ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17.03.2008 Справа № 10/240-ПН-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Шепель І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом відкритого акціонерного товариства "Херсонський електромашинобудівнийзавод", м. Херсон,
до Херсонської міської ради Херсонської області, м. Херсон,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1, м. Херсон,
про визнання права власності,
за участю представників
позивача: Долгополов О.В., представник, дов. від 20.06.07 р., Павліш П.В., представник, дов. від 03.01.07 р.
відповідача: Рєпін К.К., гол. спеціаліст юр. відділу, дов. № 1-13-86 від 25.09.06 р.,
третьої особи: на засідання суду не прибув.
Позивач у позовній заяві просить визнати за ним права власності на 33/100 домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що після надання житла у власність колишнім власникам спірної частини (33/100) домоволодіння, до підприємства перейшло право власності зазначеної частини домоволодіння. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається також на положення ст. ст. 344, 392 ЦК України.
Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в ході судового засідання заперечував проти позову, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, правопопередник позивача був зобов'язаний після відселення мешканців будинку знести домоволодіння, тобто він не мав права володіти, користуватися та розпоряджатися майном на свій розсуд, як то продати, обміняти та вчиняти інші дії, що відповідно до законодавства належать власникові майна, а значить, на думку відповідача, право власності на спірне майно до позивача не перейшло.
До того ж, згідно матеріалів справи, позивач був зобов'язаний відселити мешканців усього будинку і тільки тоді проводити його знос, оскільки він цього не зробив, то право зносу домоволодіння він не набув.
Крім того, згідно Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності",об'єктами передачі у тому числі, є житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) (стаття 2).
Згідно статті 4-1 зазначеного Закону, ініціатива щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів зазначених у статті 3 цього Закону, а також від господарських товариств створених у процесі приватизації (корпоратизації).
Із вказаного вбачається, що визнати за позивачем право власності неможливо, оскільки відповідно до вищезазначених норм спірне житлове приміщення підлягає передачі у комунальну власність міста Херсона.
Крім того, норми статті 344 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, тобто коли володіння майном почалося раніше ніж за три роки до набрання чинності ЦК України, правила статті 344 ЦК України не застосовуються. ЦК України набрав чинності 1 січня 2001 року, володіння майном, як вказує позивач почалося раніше, тому правила статті 344 ЦК України не можуть бути застосовані.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, належним чином повідомленої про час, дату і місце проведення судового засідання, не скориставшись своїм правом на участь у вирішенні спору.
Відповідно до ухвали заступника голови господарського суду Херсонської області від 08.08.07 р. справу передано на розгляд судді Гридасову Ю.В.
Ухвалою заступника голови господарського суду Херсонської області від 27.02.08 р. продовжено строк вирішення даного спору на 1 місяць, до 27.03.08 р.
Провадження у справі зупинялось на період з 08.10.07 р. до 27.02.08 р.
За згодою представників учасників судового процесу судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
До участі у справі не було залучено фізичних осіб ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., оскільки зазначені особи, у відповідності до постанови господарського суду Херсонської області від 04.07.07 р. у справі № 14/201-АП-07, залишеної без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2007 року у справі № 22а-2321/2007 р. (категорія № 12), якою визнано нечинним п. 4 рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради м. Херсона від 14.05.2001 р. № 53, не мають прав на спірну частку (33/100) домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд
в с т а н о в и в :
Згідно зі ст. 38 Земельного кодексу УРСР (який діяв в період з 1970 по 1990 роки) вилучення земельних ділянок для державних або громадських потреб провадиться виконавчими комітетами міських (селищних) Рад народних депутатів - із земель населених пунктів (крім земель, закріплених за колгоспами, радгоспами та іншими сільськогосподарськими підприємствами, організаціями і установами в безстрокове користування, а також випадків, передбачених статтею 41 цього Кодексу) незалежно від розміру земельних ділянок у відповідності з генеральним планом забудови населених пунктів. При цьому, право громадян на користування наданою земельною ділянкою підлягає припиненню відповідно повністю або частково у випадку виникнення необхідності вилучення земельної ділянки для державних або громадських потреб (п. 6 ч. 1 ст. 36 ЗК УРСР).
У відповідності з рішенням виконавчого комітету Херсонської міської Ради народних депутатів трудящих від 25.04.1973 р. № 226 за орендним підприємством "Херсонський електромашинобудівний завод" (правопопередник позивача, надалі за текстом -позивач) була закріплена земельна ділянка загальною площею 5 га, яка розташовувалася в межах наступних вулиць: пр. Ушакова - Червоного Хреста - К. Маркса -Гірського у м. Херсоні.
В подальшому, рішенням виконавчого комітету Херсонської міської Ради народних депутатів трудящих від 21.05.1987 р. № 105/5 позивачу була відведена земельна ділянка площею 0,95 га, яка розташовувалася в межах відведених рішенням № 226. При цьому, згідно з рішенням № 105/5 позивач повинен був знести декілька житлових будинків, у тому числі і будинок за адресою: АДРЕСА_1, з відселенням його мешканців у встановленому законом порядку.
Таким чином, на підставі зазначених рішень, у відповідності зі ст. ст. 36, 38 ЗК УРСР, земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, була вилучена для державних потреб - розширення та утворення санітарної зони підприємства-позивача, яке на той час було у державної власності.
Згідно з п. 1 ст. 171 Житлового кодексу УРСР у разі знесення жилих будинків, що перебувають в приватній власності громадян, у зв'язку з вилученням земельних ділянок для державних або громадських потреб, зазначеним громадянам, членам їх сімей, а також іншим громадянам, які постійно проживають у цих будинках, надаються за встановленими нормами квартири в будинках державного або громадського житлового фонду. Крім того, власникам жилих будинків, на їх вибір, або сплачується вартість будинків, будівель та пристроїв, що зносяться, або надається право використати матеріали від розбирання цих будинків, будівель та пристроїв за своїм розсудом. За бажанням громадян виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів забезпечують їм (замість надання квартир) можливість позачергового вступу до членів житлово-будівельних кооперативів і одержання в них квартир. А забудовник має здійснити знесення наявних домоволодінь і здійснити компенсацію за них у встановленому діючим законодавством України порядку і розмірах. При цьому, порядок і умови розрахунку пов'язаних зі зносом житлових будинків затверджений відповідною Інструкцією Державного будівельного комітету від 29.12.1984 року, яка діє до теперішнього часу (надалі за текстом - Інструкція).
У відповідності з п. 2.1. Інструкції квартири громадянам, при відведенні земельних ділянок державним, кооперативним і громадським підприємствам (забудовнику), повинні виділятися такими підприємствами.
На виконання вищезазначених рішень, керуючись ст. 171 ЖК УРСР, позивачем у період 1992-1993 років було здійснено відселення частини власників домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1:
ОСОБА_7, власника 17/100 домоволодіння, яке виникло у останнього на підставі договору купівлі-продажу від 04.09.1963 року;
ОСОБА_1, власника 16/100 домоволодіння, яке виникло у останньої на підставі договору купівлі-продажу від 13.05.1987 року.
Вказаним громадянам, у встановленому законом та Інструкцією порядку, позивачем було надане у власність відповідне житло, а саме:
ОСОБА_7. - двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2;
ОСОБА_1 - однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_3, після чого позивачу були передані усі правовстановлюючі документи зазначених громадян на частини домоволодіння.
Факт надання квартир вказаних громадянам за рахунок позивача підтверджується довідкою відповідача від 19.06.2007 року № 8-6853-9/10 і встановлений постановою Господарського суду Херсонської області від 04.07.2007 року по справі № 14/201-АП-07.
У відповідності зі ст. 2 Закону України "Про власність" (в подальшому Закон) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Об'єктами права власності колективу орендарів (як в даному випадку) є вироблена продукція, одержані доходи та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом (ст. 22 Закону).
У відповідності з п. 1.1. Статуту ВАТ "Херсонський електромашинобудівний завод" останній є правонаступником усіх прав і обов'язків орендного підприємства "Херсонський електромашинобудівний завод".
Фактично, після надання позивачем квартир у власність колишнім власникам спірної частини домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1, до позивача, на умовах договору міни (ст. ст. 242-242 ЦК УРСР), перейшло право спільної часткової власності ( право володіння, користування і розпорядження) 33/100 частинами зазначеного домоволодіння.
Вищенаведені факти підтверджені (встановлені) постановою Господарського суду Херсонської області від 04.07.2007 року по справі № 14/201-АП-07, за участю тих же сторін і, у відповідності зі ст. 35 ГПК України, повторного доказування не потребують.
Судом також приймається до уваги посилання позивача, в обґрунтування позову, на положення ст. 344 ЦК України, відповідно до якої особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, тобто коли володіння майном почалося раніше ніж за три роки до набрання чинності ЦК України, правила статті 344 ЦК України не застосовуються.
ЦК України набрав чинності 1 січня 2004 року, враховуючи, що позивачем у період 1992-1993 років було здійснено відселення частини власників спірного домоволодіння, володіння майном, почалося не раніше ніж за три роки до набрання чинності ЦК України, тому правила статті 344 ЦК України можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти позову, з вищезазначених підстав, а також оскільки предметом спору є нерухоме майно яке, на момент обміну, перебувало у приватній власності, тому положення Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" до спірних правовідносин не застосовуються.
У відповідності зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, зайво сплачене державне мито у розмірі 17грн.00коп. підлягає поверненню позивачу з держбюджету України.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
в и р і ш и в :
1. Позов задовольнити.
2. Визнати право власності відкритого акціонерного товариства "Херсонський електромашинобудівний завод" (ідентифікаційний код -05808988, адреса -73000, м. Херсон, пр-т Ушакова, 57) на 33/100 домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
3. Стягнути з Херсонської міської ради Херсонської області (ідентифікаційний код - 26347681, адреса - 73000, місто Херсон, пр-т. Ушакова, 37, р\рахунок -не відомий) на користь відкритого акціонерного товариства "Херсонський електромашинобудівний завод" (ідентифікаційний код -05808988, адреса -73000, м. Херсон, пр-т Ушакова, 57) 85грн.00коп. витрат по сплаті державного мита, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Видати довідку на повернення позивачу з державного бюджету України 17грн.00коп. зайво сплаченого державного мита.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя Ю.В. Гридасов
Дата оформлення та підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України "20" березня 2008 р.