Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
03 жовтня 2011 р. № 2-а- 9088/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Гетьман Н.В.,
за участю представників сторін: позивач - Барішевський О.В., відповідач - Кальний О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія ЛТД" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК «НАДІЯ ЛТД» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000742330 від 06.07.2011 року, яким ТОВ "АПК "НАДІЯ ЛТД" було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 180148,50 грн., з яких за основним платежем - 102942,00 грн. та за штрафними санкціями - 77206,50 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на дійсність угоди та наявності всіх необхідних первинних документів, підтверджуючих факт здійснення реальності господарської операції, у зв’язку з чим податкове повідомлення-рішення від 06.07.2010 року № 0000742330 є недійсним та підлягає скасуванню.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог представник відповідача послався на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, оскільки в ході перевірки було встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, діяльності, трудових та матеріальних ресурсів, отже і відсутня фінансово-господарська діяльність.
Представники сторін у судовому засіданні 03.10.2011 року підтримали свої правові позиції по справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.
Судом встановлено, що ТОВ «АПК «НАДІЯ ЛТД» має статус юридичної особи (код 35972274), зареєстровано платником податку на додану вартість, про що 01.02.2010 року Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова видане відповідне Свідоцтво № 100265802 НБ № 224144.
В період з 25.06.2011 року по 29.06.2011 рік Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова була проведена перевірка ТОВ «АПК «НАДІЯ ЛТД» з питань правильності визначення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «РІСТ» за серпень 2010 року, за результатами якої складено акт від 29.06.2011 року № 1309/23-306/35972274.
З посиланням на зазначений акт контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 18147,50 грн. (з яких за основним платежем – 102942,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 77206,50 грн.
Як з’ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 29.06.2011 року № 1309/23-306/35972274 висновок суб’єкта владних повноважень про порушення ТОВ «АПК НАДІЯ ЛТД»:
- п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»Ю підприємством занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 102942,00 грн., в тому числі серпень 2010 року – 102942,00 грн.;
- ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, п. 1 ст. 215, п. 1 ст. 216, п. 2 ст. 215, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «АПК НАДІЯ ЛТД» у період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 рік з постачальником товару ПП «РІСТ».
Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті перевірки висновок контролюючого органу про нікчемність укладеного між позивачем та ПП «РІСТ» правочину договору поставки № 2508/10-02Г від 25.08.2010 року.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3-5.7 цієї статті Закону.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Відповідно до пп. 7.4.4 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Як встановлено судом, 25.08.2010 року між ТОВ «АПК НАДІЯ ЛТД» (Покупець за договірними умовами) та ПП «РІСТ» (Постачальник за договірними умовами) був укладений договір поставки за № 2508/10-02Г, відповідно до умов якого Постачальник зобов’язався передати у власність Покупця соняшник (надалі – Товар), а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити Товар відповідно до умов даного Договору. Відповідно до Розділу 3 Договору кількість Товару складає 300 тон +/- 20%; ціна (з урахуванням ПДВ) однієї кількісної одиниці (тон) складає 3400,00 грн. залікової ваги з показниками якості, зазначеними в п. 2.1 даного Договору. Остаточна ціна Товару визначається у видаткових накладних, згідно з кількісними та якісними показниками. Загальна вартість Товару, що поставляється за даним Договором становить 1020000,00 грн. з ПДВ +/- 20% в залежності від кількості та якості Товару.
Відповідно до Розділу 4 Договору Постачальник поставляє товар своїм транспортом на умовах СРТ-ТОВ «ПВК «Агросвіт», згідно правил «Інкотермс» в редакції 2000 року, за винятком застережень, передбачених даним Договором.
Зобов’язання Постачальника по поставці Товару за даним Договором вважаються виконаними з моменту оформлення Сторонами накладної або акту приймання-передачі товару.
За зазначеним Договором Постачальник зобов’язався надати Покупцю наступні документи: посвідчення про якість Товару; рахунок-фактуру на оплату Товару; свідоцтво про реєстрацію юридичної/фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності; свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ; витратну накладну; податкову накладну.
Судом встановлено, що ПП «РІСТ», який є Постачальником за договірними умовами, позивачу, який є Покупцем за договірними умовами, був виписаний рахунок № 90 від 26.08.2010 року на суму 250317,40 грн. (в тому числі ПДВ – 41719,57 грн.), від 27.08.2010 року № 94 на суму 735691,75 грн. (в тому числі ПДВ – 122615,29 грн.), на загальну суму 986009,15 грн. (в тому числі ПДВ – 164334,86 грн.), найменування товару – соняшник, видаткові накладні від 26.09.2010 року № 90 на суму 2500317,40 грн. (в тому числі ПДВ – 41719,57 грн.), від 27.08.2010 року № 94 на суму 735691,75 грн. (в тому числі 122615,29 грн.), на загальну суму 986009,15 грн. (в тому числі ПДВ – 164334,86 грн.), найменування товару – соняшник, податкові накладні від 26.08.2010 року № 90 на суму 250317,40 грн. (в тому числі ПДВ – 41719,57 грн.), від 27.08.2010 року № 94 на суму 735691,75 грн. (в тому числі ПДВ 122615,29 грн.), на загальну суму 986009,15 грн. (в тому числі ПДВ – 164334,86 грн.), найменування товару – соняшник.
Копії вказаних податкових накладних наявні в матеріалах справи.
Розрахунки між ПП «РІСТ» та позивачем проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «РІСТ» на загальну суму 986009,15 грн. (в тому числі ПДВ – 164334,86 грн.), що підтверджується банківською випискою, яка наявна в матеріалах справи.
Заборгованості з бухгалтерського обліку між ПП «РІСТ» та ТОВ «АПК НАДІЯ ЛТД» не значиться.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Пунктом 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Видані ТОВ «РІСТ» за серпень 2010 року на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Далі, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту х податку на додану вартість, суд вважає за необхідне встановити технологічні та технічні можливості позивача до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, а саме наявність приміщень для зберігання товарів, транспортних засобів для перевезення або виробництва та можливості його подальшої реалізації, як так, виходячи зі змісту господарської операції, останні є невід’ємною ланкою у господарському ланцюгу та дослідити відповідні первинні документи.
З урахуванням сказаного, суд враховує наявність укладеного між ТОВ «Елеваторно-виробнича компанія «АГРОСВІТ» (далі – Підприємство) та ТОВ «АПК «НАДІЯ ЛТД» (далі – Покладодавець) цивільно-правового договору зберігання № 4-АО/10 від 09.07.2010 року, відповідно до умов якого Покладодавець передав, а Підприємство прийняв на склад, розташований за адресою Харківська область, Лозівський район, п. Орелька, вул. Індустріальна, 12, здійснює доопрацювання (сушку, очистку), зберігання та послідуючий відпустку зерна (далі – продукція) Покладодовця на визначених у цьому договорі умовах.
Як вбачається з умов п. 2.1.8 Покладодавець зобов’язаний не пізніше 5 числа поточного місяця проводити з підприємством звірку руху і наявності Продукції, яка знаходиться на зберіганні, а також підписувати акти виконаних робіт Підприємством за минулий місяць.
Згідно п. 3.1 Договору зберігання № 4-АО/10 від 09.07.2010 року серед найменувань культур, які відповідно до умов договору підлягають зберіганню, є також соняшник у кількості 10000 тон.
Додатковими угодами № 1 від 07.09.2010 року та № 2 від 11.10.2010 року до дію Договору зберігання № 4-АО/10 від 09.07.2010 року було продовжено до 30.09.2011 року.
Визначені вище Договір та додаткові угоди підписані сторонами та скріплені печатками юридичних осіб.
Факт передачі товару на елеваторі ТОВ «ЕВК «АГРОСВІТ» та виконання умов договору підтверджується актами здачі – прийняття робіт (надання послуг) № ОЭ000000047 від 31.08.2010 року на суму 100256,22 грн. (в тому числі ПДВ 16709,37 грн.), № ОЭ000000072 від 20.08.2010 року на суму 106023,95 грн. (в тому числі ПДВ 17670,66 грн.), № ОЭ000000095 від 31.10.2010 року на суму 186877,64 грн. (в тому числі ПДВ – 31146,27 грн.), № ОЭ000000114 від 30.11.2010 року на суму 163392,24 грн. (в тому числі ПДВ – 27232,04 грн.), № ОЭ000000132 від 31.12.2010 року на суму 357431,99 грн. (в тому числі ПДВ – 59572,00 грн.), № 16 від 31.01.2001 року на суму 5045,51 грн. (в тому числі ПДВ – 840,92 грн.), № ОЭ000000005 від 28.02.2011 року на суму 12257,66 грн. (в тому числі ПДВ – 2042,94 грн.), № ОЭ000000017 від 31.03.2011 року на суму 133198,30 грн. (в тому числі ПДВ – 22199,72 грн.), з аналізу яких вбачається що підставою складання зазначених актів є договір зберігання № 4-АО/10 від 09.07.2010 року, послугою є зберігання, сушка, очистка та відвантаження соняшника; реєстрами накладних № 164 за 26.08.2010 рік, № 165 за 26.08.2010 рік, № 166 за 26.08.2010 рік, № 101 за 27.08.2010 рік. № 195 за 27.08.2010 рік, № 194 за 27.08.2010 рік, № 193 за 27.08.2010 рік, № 192 за 27.08.2010 рік, № 190 за 27.08.2010 рік. № 189 за 27.08.2010 рік. № 188 за 27.08.2010 рік, № 187 за 27.08.2010 рік, № 198 за 27.08.2010 рік, в яких вказано номери автомобілів, якими завозився товар на елеватор, вага товару, показники якості та нарахування за послуги із сушки, очистки, приймання насіння соняшнику.
За послуги зберігання соняшника, надані ТОВ «ЕВК «АГРОСВІТ» позивач повністю розрахувався, про що свідчать банківські виписки та платіжні доручення № 821 від 27.08.2010 року на суму 20000,00 грн. (в тому числі ПДВ – 333,33 грн.), № 847 від 30.08.2010 року на суму 300000,00 грн. (в тому числі ПДВ на суму 50000,00 грн.), № 1387 від 30.12.2010 року на суму 100000,00 грн. (в тому числі ПДВ – 16666,67 грн.), № 1392 від 30.12.2010 року на суму 300000,00 грн. (в тому числі ПДВ – 50000,00 грн.), № 164 від 31.03.2011 року на суму 533500,00 грн. (в тому числі ПДВ – 88916,67 грн.).
В подальшому соняшник позивачем було передано на переробку до маслоекстракціонного заводу ТОВ «Пересічанський Маслоекстракційний Завод» згідно до договору № 0103/1 від 01.03.2011 року з метою переробки соняшника на давальницький умовах.
Відповідно до умов зазначеного Договору, укладеного між ТОВ «АПК «НАДІЯ ЛТД» (далі – постачальник за договірними умовами) та ТОВ «Пересічанський Маслоекстракціонний Завод» (далі – Покупець за договірними умовами), Постачальник зобов’язався передати у власність, а Покупець прийняти та своєчасно сплатити на умовах цього Договору Товар – шрот соняшниковий ДСТУ 4638:2006 по класифікації: Шрот соняшниковий, універсальний тостирований, склад протеїну – не менш 38%. Загальна сума договору складає 2473800,00 грн., в тому числі ПДВ +/- 20%.
Відповідно до п. 3.1 Договору № 0103/1 від 01.03.2011 року Постачальник здійснює поставку товару партіями на транспорт Покупця на умовах FCA (франко-перевозчик) –приміщення Постачальника, яке знаходиться за адресою Харківська область, Дергачівський район, пгт. Пересічне, вул. Центральна, 1.
Зазначений Договір підписаний сторонами та скріплений печатками юридичних осіб.
Як підтверджено матеріалами справи, частину шроту соняшникового було продано по договору поставки № 010311/Ш 1 від 01.03.2011р. на ТОВ «Пересічанський маслоекстракційний завод», про що свідчить видаткова накладна № РН-100301 від 10.03.2011 року на суму 251700,00 грн. (в тому числі ПДВ – 41950,00 грн.), довіреність № 000147/1 від 06.03.2011 року, виданої ТОВ «Пересічанський Маслоекстракціонний Завод» ОСОБА_3 на отримання від ТОВ «АПК «НАДІЯ ЛТД» шроту у кількості 570 тон.
Згідно до акту звірки взаємних розрахунків між позивачем та ТОВ «Пересічанський Маслоекстракціонний Завод» вироблено готової продукції після переробки соняшника в обсязі: шпрот соняшниковий 1368,00 тон, олія соняшникова – 1476,00 тон.
За поставлений по договору поставки № 010311/Ш 1 від 01.03.2011р. шрот ТОВ Пересічанський маслоекстракційний завод» повністю розрахувався, що підтверджується копією банківської виписки в підтвердження здійснення розрахунку по договору поставки, яка наявна в матеріалах справи.
Олію позивачем було продано ТОВ «Агро-Трейд-Юг» по договору поставки товару № 0403-М від 04.03.2011р., укладеного між ТОВ «АПК «НАДІЯ ЛТД» (Постачальник) та ТОВ «Агро-Трейд-Юг» (Покупець), про що додатково свідчить видаткова накладна № РН-100304 від 10.03.2011 року на суму 2867868,00 грн. (в тому числі ПДВ – 477978,00 грн.) Товар – олія соняшникова нерафінована, акт приймання - передачі від 10.03.2011р., яка підтверджує факт надходження на ім’я ТОВ «Агро-Трейд-Юг» олії соняшникової, та довіреність на отримання товару № 06031 від 06.03.2011року, виданої ТОВ «Агро-Трейд-Юг» ОСОБА_5 на отримання від ТОВ «АПК «НАДІЯ ЛТД» олії соняшникової у кількості 1476 тон.
За поставлену олію ТОВ «Агро-Трейд-Юг» повністю розрахувалось із позивачем, про що свідчать завірена банком банківська виписка, копія якої наявна в матеріалах справи.
Що стосується доказів фактичного перевезення придбаного позивачем товару, то суд зазначає, що, відсутність ТТН на перевезення товару у позивача не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції, оскільки в судовому засіданні було встановлено і підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що договір поставки мав реальне настання.
Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
Судом встановлено, що ПП «РІСТ» у серпні 2010 року, коли ним було виписані податкові накладні, відповідно до свідоцтва № 100251893 було зареєстроване платником податку на додану вартість та перебувало в ЄДРПОУ за кодом 34671871.
Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних ПП «РІСТ» був юридичною особою, був зареєстрований як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.
З аналізу Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що Закон визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, згідно з абзацом 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначене законодавство не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначене само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту його виключення з державного реєстру.
Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб’єктів не покладається обов’язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.
Відповідач також підтверджує укладення даного договору, однак прийняв рішення про визнання його нікчемним (недійсним) на підставі ст. 228, ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто як таке, що порушує публічний порядок та яке укладене із порушенням вимог щодо змісту правочину та не спрямоване на реальне настання правових наслідків.
По епізоду порушення ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України, суд вважає необхідне зазначити наступне.
Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Суд відзначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).
Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу — землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Ні акт перевірки від 29.06.2011 року № 1309/23-306/35972274, ні рішення податкових органів за результатами розгляду скарг позивача не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів Державною податковою інспекцією до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).
Статтею 71 КАС України встановлений обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.
Враховуючи вимоги КАС та аналізуючи документи, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що на момент фактичного здійснення господарських операцій контрагент позивача по господарських операціях ПП «РІСТ» було включено до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій, перебувало на обліку як платник податку, мало свідоцтво платника додатку на додану вартість, по господарських операціях продавець (постачальник) передав товар покупцю (ТОВ «АПК «НАДІЯ ЛТД»), розрахунки за поставлений товар здійснені безготівковим шляхом, витрати з придбання товару правомірно віднесені покупцем до складу валових витрат, придбаний товар у подальшому використовувався позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується наданими позивачем до суду копіями відповідних договорів, накладних, актів приймання-передачі товару (надання послуг) та інших підтверджуючих цей факт документів, які наявні в матеріалах справи та які суд в силу ст. 86 КАС України оцінює як достатні та беззаперечні докази використання придбаної продукції в власній господарській діяльності та подальшої реалізації виготовленої продукції, документи по господарських операціях оформлені відповідно до вимог закону.
Таким чином, зміст правочину з постачальником ПП «РІСТ» не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори поставки укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями, у тому числі видаткові накладні і податкові накладні, були виписані у зв'язку з реальним виконанням вказаних правочинів, ці документи були належним чином оформлені, а відомості, що містилися у них, достовірні.
З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач та ПП «РІСТ» свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали в повному обсязі.
Зокрема, органи державної податкової служби згідно чинного законодавства не наділені правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні та визначати підстави невключення будь-яких сум до податкового кредиту.
З огляду на викладене, вищезазначені доводи відповідача про посилання на нікчемність угод з підстав відсутності необхідних умов для результатів відповідної господарської, трудових та матеріальних ресурсів та відсутністю спрямованістю настання правових наслідків за відповідним правочином, укладеними між позивачем та його контрагентом, відповідно до яких податковим органом були виявлені порушення податкового законодавства, є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладений з позивачем договір схвалений з боку ПП «РІСТ» шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнані, а податкові накладні, надані позивачем до органу державної податкової служби виписані ПП «РІСТ» по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та його контрагентами в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25230,00 грн. (в т. ч. 18148,50 грн., з яких за основним платежем 102942,00 грн. та 77206,50 грн. штрафних санкцій, а також висновків акта перевірки щодо порушення позивачем вимог п.3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, п. 1 ст. 215, п. 1 ст. 216, п. 2 ст. 215, ст.. 228 ЦК України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160–163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія ЛТД" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000742330 від 06.07.2011 року, яким ТОВ "АПК "Надія ЛТД" було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 180148,50 грн., з яких за основним платежем - 102942,00 грн. та за штрафними санкціями - 77206,50 грн.
Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія ЛТД" (61106, м. Харків, вул. Індустріальна, буд. 17, код 35972274) судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 07.10.11р. < Текст > < Сума задоволення > < Текст >
Суддя Горшкова О.О.