Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
24 жовтня 2011 р. №2а-12068/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,
при секретарі судового засідання - Шевчук А.В.,
за участю: представник позивача - Агічеєвої О.А.,
представника відповідача, - Горбатенка Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Дочірнього Харківського спеціалізованого підприємства №401 Відкритого акціонерного товариства "Південелектромонтаж" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова №0000171550 від 01.09.2011 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що акт перевірки №3423/15-510/01417328 від 12.08.2011р. ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова містить висновок про порушення позивачем ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України та п.п.7.4.1 п.7.4.ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Вищезазначені висновки відповідача обґрунтовуються виключно висновками акту документальної невиїзної перевірки ТОВ "Транспортна експедиційна компанія "Київ-Логістикс" (контрагент позивача), складеного ДПІ у Печерському районі м.Києва, відповідно до яких зазначене підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам, що підтверджує нікчемність вчинених правочинів між ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" та позивачем.
Позивач наполягає на тому, що господарські операції з контрагентом фактично здійсненні та спричинили реальні зміни майнового стану як позивача так і контрагента, про що свідчать договір про надання автотранспортних послуг та послуг механізмів №1 від 01.09.2008р., рахунок №000000033 від 30.09.2008р., акт виконаних робіт від 30.09.2008р., платіжне доручення №1271 від 06.05.2009р. на суму 24 000,00 грн., платіжне доручення №35 від 17.12.2009р. на суму 33 812,74 грн., податкова накладна №76 від 30.09.2008р. та інші документи, які свідчать про подальше використання позивачем в господарської діяльності результатів виконаних робіт.
Таким чином, податковий кредит підтверджується належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції з названим контрагентом, фактом оплати, якій свідчить про фактичне здійснення витрат, а також відсутністю розбіжностей з ПДВ по спірній операції.
Виходячи з викладених обставин, позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що порушує права і законні інтереси позивача, у зв’язку з чим підлягає скасуванню.
Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача – ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова - у судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що оскаржуване рішення винесено у відповідності до норм діючого законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог представник відповідача зазначив, що за результатами складеного ДПІ у Печерському районі м.Києва акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Транспортна експедиційна компанія "Київ-Логістикс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 31.03.2008 року по 30.09.2010 року встановлено нікчемність угод, укладених між ТОВ "Транспортна експедиційна компанія "Київ-Логістикс" та ДХСП – 401 ВАТ "Південелектромонтаж".
Оскільки у ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то операції ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Зазначив також, що з урахуванням викладеного встановлено відсутність у ДДХСП-401 ВАТ "Південелектромонтаж" доказів фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей, які підпадають під визначення ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст.185, ст.198 Податкового кодексу України.
Виходячи з наведеного, у зв’язку з проведенням операцій з постачальником ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" дані, які відображені ДХСП-401 ВАТ "Південелектромонтаж" у декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року про обсяги придбання автотранспортних послуг та податковий кредит – не є дійсними на суму ПДВ 9635,46 грн.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова проведено документальну невиїзну перевірку Дочірнього Харківського спеціалізованого підприємства №401 Відкритого акціонерного товариства "Південелектромонтаж" (код ЄДРПОУ 01417328) з питань взаємовідносин з ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" (код ЄДРПОУ 35573967), що відображені в податковій декларації з податку на додану вартість за період вересень 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки №3423/15-510/01417328 від 12.08.2011 року.
В висновках акту перевірки зазначено про встановлення порушення:
- вимог ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДХСП-401 ВАТ "ПЕМ" (код 01417328) з постачальником послуг ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" (код СДРГІОУ 35573967) за вересень 2008 року;
- відсутність об’єктів, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (в редакції, що діяла на момент вчинення порушення), п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (втратив чинність з 01.01.2011 року), який відповідає п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (з відповідними змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано податок на додану вартість за період вересень 2008 року в суму 9635 грн.
На підставі встановлених порушень та висновків акту перевірки №3423/15-510/01417328 від 12.08.2011 року, ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова винесено податкове повідомлення – рішення №0000171550 від 01.09.2011р. про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 9635,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2408,75 грн.
Оскільки причиною виникнення спору стали висновки Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова про неправомірність декларування позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість, то суд зазначає, що в спірних правовідносинах слід керуватись нормами спеціального закону, яким є Закон України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (в редакції, чинній на час виникнення таких правовідносин), враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту, і не суперечать положенням спеціального Закону.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно – суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до договору про надання послуг №1 від 01.09.2008 року, укладеного між ДХСП №401 Відкритого акціонерного товариства "Південелектромонтаж" (Замовник) та ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" (Виконавець), Виконавець зобов’язується надати автопослуги та послуги механізмів, що пов’язані з електромонтажними роботами.
Відповідно до акту виконаних робіт по рахунку №000000033 від 30.09.2008р., сторонами було погоджено надання Виконавцем послуг на загальну суму 57812,74 грн. (в т.ч. ПДВ 9 635,46 грн.).
Згідно платіжних доручень №1271 від 06.05.2009р., №35 від 17.12.2009р., та банківських виписок, позивачем здійснено оплату на користь ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" за проведені роботи шляхом безготівкового перерахування коштів на загальну суму 57812,74 грн.
Суд зазначає, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, зареєстрованими видами діяльності ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" є діяльність автомобільного вантажного транспорту (код 60.24.0), діяльність з оренди автомобілів (код 71.10.0).
При цьому, відповідно до Ліцензії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України Серія АВ № 477997, ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" має право на здійснення послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, внутрішні перевезення пасажирів автобусами, вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" отримало відповідну ліцензію на здійснення діяльності в сфері послуг вантажного автомобільного транспорту, а надання підприємством вказаних автомобільних послуг відповідає зареєстрованим видам діяльності юридичної особи за КВЕД.
Суд зазначає, що отримана позивачем податкова накладна №76 від 30.09.2008р. не має недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату нею статусу податкової накладної.
На час видання зазначеної накладної ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" зареєстровано в органах державної податкової служби як платник податку на додану вартість, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100081568 від 06.12.2007 року.
Під час розгляду справи встановлено, що ДХСП №401 ВАТ "Південелектромонтаж" (Виконавець) укладено договори підряду з Департаментом комунального господарства Харківської міської ради (Замовник), предметом яких є виконання робіт по реконструкції мереж зовнішнього освітлення (з урахуванням проектування) на об’єктах м.Харкова.
Також, між ДХСП №401 ВАТ "Південелектромонтаж" та Акціонерним товариством "Спецбудмеханізація" укладено договір підряду №2 від 29.04.2008р., за яким сторонами погоджено виконання робіт по реконструкції вул.Шевченка у м.Харкові.
Для своєчасного виконання електромонтажних робіт, дотримання строків та технології робіт на інших ділянках будівництва, у вересні 2008 року при проведенні робіт на об'єктах: 1) реконструкція мереж зовнішнього освітлення гімназії №12 по вул.Чугуївській №35, ДЮСШ 9 по вул. Чугуївській №35а; 2) реконструкція мереж зовнішнього освітлення 8-го мікрорайону по пр. Гагаріна; 3) реконструкція зовнішнього освітлення вул. Шевченка (від вул.Матюшенка до просп. Московсього) в м.Харкові, позивачем отримувались послуги з використання автотранспорту згідно договору №1 від 01.09.2008 року, укладеного з ТОВ "ТЕК "КИЇВ-ЛОГІСТИКС".
Оскільки отримання послуг від ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" було направлено на належне та своєчасне виконання ДХСП №401 ВАТ "Південелектромонтаж" зобов’язань за договорами з Департаментом комунального господарства Харківської міської ради та АТ "Спецбудмеханізація", суд приходить до висновку про пов’язаність зазначених послуг з господарською діяльністю платника податків, реальність виконання сторонами зобов’язань та їх економічну доцільність для позивача.
Щодо висновків акту про нікчемність правочину, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06 листопада 2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" та ДХСП №401 ВАТ "Південелектромонтаж" та підтверджували висновки акту перевірки №3423/15-510/01417328 від 12.08.2011 року про нікчемність вчинених правочинів.
Під час розгляду справи, судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Суд зазначає, що укладений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість - також немає.
При цьому, відсутність в розпорядженні податкового органу документів суб’єкта господарювання, не знаходження юридичної особи за адресою місцезнаходження, або необізнаність податкового органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб’єктом господарювання, та для висновку про настання у зв’язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів.
Норми чинного законодавства не містять положень про те, що незнаходження суб’єкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом, а також факт ненадання таким суб’єктом документів для перевірки є прямим та достатнім свідченнями нікчемності всіх укладених з ним угод.
Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих послуг з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс", за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред’являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.
Підстав для висновку про те, що ДХСП №401 ВАТ "Південелектромонтаж" сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.
Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб’єкт владних повноважень на якого покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об’єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. є необґрунтованими, у зв’язку з чим податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова №0000171550 від 01.09.2011 року є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Дочірнього Харківського спеціалізованого підприємства №401 Відкритого акціонерного товариства "Південелектромонтаж" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова №0000171550 від 01.09.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього Харківського спеціалізованого підприємства №401 Відкритого акціонерного товариства "Південелектромонтаж" (код ЄДРПОУ 01417328, юридична адреса: 61010, м.Харків, вул.Аравійська, 22, р/р №26001301819913 в Комінтернівському відділенні філії "Відділення ПАТ "Промінвестбанк в м.Харків", МФО 351458) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок). < Сума задоволення > < Текст >
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 28.10.2011 року.
Суддя Ізовітова-Вакім О.В.