Справа №601/51/25

Провадження № 2-а/601/23/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Клим Т.П.,

з участю секретаря судового засідання Коляди О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У січні позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову №966 від 26 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень та провадження у справі закрити.

В обґрунтування вимог вказує, що 26 грудня 2024 року т.в.о. начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП. ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП України та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови 20 грудня 2024 року позивач близько 10:00 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку з зняттям з розшуку.

Встановлено, що ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ПКМ України №5 60 від 18.05.2024 (зі змінами) засобами поштового зв`язку про прибуття «УКРПОШТА» направлявся рекомендаційний лист з повідомленням, який містив у собі повістку №330374 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 15.10.2024. Лист повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з відміткою у Довідці про причини повернення/досилання з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». На визначену дату і час ОСОБА_1 , не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь яких підтверджувальних документів, які б засвідчували поважність не прибуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначений у повістці не надавав, чим порушив правила військового обліку, затверджені Постановою КМУ від 07.12.2016 №921 (зі змінами) та від 30.12.2022 №1487. Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вважає постанову незаконною та необґрунтованою.

Ухвалою судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 08.01.2025 відкрито провадження у вказаній адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

15.01.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого зазначено, що 20 грудня 2024 року позивач близько 10:00 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку з зняттям з розшуку.

Встановлено, що ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ПКМ України №5 60 від 18.05.2024 (зі змінами) засобами поштового зв`язку про прибуття «УКРПОШТА» направлявся рекомендаційний лист з повідомленням, який містив у собі повістку №330374 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 15.10.2024. Лист повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з відміткою у Довідці про причини повернення/досилання з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». На визначену дату і час ОСОБА_1 , не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь яких підтверджувальних документів, які б засвідчували поважність не прибуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначений у повістці не надавав, чим порушив правила військового обліку, затверджені Постановою КМУ від 07.12.2016 №921 (зі змінами) та від 30.12.2022 №1487. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП. Відтак, заявлені позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_3 вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судове засідання позивач не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у поданому відзиві зазначив, що розгляд справи проводити у його відсутності.

Враховуючи, що особиста участь учасників справи в судовому засіданні - не обов`язкова, суд у відповідності до ч. 1 ст. 205 КАС України визнав можливим проводити розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що 26.12.2024 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_3 винесено постанову відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП за те, що 15.10.2024 ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 будь яких підтверджувальних документів, які б засвідчували поважність не прибуття у визначений строк не надав, чим порушив правила військового обліку, затвердженні постановою КМУ від 07.12.2016 №921 та від 30.12.2022 №1487, та на нього накладено штраф в розмірі 17000 грн.

Відповідно до інформації з Резерв+ ОСОБА_1 надана відстрочка для призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі бронювання, строком до 17.12.2025.

Вважаючи прийняту постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За приписами ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктом 3 ч.10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Постановою від 16 травня 2024 року №560 Уряд затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, згідно якого належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:  у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки (ч. 41 Постанови).

Відповідно до абзацу 11 ч.3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:  перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;  смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).  У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Згідно із ч.7 ст.1 вказаного Закону №2232-ХІІ, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

У відповідності до положень ст. 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.

Однак, жодного доказу на підтвердження порушення позивачем вимог ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за обставин, що викладених в оскаржуваній постанові представником відповідача до суду не надано. Водночас в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, зокрема, які свідчили б про вчинення адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_1 користується правом на відстрочку на підставі бронювання.

Беручи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення, а тому суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5 - 9, 72 - 77, 90, 139, 243 - 246, 250, 271, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_4 №966 від 26 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та провадження в справі закрити на підставі п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 605 гривень 60 копійок судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 .

Головуючий: Т. П. Клим