Дата документу 20.01.2025 Справа № 461/4363/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 461/4363/23                                 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/807/414/25                                 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 199 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року                                                 м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2024 року, якою відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 КК України,

продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13 лютого 2025 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Як убачається з матеріалів справи, в провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2024 року було продовжено застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13 лютого 2025 року.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та запобігти яких неможливо шляхом застосування будь-якого більш м`якого запобіжного заходу.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить визначити йому заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 240 242 грн.

В обґрунтування своєї скарги вказує, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є непідтвердженими, він має постійне місце роботи у м. Запоріжжя, де на нього не накладались дисциплінарні стягнення, має постійне місце проживання, на його утриманні перебуває матір та неповнолітній син, він не притягувався до кримінальної відповідальності, не допускав протиправних вчинків, має дві почесні грамоти.

Зазначає, що він вже третій рік перебуває під вартою, встановлений йому розмір застави для нього є непомірним, оскільки він не має у власності нерухомого та рухового майна, його заробітна плата є меншою за середню заробітну плату.

У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та вказав, що ризики не доведені, свідки вже допитані. Вважає, що кримінальне провадження є сфальсифікованим, встановлена застава є непомірною.

Захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримала апеляційну скаргу без доповнень та просила її задовольнити.

Прокурор будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, до судового засідання апеляційного суду не з`явився, із клопотанням про відкладення розгляду не звертався.

Ураховуючи, що прокурором не заявлено клопотання про розгляд апеляційної скарги за його участю, колегія суддів вважає, що розгляд даної апеляційної скарги може здійснюватися у відсутність прокурора.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою – наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.

Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України існують та не зменшились, вказав про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Так, ураховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії нетяжких, тяжких та особливо тяжких злочинів, суворість можливого покарання за злочин, передбачений ч. 2 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічного позбавлення волі, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, продовжує й надалі існувати ризик переховування від суду.

Крім того, з огляду на викладені в обвинувальному акті фактичні обставини, обвинувачений, маючи зв`язки з представниками іноземної держави - країною агресора російської федерації, може вдатись до спроб переховування в тому числі на тимчасово окупованій території.

На переконання колегії суддів, продовжує існувати і ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки, із оскаржуваної ухвали випливає, що станом на час розгляду клопотання прокурора всі свідки безпосередньо судом не допитані, а з огляду на обізнаність обвинуваченого з усіма наявними матеріалами кримінального провадження, у тому числі, протоколами допитів свідків з наданими показаннями, обвинувачений може незаконно впливати на свідків з метою зміни ними показань або відмови від їх надання для уникнення від кримінальної відповідальності.

Поміж іншого, допит свідків безпосередньо судом, не нівелює ризик незаконного впливу на таких осіб, адже такі особи можуть бути допитані повторно з обставин, щодо яких вони не допитувались, більш того існує можливість в разі необхідності після прямого допиту таких осіб, здійснити їх перехресний допит

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати та не зменшились з часом.

Щодо встановленого розміру застави у даному кримінальному провадженні, який як вважає апелянт є непомірним, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконанню особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

За наслідком розгляду клопотання про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу та дослідження сукупності усіх обставин у даному кримінальному провадженні, суд першої інстанції, використовуючи надані йому дискреційні повноваження, достатньо обґрунтовано, на переконання колегії суддів, встановив, що застава у визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов`язків та визначив її у більшому розмірі.

З урахуванням того, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України та у вчиненні нетяжкого та тяжкого злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, що є надмірною суспільною небезпекою, а також з огляду на роль та поведінку обвинуваченого в інкримінованих йому злочинах, апеляційний суд вважає, що розмір застави у даному кримінальному провадженні має бути визначено на рівні, необхідному для забезпечення дієвості заходів забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застава у сумі до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Крім того, визначаючи альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, суд врахував відомості про сімейний та майновий ОСОБА_6 , а також суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, а тому, з урахуванням майнового та соціального стану обвинуваченого, доведених у судовому засіданні ризиків, а також попередньої процесуальної поведінки останнього, встановлена застава є обґрунтованою та здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на наявність місця роботи та проживання, відсутність дисциплінарних стягнень за місцем роботи, перебування на його утриманні матері та неповнолітнього сина, не спростовують висновки суду та не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2024 року, якою у відношенні ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13 лютого 2025 року, залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2                 ОСОБА_3                         ОСОБА_4