Справа № 2a-9824/08/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Кирилюк Н.Ю.
За участю сторін:
Представника позивача: ОСОБА_1
Представника відповідача: (ГУМВС): ОСОБА_2
Представника відповідача: (Кілійського РВ) не з’явився
Представника відповідача: (ГУДКУ) не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Кілійського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та зобов’язання виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку,-
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду з Вищого адміністративного суду України на новий розгляд надійшла адміністративна справ за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Кілійського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 16.09.2008 року № 504 о/с щодо звільнення з посади помічника начальника районного відділу-оперативного чергового чергової частини Кілійського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області ОСОБА_1 та поновлення його на цій посаді, зобов’язання виплатити 4 583,37 грн. грошової компенсації за невикористану відпустку в період з 22.05.2007 року по 19.09.2008 року.
Під час нового розгляду встановлено:
У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду (з урахуванням уточненого адміністративного позову від 01.09.2009 року) з позовними вимогами до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Кілійського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності керівництва Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області щодо непроведення обліку його роботи у понаднормовий час в період з травня 2006 року по серпень 2008 року та несвоєчасну виплату грошової компенсації за цей понаднормово відпрацьований час; зобов'язання Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області виплатити 903 грн.68 коп. грошової компенсації за несвоєчасну оплату праці за службу в понаднормовий час, у святкові, неробочі дні та у нічний час за період часу з травня 2006 року по вересень 2008 року; скасування п.п. 1 п.1 наказу Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області від 02.07.2008 року № 151 «Про результати проведення підсумкової перевірки стану професійної підготовки та безпеки особового складу Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області»в частині оголошення йому догани; зобов'язання Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області виплатити 4583 грн. 37 коп. грошової компенсації за невикористану відпустку в період з 22.05.2007р. по 19.09.2008 року; визнання протиправною бездіяльності керівництва Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області щодо ненадання копії грошового атестату для вивчення та підтвердження його особистим підписом щодо правильності нарахувань та внесення всіх сум грошового забезпечення для призначення пенсії та проведення остаточного розрахунку на день звільнення; зобов'язання Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області провести остаточний розрахунок та внести всі суми грошового забезпечення до грошового атестату для призначення пенсії; визнання протиправним і скасування наказу ГУМВС України в Одеській області від 16.09.2008р. № 504 о/с в частині звільнення його з посади помічника начальника районного відділу-оперативного чергового чергової частини Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області; зобов'язання ГУ МВС України в Одеській області поновити його на службі на посаді помічника начальника районного відділу-оперативним черговим чергової частини Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області, врахувавши безперервний стаж роботи і вислугу років; стягнення з ГУ МВС України в Одеській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення з Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області 1 335 грн. матеріальної шкоди та 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
21 жовтня 2009 року постановою Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність керівництва Кілійського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо не проведення обліку роботи позивача у понаднормовий час в період часу з травня 2006 року по серпень 2008 року та несвоєчасної виплати грошової компенсації за цей понаднормовий час. В іншій частині в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
12 листопада 2009 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду було залишено в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2009 року, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
15 червня 2011 року ухвалою Вищого адміністративного суду України було скасовано ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2009 року у повному обсязі та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2009 року в частині відмови у задоволенні вимог про визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 16.09.2008 року №504 о/с щодо звільнення з посади помічника начальника районного відділу-оперативного чергового чергової частини Кілійського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та поновлення на цій посаді; зобов’язання виплатити 4583, 37 грн. грошової компенсації за невикористану відпустку в період з 22.05.2007 року по 19.09.2008 року. Справу в цій частині було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2009 року залишено без змін.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги про визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 16.09.2008 року № 504 о/с щодо звільнення з посади помічника начальника районного відділу-оперативного чергового чергової частини Кілійського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та поновлення на цій посаді, зобов’язання виплатити 4 583,37 грн. грошової компенсації за невикористану відпустку в період з 22.05.2007 року по 19.09.2008 року підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Пояснив, що 20.05.2008 року у зв’язку з систематичним порушенням трудового законодавства з боку керівництва Кілійського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області він був змушений подати рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ, однак такого бажання та дійсного наміру звільнятися у позивача не було. Згідно поданого рапорту від 20.05.2008 року позивач як причину звільнення вказав системне порушення діючого трудового законодавства стосовно нього керівництвом Кілійського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та просив звільнити його на пенсію, не вказуючи, що це його власне бажання. На кадровій комісії в ГУМВС України в Одеській області факт порушення трудового законодавства стосовно позивача його колишнім керівництвом не зафіксували та звільнили позивача з органів внутрішніх справ згідно п. 64 «ж»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі КМУ) від 29.07.1991 року №114 (далі Положення № 114), а саме за власним бажанням. При цьому питання про звільнення позивача з профспілкою Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області не погоджувалось та такий представник взагалі на кадрову комісію не делегувався. З огляду на вищевикладене, позивач вважає наказ ГУ МВС України в Одеській області від 16.09.2008 року № 504 о/с про звільнення його органів внутрішніх справ з вказівкою за власним бажанням незаконним. Крім того, позивач зазначив, що в порушення п. 56 Положення йому не була виплачена компенсація за невикористану відпустку за період з 22.05.2007 року по 19.09.2008 року.
Представник відповідача –ГУ МВС України в Одеській області заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Зазначив, що вимоги позивача щодо скасування наказу ГУМВС України в Одеській області № 504 о/с від 16.09.2009 року про його звільнення та поновлення на службі в органах внутрішніх справ (далі ОВС) є абсолютно необґрунтованими, оскільки підставою для видання зазначеного наказу в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ слугував власноруч написаний рапорт про звільнення та інші матеріали (атестаційний лист, подання). Твердження позивача про відсутність в нього наміру звільнятися спростовуються рапортом від 01.07.2008 року, який за своїм змістом містить волевиявлення ОСОБА_1 на припинення трудових відносин з органами внутрішніх справ України. В атестаційному листі, який складений за результатами проведення атестування ОСОБА_1 перед звільненням, зазначається, що позивач звільнюється за власним бажанням, мається власноручно зроблена відмітка позивача про те, що він згодний з текстом атестації. Таким чином позивачем було підтверджено бажання звільнитися з органів внутрішніх справ за власним бажанням. Посилання ж позивача на необхідність участі представників профспілки в процедурі його звільнення не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а в позовній заяві взагалі не вказана жодна норма права, яка б встановлювала такий порядок. Положенням №114, яким саме і встановлений порядок і підстави звільнення з ОВС, не передбачено отримання згоди професійної спілки на звільнення працівника з органів внутрішніх справ. Крім того, керівництво ГУ МВС України в Одеській області не було повідомлене про прийняття ОСОБА_1 до лав профспілкової організації, якщо таке взагалі мало місце. Щодо позовної вимоги позивача щодо зобов’язання виплатити 4 583,37 грн. грошової компенсації за невикористану відпустку в період з 22.05.2007 року по 19.09.2008 року, представник відповідача зазначив, що право на грошову компенсацію за невикористану відпустку згідно п. 56 Положення мають тільки особи рядового та молодшого начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ. Оскільки ОСОБА_1 на час звільнення мав звання майор міліції, тобто був особою старшого начальницького складу, він не має права на компенсацію за невикористану відпустку, а тому позивачеві не нараховувалась та не виплачувалась вказана компенсація.
Відповідачі - Кілійський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Головне управління Державного казначейства України в Одеській області були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, однак в судове засідання не з'явились, заперечень проти позову по суті заявлених вимог не надали, у зв’язку з чим справа розглядалась без участі їх представників на підставі положень ст. 128 КАС України за наявними в справі доказами.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини справи:
ОСОБА_1 працював в Кілійському РВ ГУ МВС України в Одеській області на посаді помічника начальника районного відділу-оперативного чергового чергової частини Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області.
01.07.2008 року ОСОБА_1 подав рапорт на ім’я начальника ГУМВС України в Одеській області, в якому вказуючи на систематичне порушення трудового законодавства України керівництвом Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області та наявність вислуги років для призначення пенсії, просив звільнити його органів внутрішніх справ України на пенсію (т. 1 а.с. 121).
06.08.2008 року заступником начальника - начальником штабу Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області було проведено атестацію ОСОБА_1 за період з грудня 2006 року по серпень 2008 року, про що був складений атестаційний лист. У висновках атестаційного листа зазначено, що ОСОБА_1 займаній посаді відповідає та прийнято рішення про задоволення поданого ним рапорту про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням. Із зазначеним висновком ОСОБА_1 був згодний, про що у атестаційному листі є відповідний власноручний запис ОСОБА_1 З рішенням атестаційної комісії ОСОБА_1 був ознайомлений 25.08.2009 року під підпис, зауваження стосовно рішення були відсутні (т. 1 а.с. 122-123).
На підставі рапорту позивача наказом начальника ГУМВС України в Одеській області № 504 о/с від 16.09.2008 року майора міліції ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил 19.09.2008 року за власним бажанням за п. 64 «ж»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (т.1 а.с. 126).
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України “Про міліцію” порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Закону Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 29.07.1991 року № 114, якою затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Отже, правовідносини з приводу проходження позивачем служби врегульовані спеціальним актом законодавства - Положенням, а тому норми всіх інших актів законодавства до цих правовідносин можуть бути застосовані лише в разі відсутності відповідних норм в Положенні та за умови, що приписи цих актів не суперечать характеру та змісту правовідносин з проходження служби в міліції.
Відповідно до п. 10 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Згідно п.п. «ж» п. 64 цього Положення звільнення осіб старшого начальницького складу проводиться за власним бажанням при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов’язків.
Суд критично відноситься до посилань позивача в обґрунтування позовних вимог щодо протиправності оскаржуваного наказу на те, що у рапорті причиною звільнення він вказав системне порушення діючого трудового законодавства стосовно нього керівництвом Кілійського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та просив звільнити його на пенсію, не вказуючи, що це його власне бажання, а тому відповідачем неправомірно звільнено його за власним бажанням за п. 64 «ж». Суд виходить з того, що у пункті 64 Положення № 114 міститься вичерпний перелік підстав для звільнення осіб старшого начальницького складу, на жодну із яких позивач при подачі рапорту від 01.07.2008 року не посилався. В судовому засіданні позивач також не зазначив, за якою, на його думку, підставою позивач повинен був звільнити його з органів внутрішніх справ. Як вбачається з атестаційного листа, позивач був ознайомлений з текстом атестації та погодився з її висновками про задоволення його рапорту про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням, про що свідчать власноручно зроблена відмітка «згоден»та особистий підпис позивача. Крім того зазначені доводи позивача спростовуються саме його рапортом на ім'я начальника ГУ МВС України в Одеській від 01.07.2008 року, який за своїм змістом містить волевиявлення позивача на звільнення його з органів внутрішніх справ на пенсію.
Щодо посилання позивача на те, що питання про звільнення з органів внутрішніх справ неправомірно не було погоджене ГУ МВС України в Одеській області з профспілкою Кілійського РВ ГУ МВС Одеській області, суд вважає за необхідне зазначити, що Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, як спеціальним актом законодавства, яким регулюється, зокрема, порядок звільнення органів внутрішніх справ, не передбачено погодження звільнення працівника з профспілкою.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про правомірність видання наказу ГУМВС України в Одеській області № 504 о/с від 16.09.2008 року про звільнення ОСОБА_1 у запас Збройних Сил за власним бажанням за п. 64 «ж»Положення № 114, у зв’язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 16.09.2008 року № 504 о/с щодо звільнення його з посади помічника начальника районного відділу-оперативного чергового чергової частини Кілійського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та поновлення на цій посаді.
Що стосується вимоги позивача щодо зобов'язання Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області виплатити 4583 грн. 37 коп. грошової компенсації за невикористану відпустку в період з 22.05.2007р. по 19.09.2008 року, суд зазначає наступне.
Правові відносини з приводу надання працівникам міліції відпусток врегульовані розділом IV Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Відповідно до п. 52 Положення чергова відпустка має бути надана протягом календарного року кожній особі рядового або начальницького складу. В особливих випадках з дозволу прямого начальника (від начальника управління внутрішніх справ Кримської АРСР, області, м. Києва, йому рівних і вище) невикористана чергова відпустка за минулий рік може бути надана в I кварталі наступного року.
Згідно п. 53 цього ж Положення особам рядового і начальницького складу тривалість чергової відпустки в році вступу на службу в органи внутрішніх справ обчислюється пропорціонально з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби.
Пунктом 56 Положення передбачено, що особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення. Особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 1.6 Наказу МВС України від 31.12.2007 року № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 після звільнення з органів внутрішніх справ звернувся до керівництва Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області із письмовим запитом по факту не надання йому невикористаної відпустки перед звільненням та не нарахуванні компенсації за невикористану відпустку.
Листом від 09.12.2008 року № 58/п-695 ОСОБА_1 було отримано відповідь Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області, що згідно графіку відпусток Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області надання чергової відпустки ОСОБА_1 за 2008 рік заплановано в грудні поточного року, а ОСОБА_1 звільнено у вересні 2008 року, крім того правових підстав щодо виплати компенсації за невикористану відпустку відповідно п. 56 Положення немає, оскільки на час звільнення зі служби він був особою старшого начальницького складу органів внутрішніх справ (т. 1 а.с. 248).
З цього приводу позивач зазначив, що у 2007 році була йому Кілійським РВ ГУМВС України в Одеській області було надано чергову щорічну відпустку, однак він просить виплатити йому грошову компенсацію за невикористану відпустку саме за період з 22.05.2007 року по 19.09.2008 року, оскільки вважає, що відповідач повинен виплатити йому компенсацію за невикористану відпустку за весь відпрацьований час на посаді помічника начальника районного відділу-оперативного чергового чергової частини Кілійського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області. При цьому суму компенсацій, яку він просить стягнути з відповідача за цей час, він розрахував самостійно на підставі розрахунків, роздрукованих в засобах масової інформації.
У судовому засіданні представник відповідача - ГУМВС України в Одеській області - підтвердив той факт, що позивач на час звільнення з органів внутрішніх справ має невикористану відпустку за 2008 рік, при цьому чергова відпустка за 2007 рік позивачем використана.
Пунктом 56 Положення № 114 встановлено, що особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.
Особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Як встановлено судом, позивач був звільнений з органів внутрішніх справ наказом ГУМВС України в Одеській області № 504 о/с від 16.09.2008 року за власним бажанням за п.64 «ж».
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що оскільки позивач, як особа середнього начальницького складу був звільнений з органів внутрішніх справ за власним бажанням, а не через підстави зазначені в абзаці першому пункту 56 Положення №114, він на підставі норм абзацу 2 ст. 56 цього ж Положення має право на компенсацію за невикористану в році звільнення відпустку. З цих же підстав суд не погоджується з твердженням представника відповідача щодо того, що право на грошову компенсацію за невикористану відпустку згідно п. 56 зазначеного Положення мають тільки особи рядового та молодшого начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ.
Разом з тим, з огляду на встановлені в судовому засіданні факти суд вважає, що позивач має право на компенсацію лише за невикористану відпустку у 2008 році, а тому позовна вимога позивача щодо зобов’язання Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області виплатити йому 4 583,37 грн. грошової компенсації за невикористану відпустку в період з 22.05.2007 року по 19.09.2008 року підлягає задоволенню частково шляхом зобов’язання відповідача розрахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2008 рік.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 7-14, 69-71, 76, 79, 86, 122, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Кілійського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та зобов’язання виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку – задовольнити частково.
Зобов’язати Кілійський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області розрахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2008 рік.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 19 жовтня 2011 року.
Суддя: Білостоцький О.В.
19 жовтня 2011 року