Справа № 127/9172/23

Провадження № 22-ц/801/216/2025

Категорія: 55

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк К. П.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 рокуСправа № 127/9172/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.

за участю секретаря судового засідання: Кахно О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу № 127/9172/23 за позовом за позовом ТОВ «АТП 1 ЛТД» до Вінницької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування рішення державного реєстратора та припинення речового права

за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лепетухи Ярослави Валентинівни на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2024 року про забезпечення позову, постановлену у складі судді Гуменюка К. П.,

встановив:

У провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ТОВ «АТП 1 ЛТД» до Вінницької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування рішення державного реєстратора та припинення речового права.

04 листопада 2024 року на адресу суду від представника позивача ТОВ «АТП 1 ЛТД» Путіліна Є.В. надійшла заява про забезпечення позову ТОВ «АТП 1 ЛТД» до Вінницької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування рішення державного реєстратора та припинення речового права, в якій останній просить суд накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:084:0073 по АДРЕСА_1 площею 0,0824 га.

Вимоги заяви мотивовано тим, що як слідує із матеріалів справи, предметом позову є скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:084:0073 по АДРЕСА_1 площею 0,0824 га. Один із відповідачів під час розгляду справи в суді здійснив відчуження земельної ділянки, що є предметом спору, отже аналогічно може вчинити і інший відповідач. В даному випадку вжиття заходів забезпечення позову виступає як спосіб гарантування обов`язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і не створює невиправданих обмежень власника в його правах.

У зв`язку із вказаними обставинами заявник звернувся до суду із даною заявою.

Оскаржуваною ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2021 року клопотання задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:02:084:0073 по АДРЕСА_1 площею 0,0824 га.

Не погодившись з оскаржуваною ухвалою представник відповідача  ОСОБА_2  - адвокат Лепетуха  Я.В. подала апеляційну скаргу в якій зазначила, що позивач не надав жодних доказів на обґрунтування поданої заяви, які б свідчили про наявність реальної загрози того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав та інтересів.

Просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2024 року.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників процесу не надходив.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Лепетуха Я.В. апеляційну скаргу підтримала, просила суд її задовольнити.

Представник позивача Сінкевич Л.О. в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, просила сул залишити ухвалу суду першої інстанції в сили як законну та обґрунтовану.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд виходив з того, що за наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань позивача вбачається, що предметом позову по даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, який є об`єктом права спільної сумісної власності, тому заявлений позивачем захід забезпечення позову є взаємопов`язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав та інтересів позивача.

Тобто, суд дійшов висновку, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні чи відмові у задоволенні позовних вимог.

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали колегія суддів враховує таке.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

З огляду на викладене, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Види забезпечення позову, які можуть застосовуватися судом визначені ч 1 ст. 150 ЦПК України.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, колегія суддів констатує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими заявник пов`язує застосування певного виду забезпечення позову.

Так, при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по - перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по - друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Підставність заяви про забезпечення позову повинна бути доведена заявником, з врахуванням вимог ст. 12 ЦПК України.

Разом з цим, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 0510100000:02:084:0073 площею 0,0824 га належать ОСОБА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 397246661 від 01 жовтня 2024 року.

На підставі вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що вимоги заяви про забезпечення позову є обґрунтованими, законними та співмірними щодо ціни позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист.

При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Колегія суддів враховує те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер.

Також, забезпечення позову у такий спосіб не вплине на права і обов`язки осіб, які не є учасниками даної справи.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України»   зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії»   ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії»   (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Враховуючи наведене та слідуючи заяві про забезпечення позову, основними вимогами за якою є унеможливлення відчуження спірного нерухомого майна (земельної ділянки), колегія суддів приходить до переконання про безпідставність доводів апеляційної скарги та законність оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів звертає увагу, що вразі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з питанням скасування заходів забезпечення позову.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу з додержанням вимог закону, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лепетухи Ярослави Валентинівни залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді: М.В. Матківська

В.В. Сопрун