Справа № 464/1073/24                                        Головуючий у 1 інстанції: Теслюк Д.Ю.

Провадження № 22-ц/811/1535/24                                Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                27 січня 2025 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інтер-Поліс», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 : майнову шкоду, завдану пошкодженням транспортного засобу, в розмірі 61098 грн. 63 коп.; витрати, понесені у зв`язку із залученням експерта, у розмірі 5500 грн.; витрати, пов`язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП), у розмірі 1100 грн.; витрати, пов`язані з переміщенням транспортного засобу для проведення автотоварознавчого дослідження, у розмірі 1100 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 02.09.2023 року о 16:00 у м. Львові на вул. Сихівській (міст), з вини відповідача ОСОБА_2 , яка керувала транспортним засобом марки «Renault Sandero», р.н. НОМЕР_1 , сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб марки «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , яким позивач володіє на підставі довіреності від 19.07.2022 року, посвідченої приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області за реєстровим №856.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Renault Sandero», р.н. НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована в приватному акціонерному товаристві (далі – ПрАТ) «Страхова компанія «Інтер-Поліс», яка 01.12.2023 року виплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 159950 грн., в межах ліміту відповідальності страховика, який на одного потерпілого, згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду заподіяну майну, становить 160000 грн.

Відповідно до висновку експерта №22455, складеного 11.12.2023 року за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження, розмір відшкодування завданої шкоди, пов`язаної з «фізичним знищенням» автомобіля марки «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , визначений, як різниця вартості автомобіля до та після ДТП, і становить 221098 грн. 63 коп., а тому не відшкодованою внаслідок виплати страховиком забезпеченого транспортного засобу страхового відшкодування є сума – 61098 грн. 63 коп., яка підлягає стягненню з відповідачки, як з винної в ДТП особи.

Окрім того, позивач вказує про понесення інших витрат, які пов`язані із залученням експерта, евакуацією транспортного засобу з місця ДТП та його переміщення для проведення автотоварознавчого дослідження.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 09 квітня 2024 року у задоволенні позову  ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто із  ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , просив його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути понесені судові витрати

Позивач зазначає, що про договір добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів №DCV/216401300 від 22.08.2023 року, відповідно до якого майновий інтерес ОСОБА_2 додатково застрахований на 100000 грн., йому не було відомо на момент подання до суду позовної заяви і про такий договір відповідачка не повідомила, а відтак, діяла недобросовісно під час реалізації своїх прав та виконання своїх зобов`язань.

Позивач вважає, що у зв`язку з тим, що він, як потерпілий в ДТП, не мав технічної можливості дізнатися про те, що цивільна відповідальність винуватця ДТП була додатково застрахована договором добровільного страхування, оскільки дана інформація не є загальнодоступною і її на офіційному сайті МТСБУ неможливо перевірити, а відповідач діяла недобросовісно, не повідомивши про даний договір, чим порушила п.4.3.4 цього договору, тому саме вона повинна відшкодувати шкоду.

31.05.2024 року відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника – адвоката Цьороха Ю.Р. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила доводи та вимоги апелянта, вказавши на те, що розмір завданої позивачу шкоди повністю покривається лімітом відповідальності страховика, а тому у неї відсутні будь-які зобов`язання перед позивачем, інакше рішення суперечило б меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 17.01.2025 року, є дата складення повного судового рішення – 27.01.2025 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.09.2023 року о 16:00 у м. Львові на вул. Сихівській (міст), сталась ДТП за участю транспортного засобу марки «Renault Sandero», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок зазначеної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 27 вересня 2023 року у справі №464/6292/23 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с.13).

Цією постановою встановлено, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Renault Sandero», р.н. НОМЕР_1 , не відреагувала на зміну дорожньої обстановки, не вибрала безпечної швидкості, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого допустила виїзд на смугу зустрічного руху, та здійснила зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 .

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Renault Sandero», р.н. НОМЕР_1 , яким є ОСОБА_3 , була застрахована в ПрАТ СК «Інтер-Поліс» (поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі – ОСЦПВ ВНТЗ) №ЕР-216401300 (а.с.14, 73)), з лімітом відповідальності страховика – 160000 грн. (франшиза – нуль грн.).

Також між власником транспортного засобу марки «Renault Sandero», р.н. НОМЕР_1 , та ПрАТ СК «Інтер-Поліс» додатково укладено договір добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів №DCV/216401300 від 22.08.2023 року, з лімітом відповідальності страховика – 100000 грн. (а.с.74-75).

Відповідно до п.1.1 договору №DCV/216401300 від 22.08.2023 року, предметом цього договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, і пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником або іншою особою, цивільна відповідальність якої застрахована, майну третіх осіб, потерпілих внаслідок ДТП, що сталась за участю забезпеченого транспортного засобу, під час його експлуатації. За договором застрахованою є цивільна відповідальність осіб, які експлуатують забезпечений транспортний засіб на законних підставах.

Згідно з п.1.2 цього договору, забезпеченим є транспортний засіб, щодо якого страхувальником укладений зі страховиком поліс ОСЦПВ ВНТЗ.

Отже, згідно з полісом ОСЦПВ ВНТЗ №ЕР/216401300 та договором добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів №DCV/216401300 від 22.08.2023 року, чинними на момент вказаної ДТП, загальний ліміт відповідальності  страховика забезпеченого транспортного засобу – ПрАТ СК «Інтер-Поліс» становив 260000 грн.

За заявою ОСОБА_1 від 04.09.2023 року, ПрАТ СК «Інтер-Поліс» виплатила страхове відшкодування в розмірі 159950 грн. (а.с.14-15).

Відповідно до висновку експерта №22455, складеного 11.12.2012 року за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження за зверненням ОСОБА_1 , розмір відшкодування завданої шкоди, пов`язаної з «фізичним знищенням» транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , визначено як різницю вартості автомобіля до та після ДТП, і становить 221098 грн. 63 коп.

Не відшкодованою внаслідок виплати страховиком забезпеченого транспортного засобу страхового відшкодування є сума – 61098 грн. 63 коп.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною другою статті 94 Закону України «Про страхування» передбачено, що розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником або відповідно до законодавства під час укладення договору страхування або внесення змін до такого договору. У договорі страхування в межах страхової суми можуть визначатися ліміти відповідальності страховика за окремим об`єктом страхування, страховим ризиком або страховим випадком, групою страхових ризиків та/або страхових випадків тощо.

Згідно зі статтями 3, 22, 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальника. При настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, – це шкода, пов`язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно з пунктом 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом тридцяти днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Для отримання страхового відшкодування встановлено спеціальний порядок, який включає в себе обов`язкове подання страховику заяви про страхове відшкодування з наданням документів, перелік яких визначений у пункті 35.2 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 цього Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому законодавець не покладає обов`язку на особу, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, сплачувати і страхове відшкодування, якщо потерпіла особа не скористалася своїм правом на отримання страхового відшкодування у визначеному законодавством порядку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

У постанові від 14 грудня 2021 року (справа №147/66/17) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань. Відповідно до закону страхувальник має вчинити дії для повідомлення страховика про настання ДТП. У свою чергу, страховик після повідомлення страхувальником про ДТП має здійснити всі дії для встановлення та виплати страхового відшкодування. У страховика (МТСБУ) обов`язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату) не виникає у разі навмисних дій страхувальника, спрямованих на настання страхового випадку (підпункт 37.1.1 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV), або у разі вчинення ним умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (підпункт 37.1.2 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV). Крім того, у страховика (МТСБУ) обов`язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату) не виникає і тоді, коли має місце неналежна поведінка й з боку потерпілого, а саме: невиконання обов`язків, визначених Законом №1961-IV, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди (підпункт 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV); неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV). В цій справі Велика Палата вкотре послідовно наголосила, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Така ж правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17.

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та договором добровільного страхування, можливе за умови, що згідно з цими договорами або Законами України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та «Про страхування», у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже, ураховуючи наведені вище норми матеріального права і встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача до відповідачки є безпідставними, оскільки завдана позивачу внаслідок ДТП 02.09.2023 року майнова шкода повністю покривається лімітом відповідальності страховика забезпеченого транспортного засобу і доказів про те, що страховик відмовив позивачу у відшкодуванні спірної суми на підставі договору добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів №DCV/216401300 від 22.08.2023 року, – немає.

У зв`язку з цим, безпідставними є доводи апеляційної скарги про недобросовісність відповідачки та невиконання нею умов договору добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів №DCV/216401300 від 22.08.2023 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного спору і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

                                п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 квітня 2024 року залишити без змін. 

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 27 січня 2025 року.

Головуючий                                                 С.М. Бойко

Судді:                                                                 С.М. Копняк

                                                                                А.В. Ніткевич