ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 27 червня 2006 року.

Цим вироком:

ОСОБА_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, українець, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину 1990 року народження, приватний підприємець, з вищою освітою, не судимий, засуджений за ст. 263 ч. 2 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вирішено долю речового доказу.

Згідно вироку, ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 20 квітня 2006 року, рухаючись по автошляху Липова Долина - Гадяч на автомобілі "Опель-Кадет" днз НОМЕР_1, який належить його дружині ОСОБА_2, на узбіччі автошляху знайшов мисливський ніж, який забрав із собою, поклавши під водійське сидіння свого автомобіля та незаконно перевозив його.

21 квітня 2006 року близько 2 години в м. Гадяч по вул. Леніна вказаний автомобіль під керуванням ОСОБА_1, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, був затриманий працівниками міліції. В ході проведеного огляду даного автомобіля в салоні під водійським сидінням було виявлено мисливський ніж, який згідно висновку експерта НОМЕР_2 є холодною зброєю колючо-ріжучої дії, виготовлений по типу мисливських ножів загального призначення саморобним способом.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок районного суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, оскільки в його діях не має складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Рибачук Г.А. про законність і обґрунтованість вироку суду, засудженого ОСОБА_1 в обґрунтування поданої апеляцій та в останньому слові, перевіривши доводи апеляцій та матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне вирок суду залишити без змін, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 - без задоволення, виходячи з наступного.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.  263  КК України,  а саме  носінні холодної зброї без  передбаченого  законом дозволу, обгрунтований    сукупністю    досліджених    в судовому   засіданні   й   наведених   у   вироку доказів, яким суд дав належну оцінку.

Твердження засудженого ОСОБА_3 про відсутність в його діях складу злочину, оскільки він не носив холодну зброю безпосередньо при собі, а перевозив її не заслуговують на увагу. Як видно із протоколу огляду автомобіля (а.с. 5), даний ніж - предмет злочину - був виявлений співробітниками міліції в салоні автомобіля під водійським сидінням.

Відповідно до ч.2 п.П Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №3 "Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами", незаконне носіння холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями по їх переміщенню, транспортуванню особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо).

За таких обставин дії засудженого судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 263 КК України правильно.

Відповідає вимогам ст. 65 КК України і призначене ОСОБА_1 покарання, яке обране з урахуванням обставин вчинення ним злочину середньої тяжкості, позитивних даних про особу винного та обставин, що пом'якшують покарання.

Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження скоєння ним нових злочинів. Отже підстав для його пом'якшення немає.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 27 червня 2006 року відносно нього - без змін.