Справа№ 11-1038 /2006 року Категорія ст.286 КК України

Головуючий у 1-й інстанції: Савченко А.Г. Доповідач: Гавриш В.М.

УХВАЛА

Іменем України

2006 року вересня місяця «6 » дня Колегія суддів судової палати у криміна­льних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого-судді      Гавриш В.М.

Суддів:                                    Голубенко Н.В. Кожевнікова О.В.

з участю прокурора      Рибачук Г.А.

потерпілої                              ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 06 червня 2006 року

установила:

Цим вироком, ОСОБА_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1, українець, грома­дянин України, освіта середня спеціальна, одруже­ний, маючий на утриманні неповнолітню дитину, не працюючий, раніше не судимий засуджений за ст.286 ч.І КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ч.І ст.75 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Відповідно до ч.І ст.76 КК України покладено обов"язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; якому повідомляти про зміну місця проживання або ро­бот та куди один раз на місяць з'являтися для реєстрації.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задоволено частково, циві­льний позов прокурора м. Полтави задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2, на користь потерпілої ОСОБА_1 2873 грн. 29 коп. в рахунок відшкодування матеріальних збит­ків та в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., а всього 12 873 грн. 29 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2, на користь Полтавського міського фінан­сового управління 789 грн. 69 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпі­лої ОСОБА_1.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 1 берез­ня 2006 року о 18 годині 10 хвилин, керуючи на підставі довіреності виданої ОСОБА_3 належним їй автомобілем ВАЗ-21070 СПГ державний номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись по вул.. Фрунзе у м. Полтаві, допустив пору­шення пунктів 12.3 та 18.1 "Правил дорожнього руху України", згідно яким, при виникненні перешкоди не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та наблизившись до нерегульованого пішохі­дного переходу, на якому перебували пішоходи, не зменшив швидкості і не зупинився, а тому вчинив наїзд на потерпілу ОСОБА_1, яка переходила проїжджу частину дороги по пішохідному переходу на перехресті вулиць Фрунзе та Красіна, внаслідок чого їй були спричинені середньої тяжкості ті­лесні ушкодження за ознакою тривалого розгляду здоров"я.

В апеляції засудженого ОСОБА_2 ставиться питання про пом"якшення призначеного основної міри покарання та скасування додатко­вого покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засо­бами, а також зменшення розміру відшкодування розміру моральної шкоди з мотивів того, що призначене судом покарання є занадто суровим та не відпо­відає тяжкості вчиненого злочину і спричиненим наслідкам. Крім того, засу­джений посилається на те, що призначаючи додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд не врахував, що таке право є єдиним джерелом його заробітку.

Вислухавши доповідь судді Апеляційного суду Полтавської області, думку прокурора Рибачук Г.А. про необґрунтованість апеляції засудженого, заслухавши заперечення потерпілої ОСОБА_1, яка посилалась на три­валий незадовільний стан здоров"я, перевіривши матеріали справи та обго­воривши мотиви апеляції, колегія судців вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню, але вирок слід уточнити, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні значених у вироку злочинних дій, тобто грубого порушення правил безпеки руху, що потягло за собою заподіяння потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень, обґрунтовані дослідженими в судо­вому засіданні доказами, ним не спростовуються, а тому його дії за ст.286 ч.І КК України кваліфіковані вірно.

Також обґрунтовано судом досліджувались докази по справі в порядку передбаченому ст.299 КПК України, оскільки фактичні обставини справи та розмір цивільного позову потерпілої підсудним ОСОБА_2 не оспорю­валися, він правильно розумів зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності його позиції не виникло та йому судом належним чином роз'яснено, що за таких умов, він втрачає право, оспорювати фактичні обста­вини справи і розмір задоволеного цивільного позову у апеляційному поряд­ку.

/а.с. 134/

Виходячи з наведеного, апеляційна інстанція позбавлена права розгля­дати апеляцію засудженого в частині вирішення цивільного позову потерпі­лої ОСОБА_1.

Більше того, задовольняючи цивільний позов потерпілої не в повному обсязі, а лише частково, суд належним чином вмотивував своє рішення.

Вирішуючи питання про призначення засудженому основного та дода­ткового покарання, суд належним чином врахував тяжкість вчиненого злочи­ну, конкретні обставини справи, його позитивну характеристику за місцем проживання, наявність на утриманні малолітньої дитини, а також системати­чне порушення підсудним "Правил дорожнього руху", за що підсудний не одноразово притягувався до адміністративної відповідальності.

/а.с. 107/

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд прийшов до вір­ного висновку про необхідність призначення засудженому додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, при цьому судом в повній мірі враховані обставини, які пом"якшують його покарання та звільнив ОСОБА_2 від відбування основної міри пока­рання з випробуванням, в порядку передбаченому ст. 75 КК України, а тому підстав для подальшого пом'якшення покарання не вбачається.

За таких умов, апеляція засудженого не підлягає до задоволення.

Поряд з цим, відповідно до ч.З ст. 13 Кримінально-виконавчого Кодек­су України кримінально-виконавча інспекція встановлює періодичність та дні проведення реєстрації засуджених до покарань у виді громадських робіт і виправних робіт, а також осіб, звільнених від відбування покарання з випро­буванням.

Всупереч зазначеним положенням закону, суд вийшов за межі наданої чинним законодавством компетенції і повноважень та самостійно встановив періодичність з"явлення засудженого на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи, що підлягає виключенню з резолютивної частини виро­ку.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залиши­ти без задоволення.

Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 6 червня 2006 року стосовно ОСОБА_2 уточнити та виключити з резолютивної частини вказівку суду про періодичність з"явлення засудженого на реєстрацію в ор­гани кримінально виконавчої системи.

В решті це|ике вирок залишити без змін.