2-а-3881/11

П О С Т А Н О В А

іменем України

31.10.2011  року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді  Сеніна  В.Ю., за участю секретаря   Распутньої Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

             18.10.2011 позивач ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з вищевказаною позовною заявою, в якій просить визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну доплату в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 по 31.12.2011 та здійснювати  нараховування надбавки в подальшому.

        В обґрунтування позовних вимог зазначила, що має статус  дитини війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом, а саме  на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

         Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши письмові заперечення проти заявлених вимог.

Ухвалою суду від 31.10.2011року позовні вимоги  за період з 09.07.2007 по 17.04.2011  було залишено без розгляду.

Дослідивши матеріали справи,  суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

        Позивач  ОСОБА_1 народилася  ІНФОРМАЦІЯ_1,  знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва і отримує пенсію за віком.

        На момент звернення до суду,  нарахування позивачу доплати до пенсії в сумі 30% від мінімальної пенсії за віком за 2011 рік відповідачем не здійснено. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно із ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) було менше 18 років.

           Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що не заперечується відповідачем, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

           Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

          Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме отримання надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 року №2195-ІУ, набрав чинності 01.01.2006 року. Дію статті 6 зупинено на 2007 рік. з урахуванням статті 111 Закону України від 19.12.2006  N 489-V, згідно із Законом України від 19.12.2006  N 489-V.

           Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44. 45. 46 статті 71, статей 98, 101. 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян)) зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 №489-V та положення ст. 111 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

           Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI у Законі України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005, N 4, ст. 94; 2006 , N 9 - 11, ст. 96. N 19 - 20, ст. 166; 2007 N 7 - 8. ст. 66): текст статті 6 викладено в такій редакції:

"Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

           Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

            Рішенням Конституційного Суду України у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу І, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 -12 пункту 35. пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

            Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

            Оскільки, будь-яким іншим Законом, крім Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни.

          Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

           При цьому, частина 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

          Однак, враховуючи той факт, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. З ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

          Як вбачається, позивачем пред'явлена вимога про здійснення нарахування та виплату надбавки до пенсії, як “дитині війни”за 2011 рік.

           Судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва здійснювалось нарахування та виплата позивачу надбавки як “дитині війни”в розмірі, що передбачений Законом України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, та відповідного нормативного акту Кабінету Міністрів України, яким встановлено розмір даної надбавки, а саме в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

            Законом України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”до внесення в нього змін не передбачено будь-яких обмежень щодо виплати надбавки, передбаченої Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.

            Разом з тим , відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011рік”, який набрав чинності 19.06.2011року, встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”застосовуються у порядку  та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011рік”. За наявності нормативно - правових актів, які мають однакову юридичну силу, але по різному регулюють спірні правовідносини –визначають розмір щомісячного підвищення  до пенсії як “дитині війни”, а саме Закон України “Про соціальний захист дітей війни”та Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2011рік”. Водночас на момент набрання чинності зазначеним вище Законом Кабінетом  Міністрів України не встановлено нового порядку та розміру виплат окремим категоріям громадян.

            23.07.2011 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”. Таким чином, нарахування та виплата до 22.07.2011 “дітям війни”підвищення до пенсії  або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги , що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, після зазначеної дати, відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011рік” з відповідними змінами.

            Згідно з ч.  2 ст. 71   КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта   владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

            Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення про відсутність підстав для нарахування підвищення до пенсії в період з 18.04.2011 по 22.07.2011.

            За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині визнання дій відповідача щодо нарахування  та виплаті позивачу щомісячної державної соціальної надбавки до пенсії як “дитині війни”в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період з 18.04.2011 по 22.07.2011 протиправними та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну надбавку до пенсії як “дитині війни”в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період з 18.04.2011 по 22.07.2011, з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

           Позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача нараховувати і виплачувати позивачу соціальну надбавку як “дитині війни”в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в подальшому, після постановлення рішення, не можуть бути задоволені, оскільки чинним законодавством не передбачений порядок захисту порушених прав на майбутнє.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України.

          Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

          позов  ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії - задовольнити частково.

          Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної надбавки до пенсії як “дитині війни”в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 18.04.2011 по 22.07.2011- протиправними.

          Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну надбавку до пенсії як “дитині війни”в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 18.04.2011 по 22.07.2011 з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1   3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

          В задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити.

   Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя