Справа № 161/23020/24

Провадження № 2/161/851/25

Р І Ш Е Н Н Я

                                І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

27 січня 2025 року                                                                         місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді                                        Івасюти Л.В.

за участю секретаря судового засідання                        Вольської А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Споживчий кредит» звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Позов обґрунтовує тим, що 25.04.2024 з відповідачем було укладено кредитний договір (оферти) № 25.04.2024-100000787, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 11000,00 гривень строком на 98 днів. Проценти за користування кредитом становлять 1,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит та 1,18 % денної процентної ставки яка застосовується за кожен день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія за користування кредиту становить 10 % від суми кредиту та складає 1100,00 грн. та неустойка 110,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання зобов`язання.

В свою чергу відповідач зобов`язання за договором не виконав у зв`язку з чим, станом на 31.07.2024 в нього утворилася заборгованість в сумі 33770,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 11000,00 грн. та заборгованості по процентам в сумі 16170,00 грн., комісії 1100,00 грн., неустойки 5500,00 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 33770,00 грн. та понесені судові витрати по справі.

Ухвалою судді від 09.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно ч.8 ст.128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав.

Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

За погодженням представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, та подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд установив таке.

25.04.2024 з відповідачем було укладено кредитний договір (оферти) № 25.04.2024-100000787, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 11000,00 гривень строком на 98 днів. Проценти за користування кредитом становлять 1,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит та 1,18 % денної процентної ставки яка застосовується за кожен день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія за користування кредиту становить 10 % від суми кредиту та складає 1100,00 грн. та неустойка 110,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання зобов`язання.

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Договір кредиту містить персональні дані відповідача, зокрема, її прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, паспортні дані, номер картки платника податків, номер банківської картки, на яку перераховуватимуться грошові кошти, а також адресу, номер телефону та адресу електронної пошти відповідача.

Відповідач взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту не виконав, порушивши вимоги кредитного договору.

З розрахунку, наданого позивачем вбачається, що станом на 31.07.2024 в нього утворилася заборгованість в сумі 33770,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 11000,00 грн. та заборгованості по процентам в сумі 16170,00 грн., комісії 1100,00 грн., неустойки 5500,00 грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Відповідності до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Враховуючи наведене, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання кредитного договору шляхом заповнення заявок на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору.

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) від 28.03.2018.

Враховуючи вищевикладене, відповідач істотно порушив умови кредитного договору, ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, в зв`язку з чим утворилась заборгованість, а тому позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в сумі 11000,00 грн. та неустойки в сумі 5500,00 грн. є правомірними та підлягають до задоволення.

Що стосується вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 зробила правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, враховуючи вищенаведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно правильного застосування положень ст.ст.625, 1048 ЦК України, позивач вправі був нараховувати договірні відсотки лише у період дії строку кредиту, тобто за період з 25.04.2024 по 31.07.2024 (98 днів), починаючи з 01.08.2024 позивач не вправі був нараховувати договірні відсотки, а надалі відносини між сторонами трансформуються з договірних в охоронні, де застосовуються положення ст.625 ЦК України.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути відсотки за період дії договору в сумі 12759,70 грн. і саме такі загальні витрати за кредитом визначені сторонами у паспорті споживчого кредиту.

Крім цього, безпідставними є позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 1100,00 грн., оскільки відповідно до умов кредитного договору позичальнику кредит надавався на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін у даній частині визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 06.09.2017 по справі № 6-2071цс16 та постанові Верховного Суду від 24.10.2018 по справі № 276/4216/16-ц, відповідно до яких, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У зв`язку з вищевказаним позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 1100,00 грн. не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з  ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитом в загальному розмірі 29259,70 грн.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,00 грн. та заявлено позовні вимоги про стягнення 33770,00 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 29259,70 гривень, що становить 86,64 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2098,77 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст. ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 25.04.2024-100000787 від 25 квітня 2024 року в сумі 29259 (двадцять дев`ять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) гривень 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в сумі 2098 (дві тисячі дев`яносто вісім) гривень 77 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Суддя Луцького міськрайонного суду                                                         Волинської області                                                                 Л.В. Івасюта