Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
27 вересня 2011 р. № 2-а- 8979/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Горшкової О.О., при секретарі судового засідання Гетьман Н.В., за участю представників сторін: позивача - Нагорний Є.Ф., відповідача - Тімонов А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верес" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання наказу нечинним та визнання дій протиправними,-
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Верес" звернулося до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, у якому просить суд визнати нечинним з моменту прийняття рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова у формі наказу від 20.05.2011 року № 1069 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача; визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ ПСВ "Фрут" за період січень 2011 року, проведену ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, в результаті якої відповідачем було складено акт від 03.06.2011 року № 2230/2305/32951749. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки було прийнято суб'єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, а саме за відсутності факту отримання платником податків письмового запиту податкового органу, та за відсутності факту спливу робочих днів з дня отримання платником податків запиту податкового органу. Крім того, позивач стверджує, що у відповідача не було повноважень встановлювати порушення позивачем с. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Верес»з ТОВ ПСВ «Фрут», покупцями, зазначеними в акті перевірки.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач послався на їх необґрунтованість та безпідставність.
Представники сторін у судовому засіданні 27.09.2011 року підтримали свої правові позиції по справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Верес" є юридичною особою та перебуває в ЄДРПОУ за кодом 32951749.
03.06.2011 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Верес»з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ ПСВ «Фрут»за січень 2011 року.
За результатами перевірки встановлено:
- неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Верес»з ТОВ ПСВ «Фрут», покупцями, зазначеними у акті перевірки, та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді;
- порушення ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Верес»з ТОВ ПСВ «Фрут», покупцями, зазначеними у актів перевірки;
- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, 188, 192 Податкового Кодексу України.
Акт перевірки був направлений позивачу листом від 03.06.2011 року № 11639/10/23-523. Податкове повідомлення-рішення за результатами проведеної перевірки позивача податковим органом не виносилося.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.З ст.2 КАС України, суд зазначає таке.
Щодо позовної заяви про визнання нечинним з моменту прийняття рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова у формі наказу від 20.05.2011 року № 1069 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.
Згідно із пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд зазначає, що правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних невиїзних позапланових перевірок регулюються ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
З положень наведеної статті Податкового кодексу України слідує, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав передбачених ст.78 зазначеного Кодексу, які мають вичерпний перелік.
Судом встановлено, що у вступній частині акту перевірки ТОВ «Верес»йдеться посилання на п.п. 78.1.1 , 78.1.4. п.78.1. ст. 78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, як на підстави -проведення перевірки.
Відповідно до пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1. ст. 78 Податкового Кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних невиїзних позапланових перевірок унормовані ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79).
З положень наведеної статті Податкового кодексу України слідує, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, які передбачені ст.78 Податкового кодексу.
Системний аналіз приписів ст.78, 79 Податкового кодексу України дозволяє дійти висновку, що проведення позапланової невиїзної перевірки можливо тільки при виконанні наступних умов: 1) прийнятті рішення про проведення документальної позапланової перевірки діяльності платника податків яке може бути прийнято податковим органом за одночасної наявності таких обставин як отримання платником податків письмового запиту податкового органу з приводу надання письмових пояснень та документів в підтвердження таких письмових пояснень та сплив 10 робочих днів з дня отримання платником податків згаданого вище запиту податкового органу; 2) надіслання не пізніш ніж за десять календарних днів до початку проведення перевірки платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Підпунктом 1.1. Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 14.04.2011 № 213 передбачено, що відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 та пункту 80.2 статті 80 розділу II Кодексу про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідним керівником органу державної податкової служби приймається рішення (із зазначенням підстав для проведення перевірки, дати її початку та тривалості), яке з урахуванням вимог Кодексу оформлюється наказом.
З акту перевірки від 03.06.2011 року № 2230/2305/32951749 судом вбачається, що на підприємство ТОВ «Верес»за адресою м. Харків, вул. Новгородська, 2 працівниками ДПС було направлено поштою (рекомендованим листом) лист про надання пояснень та їх документальних підтверджень № 9878/10/23-523 від 19.05.2011 року, який повернувся 26.05.2011 року, з відміткою «за даною адресою одержувач відсутній», а також копію наказу від 20.05.2011 року № 1069 на проведення документальної невиїзної перевірки та запрошення від 19.05.201 року № 9919/10/23-509 з'явитися до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова для підписання акту.
Судом встановлено, що державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова на адресу позивача було направлено повідомлення від 19.05.2011 року № 9919/10/23-509, в якому зазначалося, що на підставі наказу від 20.05.2011 року № 1069 03.06.2011 року податковим органом буде проведено перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ ПСВ «Фрут»за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 рік. Як вбачається з копії повідомлення в додаток була додана копія наказу про проведення документальної планової перевірки від 20.05.2011 року № 1069. Повідомлення датується 19.05.2011 роком, і лише на наступний день, а саме 20.05.2011 року в.о. начальника Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова було винесено наказ за № 1069 про зміну дати проведення перевірки та її призначення на 03.06.2011 рік. Зазначений наказ був направлений на адресу позивача та отриманий ним 25.05.2011 року, що підтверджується копією зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення.
Суд зазначає, що наказ - це правовий акт, що видає керівник підприємства, установи на правах єдиноначальності й у межах своєї компетентності для вирішення основних та оперативних завдань, які поставлено перед даним підприємством, установою та набуває чинності з моменту його підписання.
Проте, всупереч наведеному суд звертає увагу, що повідомлення про проведення перевірки винесене до прийняття наказу, тобто на підставі ще не існуючого наказу, що прямо суперечить законодавству.
Відповідно до п.п. 42.1, 42.2 ст. 42 Податкового Кодексу України податкові повідомлення -рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
При вирішенні спору суд враховує правила листування з платником податків, врегульовані ст. 42 Податкового кодексу України, та встановлює, що у спірних правовідносинах відповідач рекомендованого листа з повідомленням про вручення з приводу надання пояснень та їх документального підтвердження на адресу позивача не надсилав. ,
Суд не приймає до уваги надану відповідачем копію накладної кур'єрської доставки № 885160 від 19.05.2011 року (опис внутрішнього вмісту - повідомлення про перевірку та лист про надання документів) в якості доказу направлення позивачу обов'язкового письмового запиту, оскільки вказана накладна не є належним поштовим відправленням в розумінні Закону України «Про поштовий зв'язок», Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 12.07.2002 року № 139 «Про затвердження спеціалізованих форм бланків, книг, ярликів, що застосовуються у поштовому зв'язку, та технічних умов щодо їх виготовлення».
Окрім цього, кур'єрська накладна не підтверджує факту отримання позивачем обов'язкового письмового запиту органу державної податкової служби № 9878/10/23-523 від 19.05.2011 року, з дня отримання якого відраховується 10 робочих днів для надання відповіді.
На вимогу суду відповідач повідомлення про вручення поштового відправлення до матеріалів справи не подав.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Стаття 70 КАС України встановлює належність та допустимість доказів. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи, по-перше, що державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова, як суб'єкт владних повноважень, не надала достатніх беззаперечних доказів направлення на адресу позивача письмового запиту, на який йдеться посилання в акті перевірки та отримання цього запиту позивачем, та по-друге, закріплення на законодавчому рівні можливості прийняття податковим органом рішення про проведення позапланової перевірки діяльності платника податків лише після отримання ним письмового запиту про надання письмових пояснень та документів в підтвердження таких пояснень та спливу 10 робочих днів з дня отримання платником податків згаданого вище запиту, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог ст. 79 Податкового Кодексу України щодо порядку проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Верес».
Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність не повинна суперечити нормам Конституції України, вимогам Податкового Кодексу України, та іншим нормативним актам, прийнятим у відповідності до них. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого Законом.
Суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане з самою протиправною дією. Окрім того, позивачем не оскаржується право державної податкової інспекції на проведення перевірок взагалі, він доводить протиправність здійсненої конкретної щодо нього перевірки.
Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст. 86 КАС України, суд приходить до висновку що у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки було прийнято суб'єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, а саме: за відсутності факту отримання платником податків письмового запиту податкового органу та за відсутності факту сплину 10 робочих днів з дня отримання запиту, що є несумісним з вимогами податкового законодавству, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Верес»стосовно підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ ПСВ «Фрут»за період січень 2011 року, в результаті якої відповідачем було складено акт перевірки від 03.06.2011 року № 2230/2305/32951749 суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Визначення документальної перевірки зазначено в пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, відповідно до якого документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп. 75.1.2. п.75.1. ст. 75).
Суд, вивчивши зміст акту перевірки від 03.06.2011 року № 2230/2305/32951749, встановив, що спірна перевірка була проведена виключно на підставі акту перевірки № 1100/23-05 від 18.03.2011 року «Про проведення документальної невиїзної перевірки ПП ПСВ «Фрут»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за січень 2011 року», податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Верес»за січень 2011 року; додатків 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року; інформації, що міститься в базах даних РАМ «Звіт», АРМ «Аудит», «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів», АІС «Облік», АІС «Податки», ЦБД юридичних осіб ДПА України (ПДС),ТАХ.
Тобто, зроблені відповідачем висновки про те, що угоди позивача мають ознаки нікчемності у зв'язку з відсутністю у нього основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та даних проведеного аналізу постачальників згідно до ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, ґрунтуються лише на зазначених даних автоматизованих інформаційних систем та акті перевірки № 1100/23-05 від 18.03.2011 року «Про проведення документальної невиїзної перевірки ПП ПСВ «Фрут»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за січень 2011 року»та податкової декларації.
Суд відмічає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Разом з тим, викладені в акті перевірки висновки суб'єкта владних повноважень не ґрунтуються на жодному з визначених ст.83 Податкового кодексу України джерел. Відповідач не довів, що при проведенні перевірки взагалі досліджувалися будь-які правочини, вчинені позивачем.
При цьому, відомості первинних документів, які відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" опосередковують рух коштів у безготівковій флормі, податковим органом в ході проведення спірної документальної невиїзної перевірки не досліджувались.
Отже, відповідач, зробивши висновки у спірному акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, висновки не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.
Крім того, посилання на недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях позивача, є безпідставним, оскільки в акті перевірки відсутня інформація щодо джерел та способів виявлення такої недостовірності.
На порушення вимог податкового законодавства податковий орган, не дослідивши належним чином первинні документи щодо угод, які були укладені позивачем зі своїми контрагентами, відповідач дійшов невірного висновку щодо їх нікчемності. Вказані в акті перевірки висновки про нікчемність є передчасними, оскільки зроблені без перевірки первинних документів. Лише зазначення, без відповідних доказів, про відсутність трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням. Акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами які мали бути дослідженими перевіряючими під час проведення перевірки. Викладені в Акті перевірки висновки були зроблені лише на підставі даних податкових декларацій, поданих позивачем за перевіряємий період. Це свідчить про те, що висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням пункту 6 розд. 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, згідно якому факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
З приводу зазначених в акті перевірки від 03.06.2011 року № 2230/2305/32951749 висновків відповідача щодо наявності ознак нікчемності в угодах позивача, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Разом з тим спірні довідки перевірки позивача не тільки не містять посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб підприємства на порушення публічного порядку, не пояснюють в чому саме таке порушення полягає.
Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Факт того, що угоди з контрагентами позивача не мали ознак реальності не спростовано в акті перевірки. Також, не спростовано те, що контрагентом були виписані належні податкові накладні, а суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними правомірно включено до податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Доводи відповідача про відсутність реальності господарських операцій за оспорюваними правочинами підлягає судом відхиленню, бо такі висновки були ним зроблені на підставі того, що позивач не надав інформацію та документи про використання у своїй діяльності власного чи орендованого офісного, виробничого (торгівельного, складського) приміщень, не надав до перевірки бухгалтерських та податкових документів, що засвідчують здійснення господарських операцій з постачальниками.
Таким чином відповідач провів документальну невиїзну перевірку позивача при відсутності підстав її проведення, без належного витребування та дослідження документів позивача, та відповідно склав акт цієї перевірки.
Окрім цього, суд зазначає, що оскільки спірний наказ Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 1069 від 20.05.2011 року про зміну дати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Верес", як зазначено вище, прийняте з порушенням вимог податкового законодавства та підлягає скасуванню, то дії відповідача щодо проведення спірної позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ „Верес" є неправомірними.
Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що позивачем заявлено вимогу про визнання нечинним з моменту прийняття рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м Харкова у формі наказу № 1069 від 20.05.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Верес", який є актом індивідуальної дії.
Як випливає з системного аналізу ст.ст. 105, 162, 171 КАС України, такий спосіб захисту прав як вимога про визнання акту нечинним, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. У випадках, коли предметом спору є акт індивідуальної дії, дія або бездіяльність, позовною вимогою за правилами КАС України має бути визнання такого акту протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), а лише в разі оскарження нормативно-правового акту -визнання його нечинним. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
На підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, в частині позовних вимог про визнання нечинним з моменту прийняття рішення ДПІ у Дзержинському районі м Харкова у формі наказу № 1069 від 20.05.2011 року, оскільки це необхідно для повного захисту прав позивача, враховуючи те, що відмова позивачеві у задоволенні позовних вимог через їх невірне формулювання, але при доведеності неправомірності рішення відповідача буде формальним вирішенням спору та порушенням таких принципів адміністративного судочинства як верховенство права та законність.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки судовим розглядом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування, то поданий позов належить задовольнити в частині вимог стосовно скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, бо такий наказ був виданий за відсутності визначених законом підстав, а отже є незаконним та в частині вимог стосовно визнання неправомірними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки перевірка проведена на підставі незаконного наказу.
Судові витрати підлягають стягненню відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Верес" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання наказу нечинним та визнання дій протиправними - задовольнити.
Скасувати рішення Державної поджаткової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова у формі наказу від 20.05.2011 року № 1069 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Верес".
Визнати протиправним дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Верес" (код ЄДРПОУ 32951749) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ ПСВ "Фрут", код ЄДРПОУ 31681405 за період січень 2011 року, проведену Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова в результаті якої відповідачем було складено акт від 03.06.2011 року № 2230/2305/32951749.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 03.10.2011 року.
Суддя Горшкова О.О.