Справа № 22а- 4544 Головуючий у 1 інстанції: Мірошниченко В.В.
Категорія 10.3.2. Доповідач: Шигірт Ф.С.,
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 квітня 2011 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Шевченко В.Ю.,
суддів: Дундар І.О., Шигірт Ф.С.,
при секретарі: Рачинському Д.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 19 серпня 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та сплатити недоотримані виплати на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В :
13 липня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради (далі УПСЗН) про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та сплатити недоотримані виплати на оздоровлення.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є інвалідом 3-ї групи як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС, у зв’язку з чим перебуває на обліку у відповідача. Статтею 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон) йому передбачена щорічна виплата на оздоровлення в розмірі, що дорівнює 4 мінімальним заробітним платам встановленим на момент проведення цих виплат. Проте у 2009 та 2010 роках відповідач виплачував йому виплату на оздоровлення в розмірі меншому, ніж передбачено вказаною нормою Закону. На письмову заяву до відповідача про перерахунок та доплату допомоги на оздоровлення за 2009 та 2010 роки, отримав відмову.
В позові просив визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати його здійснити перерахунок виплат на оздоровлення за 2009 та 2010 роки відповідно до вимог ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплат, та сплатити недоотриману суму 6272 грн.
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 19 серпня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що з прийняттям Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», між ними та статтею 48 Закону виникла колізія. Враховуючи що законодавство про бюджет на 2009 та 2010 роки було прийнято пізніше Закону, відповідач УПСЗН правомірно застосував не ст.48 Закону, а законодавство про бюджет, яким надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом 3-ї групи. Він перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради та має право на виплати передбачені ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Петровського районного суду через неправильне застосування судом норм матеріального права та винести нове рішення про перерахунок та доплату недоотриманих сум за 2009 та 2010 роки, відповідно ст.48 Закону, в розмірі чотирьох мінімальних зарплат встановлених на момент виплат.
Враховуючи Положення Закону України від 02.12.2010 року № 2748-У1 "Про внесення змін до розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ пов'язаних із соціальними виплатами, справа розглядається за правилами КАС України цивільною палатою Апеляційного суду Донецької області.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Так суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правильно було здійснено виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року, оскільки Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» та Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік» право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, надано Кабінету Міністрів України.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом 3-ї групи. Згідно довідки УПСЗН від 20.07.2010, позивач отримав допомогу на оздоровлення: за 2009 рік в сумі 90 гривень (дата виплати 11 грудня 2009 року); за 2010 рік в сумі 90 гривень (дата виплати 08 лютого 2010 року).
Ці обставини підтверджуються матеріалами справи (а.с.5,6,12), і відповідач не оспорював їх у своїх запереченнях на позовну заяву (а.с.13-15).
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до ст.48 Закону України № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам 3 групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до ст. 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою Закон було доповнено 05.10.2006 р., дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
При розгляді справи судом встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року, на підставі якої відповідач проводив виплати допомоги позивачу у меншому розмірі, була прийнята всупереч вимог статей 48, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому такі дії порушили право позивача на отримання допомоги у розмірі передбаченому вказаним Законом.
Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 року №9, судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до ст.55 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», розмір мінімальної заробітної плати з 1 листопада 2009 року складає 744 гривні на місяць.
Відповідно до ст.53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», у 2010 році мінімальна заробітна плата складає: з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні…….
З врахуванням здійснених виплат в сумі по 90 грвень у 2009 та 2010 роках, сума недоплати правильно розрахована позивачем.
За 2009 рік: 744 х 4 = 2976 гривень. 2976 – 90 = 2886 гривень;
За 2010 рік: 869 х 4 = 3476 гривень. 3476 – 90 = 3386 гривень;
2886+3386 = 6272 гривень.
Таким чином, апеляційний суд вважає законними та обґрунтованими позовні вимоги про визнання дій УПСЗН протиправними та зобов’язання перерахувати та сплатити позивачу допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, тобто в сумі 6272 грн., з врахуванням виплачених коштів.
Відповідно до п.4 ст.202 КАС України, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи є підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст. 197,198, 202, 205, 207 КАС України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Петровського районного суду м. Донецька від 19 серпня 2010 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2009 та 2010 роки в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 та 2010 роки в сумі 6272 гривень.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий :
Судді: