Справа № 288/2412/24

Провадження № 2-а/288/1/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року. смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Поліщук Р. М.,

за участю  секретаря судових засідань - Плетенецької Т.Ю.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Яковенка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не а автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі – Відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не а автоматичному режимі в якому вказує, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення частини першої статті 121 КУпАП на накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

В постанові зазначено, що 13 листопада 2024 року о 19.12 годині Позивач в смт.Попільня по вул.40-річчя Перемоги,17, керував транспортним засобом у якого в темну пору доби не світила ліва фара в режимі ближнього світла та не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії на право керування таким транспортним засобом.

Позивач вказує, що зазначена постанова про накладення адміністративного стягнення є такою, що не відповідає нормам чинного законодавства та є незаконною. Він під час керування автомобілем мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, і на вимогу працівника поліції його пред`явив, а тому постанова в цій частині є надуманою та не відповідає дійсності, крім того, відповідальність за вказане порушення передбачена статтею 126 КУпАП, однак така Позивачу у вину не ставилась.

Що стосується притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за порушення часини першої статті 121 КУпАП, він зазначає, що службовий автомобіль поліції під`їхав до нього в той час, як він вже зупинив автомобіль. Після цього, до нього підійшов працівник поліції і повідомив, що в нього не працює передня ліва фара автомобіля в режимі ближнього світла, перевіривши, він дійсно виявив, що вона не працює. Проте, перед початком руху, Позивач перевіряв справність зовнішніх світлових приладів і дана фара в той час працювала. Швидше за все несправність виникла під час руху по нерівній дорозі, однак він цього не виявив, так як переважно рухався з ввімкненим дальнім світлом фар. Крім того, ділянка дороги по якій рухався Позивач, освітлювалась за допомогою вуличного освітлення, що також перешкоджало виявити несправність лівої фари в режимі ближнього світла. В разі виявлення даної несправності, Позивач одразу б її усунув, так як в автомобілі була запасна лампочка. Позивач повідомив працівника поліції про дані обставини та надав посвідчення водія, а також повідомив, що в автомобілі наявна запасна лампа та він не буде продовжувати рух, поки не відновить роботу лівої фари в режимі ближнього світла, проте працівник поліції виніс спірну постанову. В подальшому Позивач замінив несправну лампочку та продовжив рух.

Таким чином, зазначена технічна несправність автомобіля виникла вже під час руху транспортного засобу, доказів зворотного працівниками поліції не здобуто, при цьому при розгляді справи не враховано, що Позивачем усунуто дані несправності, тобто у діях Позивача відсутній склад адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 121 КУпАП. Крім того, під час розгляду справи Позивачу не роз`яснювались його права.

На підставі вищевикладеного, Позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3471677, винесену 13 листопада 2024 року, інспектором ВП № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Іткіним Р.В., якою застосовано до ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП, адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Ухвалою судді Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 листопада 2024 року в даній справі відкрито спрощене позовне провадження, з повідомлення (викликом) сторін.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, в поданому відзиві просив розгляд справи проводити у його відсутність.

31 грудня 2024 року надав до суду відзив на позовну заяву в якому вказує, що підставою зупинки транспортного засобу, яким керував Позивач стали очевидні ознаки, які свідчать про технічну несправність транспортного засобу, а саме неосвітленість лівої блок фари в режимі ближнього світла, при цьому Позивач на місці зупинки в повному обсязі користувався власними правами та обов`язками, що підтверджується наявними доказами, а тому твердження Позивача на неправомірність дій з боку інспектора поліції, допущені під час складання оспорюваної постанови є необґрунтованими та недоведеними. На підставі вищевикладеного просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. /а.с.33-42/

              Суд, вислухавши Позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Так, відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Судом встановлено, що 13 листопада 2024 року інспектором відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Іткіним Романом Вікторовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3471677 з тих підстав, що 13 листопада 2024 року о 19.12 годині ОСОБА_1 в смт.Попільня по вул.Перемоги,17, керував транспортним засобом у якого в темну пору добу не світила ліва фара та не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії на право керування таким транспортним засобом, чим порушив пункт 2.1.а ПДР України та пункт 31.4.3.в ПДР України – керував транспортним засобом з несправними зовнішніми світловими приладами, не горить ліва фара в темну пору доби, в звязку з чим ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340.00 гривень. /а.с.7-8/

Згідно п.31.4.3 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; порушено регулювання фар; не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі й лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

Частиною першою статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно частини першої статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами. Притягнення особи до адміністративної відповідальності є можливим лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, що підтверджена належними й допустимими доказами. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В силу вимог статті 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до частини першої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з положенням пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

       Пунктом 9 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Згідно частини першої статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати серед іншого такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото - і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Факт порушення позивачем пункту 31.4.3 (в) ПДР України, а саме те, що в керованому Позивачем автомобілі не горіла лампа лівої фари в режимі ближнього світла в темну пору доби, підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського та відеореєстратора, які долучений до матеріалів справи та досліджені судом під час розгляду справи.

Позивачем не спростовано належними та достатніми доказами обставини викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності у його діях складу правопорушення.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що ПДР України він не порушував, оскільки такі доводи повністю спростовуються наявними в матеріалах справи відеозаписами, які в своїй сукупності та послідовності підтверджують факт порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 31.4.3 (в) ПДР України.

Відтак, Позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності в його діях складу правопорушення передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП.

Зважаючи на те, що суду не надано належних доказів, що спростовують факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні, а тому притягнення Позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення в межах санкції частини першої статті 121 у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень відповідає вимогами чинного законодавства.

Відповідно до вимог частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За положеннями статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. Суб`єкт владних повноважень має довести правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено належними доказами неправомірності оскаржуваної постанови, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

Не підлягають до подальшого розподілу понесені Позивачем судові витрати в зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

Керуючись статтями 121, 245, 251, 268, 278, 280, 283, 284 КУпАП; статтями 2, 5, 7, 9, 72, 77, 80, 90, 139, 195, 205, 229, 241-246, 250, 251, 255, 257, 268, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не а автоматичному режимі – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення (скорочене рішення) суд повідомляє, коли буде складено повне судове рішення. Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

       Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

       Суддя Попільнянського

       районного суду                                 Р. М. Поліщук