Справа № 216/7380/24

                                                провадження №2/216/883/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

     ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

28 січня 2025 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді: Чирського Г.М.,

за участю секретаря судового засідання: Смолдирева М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 м. Кривого Рогу, в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача за довіреністю Мєшнік К.І. звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 18.11.2019 року, яка станом на 11.07.2024 року складає 86954,52 грн., в обґрунтування якого посилається на те, що банк з відповідачем в рамках нового проекту банку monobank, уклали договір кредиту шляхом підписання 18.11.2019 року Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, де спеціальним платіжним засобом є платіжна картка monobank. Своїм підписом відповідач прийняв пропозицію банку та погодився з тим, що Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифів банку, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, які викладені на банківському сайті www.monobank.ua/terms, складають договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит в розмірі 100000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .Однак, відповідач своїх обов`язків за угодою не виконує, оскільки кредитні кошти витратив та не повертає. Внаслідок цього, за ним утворилася заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), яка станом на 11.07.2024 року згідно долученого Розрахунку становить 86954,52 грн. яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами у сумі 3028 грн.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.11.2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В судове засідання представник АТ «Універсал Банк» не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомленим належним чином за зареєстрованим місцем проживання, а також шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада», про причини своєї неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення, відповідно до положень ст.ст. 280, 282 ЦПК України.

Враховуючи, що сторони до суду не прибули, в матеріалах справи мається достатня кількість доказів для вирішення справи по суті, суд відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України вважає за доцільне ухвалити рішення без участі сторін по справі та без фіксації процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.        

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст.1054, ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позичкодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Судом встановлено, що 18.11.20190  року ОСОБА_1 , шляхом підписання Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, уклав кредитний договір, де спеціальним платіжним засобом є платіжні картки monobank та обслуговування банком здійснюється дистанційно. Своїм підписом відповідач повністю та безумовно прийняв пропозицію банку та погодився з тим, що Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які викладені на банківському сайті www.monobank.ua/terms, складають договір про надання банківських послуг, на підставі чого відповідач отримав кредит у розмірі 100 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.

Пунктом 2 Анкети-заяви відповідач погодився з тим, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує та зобов`язується виконувати його умови.

Відповідно до п.10 Анкети-заяви, позичальник надає право та доручає АТ «Універсал Банк» здійснювати договірне списання коштів з усіх своїх рахунків відкритих у АТ «Універсал Банк», без додаткових розпоряджень, для погашення будь-яких інших грошових зобов`язань Клієнта перед АТ «Універсал Банк», що випливають з умов договору таабо будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між клієнтом та банком.

У пункті 7 Анкети заяви зазначено, що ОСОБА_1 підтверджує ознайомлення з довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Частиною 6 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 18.11.2019 року ОСОБА_1 просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті ним в Банку. Він засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором. Також він визнав, що удосконалений електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та або Банком з використанням електронного/електронного удосконаленого цифрового підпису.

Договір був підписаний власноручним підписом ОСОБА_1 18.11.2019 року.

Отже, ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» досягли згоди по всім умовам, погодили їх та підтвердили своє волевиявлення підписами: як фізично на Анкеті-заяві так і у мобільному додатку через використання позивачем електронного підпису.

Аналогічна правова позиція сформована в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 в справі № 561/77/19, в якій скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, що між сторонам укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Аналогічні висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, які згідно ч.4 ст.263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Слід зазначив, що в АТ «Універсал Банк», з метою ідентифікації клієнта при проведенні операцій з використання картки, при активізації картки встановлюється ПІН-код. ПІН-код є аналогом власноручного підпису Клієнта. Клієнт погоджується, що використання карти і правильного ПІН-коду є належною і достатньою ідентифікацією держателя платіжної карти.

До анкети-заяви банком було долучено витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів та витяг з Тарифів за карткою monobank з Паспортом споживчого кредиту та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача.

Позивач зазначає, що взяті на себе зобов`язання за договором виконав, надавши позичальнику кредит у розмірі до 100000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка Monobank. Відповідач умови кредитного договору не виконував, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідно до наданого позивачем до суду розрахунку, станом на 11.07.2024 року за відповідачем утворилася заборгованість за наданим кредитом у сумі 86954,52 грн. – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно із вимогами п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 6, 11, 525, 627 ЦК України, підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку проте, що будь-який вид договору, який у складається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Закон України від 03.09.2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» визначає організаційно правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом пере направлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону України №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви( форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, що визначені змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно із вимогами ст. 1054 ЦК України, банк зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, що встановлені договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із вимогами ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне.

Банк уклав з ОСОБА_1 кредитний договір та надав йому у тимчасове користування грошові кошти на умовах їх повернення, по мірі витрачання зі сплатою відсотків. Позичальник умови договору належним чином не виконує, оскільки кредитні кошти витратив, після чого їх кредитору не повернув. Внаслідок цього, право банка на повернення його власності - кредитних коштів, порушено, а тому підлягає судовому захисту. Банк має право вимагати стягнення заборгованості з ОСОБА_1   і реалізував це право, звернувшись до суду.

Враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № б/н від 18.11.2019 року не виконує, внаслідок чого має наведену заборгованість, суд вважає позовні вимоги підставними та таким, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 3028,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 5-8, 10,11, 12,13,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ 21133352, заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 18.11.2019 року, яка утворилася станом на 11.07.2024 року, у розмірі 86 954,52 грн. (вісімдесят шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні 52 коп.), яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у названій сумі та судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять всім гривень 00 коп.), а всього 89 982 грн. 52 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                                 Г.М. Чирський