Справа №601/3763/24

Провадження № 2-а/601/13/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Клим Т.П.,

з участю секретаря судового засідання Коляди О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У січні позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову №961 від 26 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень та провадження у справі закрити.

В обґрунтування вимог вказує, що постановою по справі про адміністративне правопорушення винесеною 26 грудня 2024 року тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за порушення мною ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до даної постанови, ОСОБА_1 , 05 жовтня 2024 року через відділення «Укрпошта» направлявся рекомендований лист з повідомленням, який містив в собі повістку №330291 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 15 жовтня 2024 року. Поштове відправлення повернулося до ІНФОРМАЦІЯ_1 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання. В іншому абзаці постанови говориться, що позивачем скоєне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП, а саме неявка по повістці сформованій в системі АІТС «Оберіг». Притягнуто позивача до відповідальності за те, що він не оновив свої військово-облікові дані.

Дану постанову вважає безпідставною, незаконною і такою, що не відображає дійсних обставин справи, ґрунтується на неповному та необ`єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, прийнята за відсутності належних та допустимих доказів, що підтверджували б неправомірність дій ОСОБА_1 та такою, що порушує його права як громадянина України. Вважаю, що при розгляді справи тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що має місце саме адміністративне правопорушення та чи саме в діях позивача є ознаки адміністративного правопорушення. В облікових матеріалах позивача, які ним оновлено і які знаходяться у ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено місце його проживання і його сім`ї, однак при розгляді справи до уваги не взято. Так само не взято до уваги те, що він повістки не отримував і по зазначеній у протоколі і постанові адресі її ніхто не приносив і не повідомляв про її наявність.

Ухвалою судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 30.12.2024 відкрито провадження у вказаній адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

07.01.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого зазначено, що 23 грудня 2024 року позивача близько 9:30 доставлений групою оповіщення та представниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку із тим, що перебуває у розшуку у базі розшуку поліції за скоєне правопорушення за ст.210-1 КУпАП, а саме неявка по повістці сформованій в системі АІТС «Оберіг».

Встановлено, що ОСОБА_1 05.10.2024 у відповідності до вимог ПКМ України №560 від 18.05.2024 (зі змінами) засобами поштового зв`язку про прибуття «УКРПОШТА» направлявся рекомендаційний лист з повідомленням, який містив у собі повістку №330291 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 15.10.2024. Лист повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з відміткою у Довідці про причини повернення/досилання з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». На визначену дату і час ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь яких підтверджувальних документів, які б засвідчували поважність не прибуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначений у повістці не надавав, чим порушив правила військового обліку, затверджені Постановою КМУ від 07.12.2016 №921 (зі змінами) та від 30.12.2022 №1487. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП. Відтак, заявлені позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_4 вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судове засідання позивач не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у поданому відзиві зазначив, що розгляд справи проводити у його відсутності.

Враховуючи, що особиста участь учасників справи в судовому засіданні - не обов`язкова, суд у відповідності до ч. 1 ст. 205 КАС України визнав можливим проводити розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що 23 грудня 2024 року головним спеціалістом мобілізаційного відділення ОСОБА_3 складено протокол №562 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

26.12.2024 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_2 винесено постанову відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Згідно з якою, 23 грудня 2024 року позивача близько 9:30 доставлений групою оповіщення та представниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку із тим, що перебуває у розшуку у базі розшуку поліції за скоєне правопорушення за ст.210-1 КУпАП, а саме неявка по повістці сформованій в системі АІТС «Оберіг».

Встановлено, що ОСОБА_1 05.10.2024 у відповідності до вимог ПКМ України №560 від 18.05.2024 (зі змінами) засобами поштового зв`язку про прибуття «УКРПОШТА» направлявся рекомендаційний лист з повідомленням, який містив у собі повістку №330291 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 15.10.2024. Лист повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з відміткою у Довідці про причини повернення/досилання з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». На визначену дату і час ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь яких підтверджувальних документів, які б засвідчували поважність не прибуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначений у повістці не надавав, чим порушив правила військового обліку, затверджені Постановою КМУ від 07.12.2016 №921 (зі змінами) та від 30.12.2022 №1487. Враховуючи вище наведене ОСОБА_1 , своїми діями вчинив адміністративне правопорушення так, як не оновив свої військово-облікові дані та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

З військово-облікового документу «Резерв +» вбачається, що ОСОБА_1 вчасно уточнив дані 23.12.2024 року, має відстрочку до 07.02.2025 року. Даний документ сформовано 24 грудня 2024 року.

Згідно з довідкою №284 від 09.01.2024 ОСОБА_1 надається відстрочка згідно а.4 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 30.12.2024.

Вважаючи прийняту постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За приписами ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктом 3 ч.10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Постановою від 16 травня 2024 року №560 Уряд затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, згідно якого належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:  у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки (ч. 41 Постанови).

Відповідно до абзацу 11 ч.3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:  перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;  смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).  У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Згідно із ч.7 ст.1 вказаного Закону №2232-ХІІ, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

У відповідності до положень ст. 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.

Однак, жодного доказу на підтвердження порушення позивачем вимог ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за обставин, що викладених в оскаржуваній постанові представником відповідача до суду не надано. Водночас в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, зокрема, які свідчили б про вчинення адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_6 . ОСОБА_1 користується правом на відстрочку на підставі бронювання. Військово-облікові дані оновлено вчасно.

Беручи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення, а тому суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 606 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5 - 9, 72 - 77, 90, 139, 243 - 246, 250, 271, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_4 №961 від 26 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та провадження в справі закрити на підставі п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 605 гривень 60 копійок судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 .

Головуючий: Т. П. Клим